Максим Грищук розпочав новий етап кар’єри у США. Після успішного сезону в Україні, перемоги чоловічої збірної U-20 на Євробаскеті в Дивізіоні B та кількох варіантів продовження кар’єри 20-річний баскетболіст обрав University of Southern Indiana з NCAA, де виступатиме у сезоні 2026/27. Наразі українець уже тренується з новою командою та поєднує підготовку до сезону з навчанням.
Після перших тижнів у США пресслужба ФБУ поспілкувалася з Грищуком про його вибір, адаптацію до нового колективу, атмосферу в команді, виступ збірної України та можливий дебют за національну збірну.
— Твоя історія схожа на щось зовсім нетривіальне: спочатку ти став одним із наймолодших гравців Суперліги, далі — найкращим молодим гравцем сезону, після цього молодіжна збірна виграла чемпіонат Європи, а через місяць ти отримав запрошення в NCAA. Розкажи зі свого боку про свій успішний рік. У чому запорука успіху?
— Так і є! Як я і казав, моя запорука успіху — це робота над собою. Я завжди ставлю перед собою цілі ставати трошки кращим кожного дня. І ось завдяки такому менталітету я вірив і вірю в роботу, яку роблю.
Були різні етапи, були такі дні, коли взагалі нічого не хотілося робити, і були такі, коли мотивації хоч відбавляй. Але я розумію, що дисципліна та наполегливість дають результат. Тому я тренувався, запам'ятовував, вчився новому і ставав кращим з дня у день. Це моя сторона успіху, це робило і буде робити мене сильнішим!
— Були ще якісь варіанти продовження кар’єри після успішного чемпіонату Європи? Чому зупинився саме на цьому?
— Так, були зацікавленості та різні пропозиції зі Штатів. Основними були D1 NCAA та D1 NJCAA. Були телефонні розмови з головними тренерами команд, і після цих розмов я проаналізував зацікавленість усіх сторін та прийняв для себе рішення.
Після розмови з тренерським штабом Університету Південної Індіани я побачив їхнє бачення мене в команді й обрав цей варіант, бо вірю, що зможу там розвиватися та допомагати команді.
— Ти вже близько місяця у новому колективі. Як проходить твій день і який відсоток часу у тебе займають тренування та навчання у новому житті?
— Так, я досі будую розпорядок дня для себе, тому що розклад тренувань трохи відрізняється кожного дня. У мене по два тренування на день, а також навчання.
Зазвичай день виглядає так: зранку йду на навчання, потім перше тренування, після цього знову навчання, а вже після другого класу у нас друге командне тренування. Далі — процедури відновлення після тренувального дня, також час від часу можливі різні командні заходи. І вже потім є вільний час, щоб зайнятися домашніми завданнями та своїми особистими справами.
Я б сказав, що зараз відсоток часу, який займають тренування, більший, тому що йде підготовка до сезону, ніж той, який займає навчання. Але є дні, коли навчанню приділяється трохи більше часу.
— Макс, ти вже розпочав повноцінну підготовку до сезону в NCAA. Якщо не помиляюся, ти в команді єдиний фрешмен. Відчуваєш якийсь тиск авторитетів? І яка загалом атмосфера у команді?
— Так, я єдиний фрешмен у команді, але це ніяк не впливає на ставлення до мене. З усіма хлопцями я почав спілкуватися з самого першого дня приїзду, і тиску немає взагалі ніякого. Навпаки, мене у всьому підтримують та допомагають.
Атмосфера в команді дуже дружня та робоча. Кожне тренування — це максимальна енергія та комунікація між нами, тому думаю, завдяки цьому ми вибудуємо гарну командну хімію, яка допоможе нам у подальшому сезоні.
— Один із українських експертів нещодавно дав оцінку твоїм висловлюванням щодо того, де зараз знаходиться український баскетбол. Що думаєш про це?
— Я думаю, що усім зрозуміло зараз, чому наш баскетбол не на такому рівні, як раніше, — через цю кляту війну. Це очевидно і без експертів. Змінилося багато факторів, які впливають на розвиток баскетболу та професійні ліги також.
Я це неодноразово чув від свого першого тренера: як у нашого молодого покоління проходять тренування у підвалах і так далі. Не кожна доросла людина може ментально це витримати, а тут діти, у яких є мрії стати баскетболістами.
Але навіть у таких умовах нам вдається показувати результат. Цього літа ми виграли чемпіонат Європи . І навіть в такі часи Федерація змогла підтримати всю команду преміальними після перемоги. І я вважаю що Федерація робить усе можливе, щоб збірні виступали абсолютно в усіх міжнародних турнірах. Національна чоловіча збірна взагалі показує топрівень гри та результату у кваліфікації до чемпіонату Світу
Тому я вважаю, що на сьогодні ми навіть вище, ніж могли б бути. Але, звісно, потрібно розвиватися та всім підтримувати баскетбол, особливо молодіжний, у такі важкі для країни часи, а не лише критикувати.
— Не всім відомо, але Айнарс Багатскіс запрошував тебе до Національної збірної у серпні, коли відбувався тренувальний збір до матчів проти Греції та Чорногорії. Тобі не вдалося приїхати саме через вступну програму? Сильно засмутився? І що для тебе означає можливий дебют за національну збірну?
— Так, я був зосереджений та працював над варіантом продовження своєї кар’єри у Штатах. Я не засмутився, але хотів би опинитися на зборах та потренуватися з усіма. Це був би неймовірний досвід для мене.
Та я вірю в те, що свій шанс я ще отримаю і зможу допомагати збірній у майбутньому.
