Виконавчий директор БК «Золотой Век» Людмила Сиділо підбила підсумки виступів обох команд «Золотого Века» у Вищій та Першій лігах чемпіонату України з баскетболу 2017/18 років, а також розповіла про плани клубу на наступний сезон.
– Старт минулого сезону із самого початку склався для нас не так, як ми планували, – не приховує директор клубу. – Підготовку до чемпіонату команда почала запізно – лише наприкінці серпня. Чому? Була досить поважна причина. На той момент вирішувалося питання подальшого фінансування і функціонування клубу. На щастя, тоді усе вирішилося позитивно. Але час на повноцінну підготовку було втрачено. Тому все, що встигли – провести збори на базі ФФВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, а також взяти участь у двох товариських турнірах у Дніпрі та Черкасах.
Вплинуло це і на селекційну роботу клубу. Так, нам вдалося запросити декількох досвідчених виконавців. Втім часу на повну докомплектацію у нас фактично не залишалося. У підсумку клубу так і не вдалося остаточно закрити питання по складу виконавців. Окрім дев’яти гравців основи ми також мали у своєму розпорядженні двох місцевих молодих баскетболістів – Руслана Фортуну і Владислава Лукінського. У подальшому, звісно, коротка лавка запасних не раз нагадувала про себе по ходу сезону. Тому, відверто кажучи, періодами команді було досить важко грати.
Частково нам допомогло те, що на початку сезону на нас чекали кубкові ігри проти першолігових колективів, де ми також отримали можливість награти склад у матчах із дещо нижчими за класом суперниками.
На жаль, по ходу сезону у Вищій лізі команду не відпускали травми, що також негативно позначилося на грі та результатах «Золотого Века». Крім того, наші молоді вихованці не завжди і не в усіх поєдинках могли допомогти основній команді, адже вирішували не менш важливі турнірні завдання у Першій лізі разом із «Золотим Веком-2». Часто було так, що в календарі ігри обох наших команд припадали на один і той самий час, і проводилися паралельно. Тому Георгій Ступенчук не завжди міг розраховувати на нашу молодь.
Незважаючи на це, зі своєї групи ми вийшли із другого місця. Десь трохи шкода, що починали чемпіонат іграми із досить потужним, досвідченим та зіграним суперником – миколаївським «Ніко-Баскетом» (поразки – 95:102, 76:86 у першому турі першого кола вдома; перемога – 80:57 та поразка – 70:78 на виїзді – ред.). Можливо, якби ми зустрілися з миколаївцями десь усередині кола, то й результат міг би бути іншим. Втім наші хлопці продовжували працювати, прогресувати і перемагати, достроково вирішивши завдання потрапляння у фінал чемпіонату.
Щодо фіналу, якщо чесно, досі не віриться у те, що сталося. Зазнавши прикрих поразок від БК «Рівне» (81:85 вдома і 97:61 на виїзді – ред.) і припинивши боротьбу за медалі, команда зовсім перестала грати, хоч попереду були ігри за 5-8 місця, за престиж міста і за вболівальників, які протягом усього сезону несамовито підтримували нас. Заключні ігри проти «Хіміка-2» за 5-6 місце (дві поразки – 95:64 і 120:88 – ред.)… Що тут скажеш, такій грі виправдань немає.
Зі свого боку клуб робив усе можливе, щоб тренери і гравці думали лише про гру, не відволікаючись на якісь організаційні питання. Команда була забезпечена усім необхідним. Але зазнала провалу.
Стосовно складу, десь погоджусь, що на вирішальні ігри нам не вистачало абсолютно здорового Олександра Дробязка. Однак, незважаючи навіть на те, що Саша після важкої травми не був готовим на всі сто відсотків, він все-таки виходив на майданчик, бився, старався. Одним словом, із бажанням у нього не було жодних проблем.
Гру більшості його партнерів по команді я й досі не можу зрозуміти. Багато гравців не виправдали наших сподівань. Молоді баскетболісти так до кінця і не розкрилися, а досвідчені не повели молодь за собою. У когось просто не пішла гра, а хтось не бився за емблему клубу. Деякі люди приїхали у Кропивницький заробляти гроші.
Про довіру тренеру
– Тому, повторюся, особисто для мене цей сезон, як і попередній, відверто незрозумілий, особливо заключна його частина.
Усі ці моменти ми обговорювали із президентом клубу. Разом із головним тренером повністю відзвітували Сергію Сухому по кожному гравцю. Тобто, по кожній людині підготували відповідну статистику за весь сезон. Звісно, у Сергія Олександровича було багато запитань до Георгія Ступенчука, адже поставлені завдання – увійти у трійку призерів Вищої ліги – команда не виконала, за що була справедливо оштрафована. Адже так грати у фінальній частині, особливо у заключних іграх із молоддю «Хіміка-2», просто не можна.
Однак водночас всі ми повинні розуміти, що за один рік повноцінної тренерської роботи досить важко збудувати колектив, який досягне таких амбіційних цілей. Тому Сергій Сухий наголосив на тому, що вірить і продовжує довіряти тренерському таланту досвідченого Георгія Олеговича Ступенчука. Відтак тренерський штаб клубу залишиться на наступний сезон незмінним: Георгій Ступенчук – головний тренер, Андрій Бабенко – другий тренер. У «Золотому Веці-2» навпаки – керманичем команди залишиться Андрій Бабенко, а Георгій Ступенчук йому допомагатиме. Таким чином, обидві наші команди тренуватимуться і гратимуть за однією схемою.
Про контракти гравців та зміни у складі
– У Олександра Дробязка, Богдана Сосоя і Олексія Масальського добігають кінця трирічні контракти з клубом. Наприкінці липня ми вестимемо перемовини з цими гравцями про продовження їхньої співпраці із «Золотим Веком». Після чого вже 5 серпня в клубі почнеться робота із перегляду та відбору нових гравців. Із усіма нашими виконавцями вирішуватимемо індивідуально – хтось у нас залишиться, а хтось змушений буде піти. Цьогоріч ми прийматимемо виважені спільні рішення разом із нашими тренерами і президентом. Плюс уже зараз ведеться активна робота по залученню нових гравців. Головний тренер наразі контактує із цілим рядом баскетболістів, які, починаючи з 5 серпня, приїдуть на перегляд у Кропивницький.
Про підготовку до наступного сезону
– Готуватися до наступного чемпіонату починаємо 5-го серпня у Кропивницькому. Із 8 по 15 серпня команда тренуватиметься вдома, на базі факультету фізичного виховання ЦДПУ ім. В. Винниченка. А вже 15-го відправимося на збори. Після зборів ми на дев’яносто відсотків визначимося зі складом на сезон.
Про «Золотой Век-2»
– Аналізуючи виступи молодих гравців «Золотого Века-2», слід сказати, що у нашого дублю в Першій лізі, на відміну від основи, у минулому сезоні склалася абсолютно протилежна ситуація. На початку чемпіонату мало хто вірив бодай у якийсь успіх цього колективу. Склад другої команди Андрій Бабенко сформував із місцевих студентів, школярів і дещо досвідченіших гравців, які мають основні місця роботи. Тобто, тренуватися щодня разом вони фактично не могли. За такої ситуації зібрати боєздатний колектив було дуже складно. Але у всіх наших молодих гравців був просто неймовірний рівень мотивації і бажання проявити себе, який часто-густо дозволяв нам перемагати досить серйозних суперників. З кожним наступним матчем хлопці прогресували і видавали усе кращі поєдинки. Величезне бажання дозволило підопічним Андрія Бабенка спочатку вийти з групи, а потім пройти харківський «Універбаскет» в 1/8 фіналу плей-оф. Те, що у цієї команди є дух і характер, наші хлопці блискуче продемонстрували в іграх 1/4 фіналу проти майбутнього чемпіона Першої ліги БК «Старий Луцьк» (поразка на виїзді – 90:74 і вдома – 79:81 – авт.). У цих двох матчах ми показали справді велику гру. Наприкінці матчу-відповіді у Кропивницькому зал аплодував нашим гравцям стоячи. Так, ми програли, зупинившись у двох пунктах від камбеку, але програли красиво.
За підсумками виступів наших обох команд я дійшла висновку, що і в основі «Золотого Века», і у дублі має бути якомога більше місцевих вихованців. Адже багато хто з гравців основи у минулому сезоні не грав серцем. У декого із гравців не було патріотизму, ні до емблеми клубу, ні до самого міста, ні до вболівальників. А це у будь-якому виді спорту основоположна складова. На щастя, із цим важливим компонентом гри у баскетболістів «Золотого Века-2» жодних проблем не було.
Про плани клубу на наступний сезон
– У наступному сезоні «Золотой Век» також представлятиме Кіровоградщину на професіональному рівні двома командами. Головна виступатиме у Вищій лізі, а «Золотой Век-2», відповідно, у Першій. Склад другої команди однозначно сформують молоді місцеві гравці, а також вихованці КДЮСШ-4, яка функціонує в нашому місті вже третій рік. До слова, у головній команді ми також даватимемо більше ігрового часу молодим. Можна сказати, що «Золотой Век» робитиме ставку на молодих місцевих баскетболістів, а значить шанс проявити себе буде у кожного. На Першу лігу президент поставив завдання перед Андрієм Бабенком награвати молодіжний склад, готувати достойну зміну у головну команду. Результат тут буде відіграти важливу роль, але не вирішальну. Крім того, якщо хтось із наших досвідчених гравців, хто був лідером другої команди у минулому сезоні, отримає цікаві пропозиції продовження кар’єри, то, звісно, ми не матимемо права їх утримувати. Той-таки Саша Петров, Микита Мизь напрацювали досить солідну статистику у Першій лізі, тому наразі важко сказати, чи залишаться вони з нами.
Якщо наші лідери все ж таки виявлять бажання продовжувати виступати разом з нами, ми будемо цьому тільки раді. Нагадаю, гравці дублю не отримують зарплатню. Клуб фінансує виключно виїзди дублерів, їх проживання у готелях в інших містах і харчування, однак у «Золотому Веці-2» зарплат немає. Але є перспектива попасти у головну команду, у Вищу лігу, де фінансування вже є.
Про успіхи КДЮСШ-4 «Золотой Век»
– Приємно відзначити, що нам вдалося вибудувати чітку структуру, своєрідну вертикаль розвитку кіровоградського баскетболу. Починаючи із дитячих команд і закінчуючи ветеранами. Повторюся, клуб бачить перспективу саме у місцевих молодих баскетболістах. Для прикладу, цьогоріч у нас у Першій лізі регулярно виходив на майданчик Іван Рибченко – гравець 2001 року народження. На наступний сезон ми також залучимо в дубль ще одного перспективного хлопця Ярослава Пояркова (2003 року народження), а також переглядатимемо випускників спортшколи. Награватимемо молодих. Зазначу, у нас росте дуже перспективне баскетбольне покоління. У цьому сезоні вихованці КДЮСШ-4 «Золотой Век» (гравці 2007-08 років народження) стали чемпіонами України (ВЮБЛ-2006) у Дивізіоні Б. При цьому у складі нашої команди тільки два хлопця були 2006 року народження. Усі інші – молодші.
Восени, 13-16 вересня, плануємо провести дитячий міжнародний турнір. У цієї команди вже є досвід виступів на міжнародному рівні. Настав час провести таке ж свято міжнародного дитячого баскетболу і в Кропивницькому! Очікуємо зібрати 8 дитячих команд із Румунії, Молдови, Туреччини, Білорусі і України. Такий турнір допоможе нам якнайкраще підготуватися до нових завдань і викликів у ВЮБЛ, а також продовжити прогресувати юним вихованцям Андрія Бабенка.
Про розвиток студентського баскетболу
– Відзначу, наразі у складі «Золотого Века-2» виступають чотири студенти – Руслан Фортуна, Владислав Лукінський, Андрій Вербовий, Євген Саламаха. А звідси, відповідно, і студентська команда Кропивницького у цьому році серйозно підтягнулася. Наші студенти вдало проявили себе у змаганнях СБЛУ Таксомбанк. У плей-оф всеукраїнської студентської ліги ми переграли кременчуцьких студентів, де левова частина гравців є баскетболістами БК «Кремінь», який виступає у Вищій лізі чемпіонату України.
На жаль, у наступному раунді змагань наші студенти поступилися майбутньому срібному призеру змагань – СумДУ. Однозначно в іграх проти сумчан шансів у нас було небагато, адже там майже вся команда грає у Вищій лізі. Але навіть такий результат є показовим. Наші тренери працюють, команди розвиваються, а гравці ростуть. Усе, що потрібно – час і фінансування.
Загалом слід сказати, що на сьогодні чемпіонат України у Першій лізі фактично перетворюється на своєрідну платформу для росту молодих гравців. Такі змагання – це мотивація для дітей, які займаються у секціях баскетболу. Закінчивши спортшколу, дитина знає, що далі є і Студентська ліга, і Перша ліга, куди також можна потрапити, проявивши себе. Тобто, є куди рости, є за що боротися і є куди потрапляти. Закінчивши школу і вступивши у будь-який місцевий ВНЗ, дитина має змогу здобувати вищу освіту і паралельно продовжувати займатися улюбленою справою. Тому у кожного випускника КДЮСШ-4 є чудовий шанс пов’язати своє життя із професіональним баскетболом.
На щастя, нашим юнакам вже є на кого рівнятися. Нещодавно вихованець кіровоградського баскетболу, молодий гравець «Золотого Века» Влад Лукінський став гравцем молодіжної збірної України U-20. Він пройшов збори разом з командою і зіграв у товариських іграх проти збірної Іспанії. То ж тепер усе залежить тільки від нього. За минулий рік він дуже додав, але, звісно, йому потрібно ще дуже багато працювати над собою. І тоді виклики у збірну стануть регулярним явищем.
Про завдання на сезон
– Сергій Олександрович завжди ставить лише найвищі завдання. І цього року для основної команди вони залишаться незмінними – перемагати у кожній грі. Тим паче за мірками Вищої ліги у нас досить гарні умови. Ми маємо два зали, а тренери і гравці заклопотані виключно тренувальним процесом. Тому очікуємо від хлопців значно кращих виступів у наступному чемпіонаті і, звісно, вищих результатів. Щодо дублю, то, повторюся, намагатимемося підключати якомога більше молодих гравців – вихованців спортивної школи. Таке бачення розвитку і у нашого президента клубу та за сумісництвом голови обласної федерації баскетболу Сергія Сухого, і у начальника відділу фізичної культури та спорту міської ради Сергія Колодяжного. Ці люди окрім професіональних команд значну увагу приділяють саме дитячо-юнацькому баскетболу, який у нашому місті та області справді починає розквітати.
Починати розвивати клуб потрібно саме із розвитку власної талановитої молоді. Тож, якщо продовжуватимемо працювати над тим, що вже побудували, розвиватимемося і не стоятимемо на місці – все у нас обов’язково складеться якнайкраще.
