Для української баскетболістки Міріам Уро-Ніле минулий рік став особливим — вона була лідером збірних України з баскетболу 3х3 та 5х5, а також разом із Ньоном вона виграла всі внутрішні трофеї в Швейцарії та тріумфувала в Європейській лізі EWBL.
Попереду — нові виклики у клубі та збірних України. В інтерв’ю прес-службі ФБУ баскетболістка розповіла про довіру клубу, роль у національній команді, виступи в 3х3 і головні завдання на 2026 рік.
— Минулий сезон став для Ньона історичним — чемпіонат і Кубок Швейцарії, а також перемога в Європейській лізі EWBL. Влітку ви залишилися в клубі ще на два роки. Наскільки це рішення було для вас простим?
— Минулого сезону для моєї команди все було дуже-дуже класно, тому що ми разом виграли багато нагород. Ми виграли EWBL, і це було дуже велике досягнення для всіх нас. Особливо для нашого тренера, бо для нього це був перший досвід тренування команди топ-дивізіону Швейцарії, і для нього це теж великий прорив.
Те, що ми виграли щось на міжнародному рівні, дало нам можливість у цьому сезоні зіграти в Єврокапі. Не все там склалося так, як ми хотіли, але це був перший досвід для команди і для дівчат. До цього в Єврокапі грала тільки я, а для більшості моїх партнерок це був дебют. Усі зрозуміли, наскільки це важко і скільки потрібно працювати, щоб показувати результат і проходити далі.
Пропозицію залишитися мені зробили ще до фіналів. Ми все обговорили з тренером і президентом. Я дуже добре знаю цей клуб, знаю, як тут усе працює, до мене всі добре ставляться. У мене тут багато друзів, я почуваюся дуже комфортно, це мій другий дім. Я люблю цю країну, цих людей, тому вирішила — чому ні, залишитися тут і грати далі, розвиватися разом із клубом.
— 3 січня Ньон гратиме з Фрібуром. Обидві команди мають показник 10–1. Чого очікуєте від цього матчу?
— На жаль, я отримала невелику травму, тому в цій грі участі не братиму. Дівчата гратимуть у Фрібурзі без мене.
Фрібур — один із наших найбільших суперників. Я вважаю, що Фрібур і Баден — це дві команди, з якими ми йдемо приблизно на одному рівні. Коли ми граємо між собою, завжди до кінця важко сказати, хто виграє. Це завжди ментальна гра, постійні «гойдалки» — хтось виходить уперед, потім інший.
Такі матчі завжди цікаві, до них цікаво готуватися і цікаво грати. Буде важка гра, але я знаю точно, що ми можемо перемогти, бо в нас є все для цього. Так, у нас зараз є травми, але й у Фрібура схожа ситуація. Мета в нас одна — виграти. І якщо в нас і в них зараз 10–1, ми хочемо зробити так, щоб у нас було 11–1.
— Влітку ви багато зіграли за збірну України 3х3. Наскільки задоволені результатами?
— Я завжди з великим задоволенням граю 3х3, я дуже люблю цю гру. Вона дуже цікава, але й дуже складна фізично і морально. Мені подобається, що ти їздиш по різних країнах світу, граєш проти різних команд, бачиш, як розвивається 3х3. За ці роки він виріс просто нереально і продовжує розвиватися.
Жіноча серія — це ще й можливість заробляти, що теж є стимулом. Для багатьох гравців це такий собі міні-сезон у міжсезоння 5х5. Зараз багато гравців поєднують 5х5 і 3х3, бо не всі країни можуть дозволити собі окремі команди тільки під один формат.
Я рада, що ми пройшли кваліфікацію на чемпіонат Європи і зіграли на чемпіонаті світу. Але я не можу сказати, що повністю задоволена, бо ми не вийшли з груп ні там, ні там. Це дуже б’є, бо ти знаєш, що можеш краще.
У нас постійно були зміни в складі — хтось не міг поїхати після кваліфікації, хтось перед чемпіонатом світу. Через це ми не могли підготуватися так, як потрібно. Але я дуже рада, що отримала цей досвід і була на чемпіонаті світу. Сподіваюся, що в наступному сезоні ми зможемо краще підготуватися і показати результат, а не просто брати участь.
— Попереду новий цикл у 3х3. Чи плануєте й надалі грати за збірну?
— Так, обов’язково. Я дуже люблю 3х3 і буду грати. Першими змаганнями буде чемпіонат світу, до якого треба готуватися одразу після завершення сезону 5х5, а потім буде відбір на чемпіонат Європи. Попереду дуже багато роботи.
— Наскільки реальною для вас є мета — у перспективі поборотися за участь в Олімпійських іграх?
— Потрапити на Олімпіаду — це щось нереальне за складністю. Для цього потрібно дуже-дуже багато працювати. Ми це знаємо і будемо робити все, що можемо, щоб це стало реальністю.
ФІБА оголосила систему кваліфікації на Олімпіаду-2028 у баскетболі 3×3
— Ми виграли дві гри відбору і одну програли. Шкода, що програли Болгарії, але будемо робити все, щоб виправити під час наступної нашої зустрічі. Треба трішки змінити нашу гру в захисті і це можливо.
Підсумки року – статистика жіночої національної збірної
— Чи відчуваєте, що ваша роль у збірній змінилася?
— Раніше я була молодим гравцем, який приходить і вчиться у старших. А зараз я розумію, що це вже наш час — мій, Тані Юркевічус, Кристини, Аліни. Тепер більше відповідальності лежить на нас, і це, мабуть, головна зміна.
— Чого очікуєте від березневого вікна відбору?
— Я дуже хочу, щоб ми виграли всі матчі. Ми повинні виправити помилки, які були, зокрема в грі з Болгарією. Я впевнена, що все можна виправити, якщо цього хочеш. Збірна Чорногорії теж буде сильнішою, ніж у першому матчі, тому ми маємо бути готові.
— Наскільки складно поєднувати сезон 5х5 і виступи в 3х3 без паузи?
— Якщо бути відвертою, так, це дуже важко. Коли ти завершуєш сезон 5х5 і одразу, без відпочинку, переходиш у 3х3 — це важко і фізично, і морально. Це десь навіть небезпечно для організму. Але ти завжди розумієш, для чого ти це робиш і який результат це може дати, тому я намагаюся це поєднувати.
Але я точно знаю, що між змаганнями все ж потрібна пауза. У мене було так, що я грала 5х5, потім без відпочинку їхала на 3х3, а вже в серпні знову поверталася в 5х5. І тренер мені тоді сказав: «Ти приїхала — в тебе очі не горять, ти нічого не хочеш. Видно, що тобі важко». Він пояснив, що не хоче мене перенапружувати, але й не може цього не робити, бо в нас іде підготовка до сезону.
І я зрозуміла, що він правий. Неможливо так постійно поєднувати без відпочинку. Потрібно брати хоча б якусь паузу, щоб морально відпочити від баскетболу, від спорту, просто побути наодинці з собою.
— Які цілі ставите перед собою і командою на цей рік?
— З клубом ми добре розуміємо, що виграти чемпіонат уперше — це дуже класно, всі щасливі, це емоції. Але набагато складніше зробити це вдруге поспіль. Для нас це буде великим випробуванням — довести і собі, і всім іншим, що ми можемо повторити цей результат і знову залишити чемпіонство в Ньоні. Ми дуже стараємося і сподіваємося, що все складеться так, як ми хочемо.
Що стосується збірної 5х5, я дуже хочу, щоб ми нарешті пройшли на чемпіонат Європи. Це не вдавалося вже дуже давно, і цього дуже хочеться всій команді. Для цього в березні нам потрібно вигравати свої матчі, щоб вийти з групи, а далі вже будемо дивитися на суперників. Тому головне завдання зараз — добре зіграти саме березневе вікно.
А 3х3 — це, мабуть, мій головний план. Я дуже хочу, щоб у нас добре вийшло на чемпіонаті світу, який буде нашим першим турніром у сезоні. Поки що я не знаю всіх деталей — де буде підготовка, як саме все складеться, але дуже сподіваюся, що в цьому плані все буде добре.
Також, звісно, хочеться знову потрапити і на чемпіонат Європи 3х3, але для цього потрібно пройти кваліфікацію, яка буде вже після чемпіонату світу. Попереду дуже багато роботи, але всі розуміють, для чого ми це робимо.
— Ваше побажання вболівальникам.
— Перш за все хочу побажати миру. Це найголовніше. Хочу, щоб у кожному домі були щастя, любов, віра і здоров’я — це те, що зараз дуже потрібно всім нам. І щоб якомога швидше закінчилася ця клята війна.
Також хочу подякувати всім уболівальникам за підтримку. Ми завжди її відчуваємо — навіть онлайн, де б ми не були. Продовжуйте вболівати за збірні України, за команди зі своїх міст, за гравців, яких ви любите. Ми вас дуже цінуємо і завжди раді вашим коментарям, підтримці й тому, що ви з нами.
