В ніч на 2 липня перед матчем збірних України та Грузії у відборі на ЧС-2027, українці пережили ще одну жахливу ніч через масований обстріл Росії, зокрема дуже сильно дісталося Києву.
У коментарі OBOZ.UA захисник збірної України Ілля Тиртишник, у якого в районі Лук'янівки мешкає тато і бабуся, розповів, як взагалі вдається готуватися до важливих змагань під час повномасштабної війни і намагатись зберігати холодну голову у таких реаліях.
"Ну, звісно, це впливає на мене, адже у мене там живе батько, бабуся та дідусь, інші родичі. Безумовно, завжди переживаю, особливо, коли бачу новини, що треба готуватися до обстрілу. І потім вночі, коли йдуть запуски ракет, то можу лягти спати трошки пізніше, контролювати ситуацію. Але у порівнянні з тими людьми, які там знаходяться, звісно, мої проблеми – це нічого. І я вже не знаю, який це за ліком такий сильний обстріл Києва...", – зізнався Тиртишник.
"Ось нещодавно, коли прилітало на Лук'янівку, це взагалі десь хвилин 10-15 пішки від мого будинку, і батько казав, що дуже сильно гучно було, він навіть спускався у підвал. На жаль, це відбувається вже дуже тривалий час і буде продовжувати відбуватися, і я повинен як можна краще якось боротися із цим, контролювати свої емоції, щоб це сильно не впливало на моє повсякдення, бо все одно треба продовжувати виконувати свою роботу, незважаючи навіть на ці жахливі часи", – відзначає захисник італійської Академії Катандзаро.
Ілля хоч і готується до важливого поєдинку із Грузією в Ризі, вже, звісно, встиг поспілкувався з рідними, упевнитися, що з ними все добре: "Але через те, що ці обстріли відбуваються постійно, навіть я коли з ними спілкуюся, вони розповідають, що не завжди ходять в укриття. Але бувають такі дні, коли там, всередині, щось йокає, і, наприклад, батько вирішує спуститися в підвал, але це трапляється якось рандомно, ні з чим не пов'язано".
"На жаль, люди звикають до того, що відбувається, намагаються продовжувати жити далі, і, на превеликий жаль, хоч так і не можна казати, обстріл відчувається наче якесь повсякдення – люди продовжують жити, працювати, гуляти, і просто сподіваються, що, умовно, сьогодні не прилетить у їхній будинок", – з сумом відзначає гравець збірної України.
Тиртишник розповів, що під час одного з обстрілів Лук'янівки прилетіло між квартирою його рідних й іншим будинком: "Мені здається, то було збиття, але впало десь метрів за 50 від будинку, утворилася вирва і повибивало вікна. Це була прямо найближче атака до нашої квартири. І на завод, що поруч, прилітало вже багато разів, але останній раз взагалі був жах. Влучили в ринок, в торгівельний центр. Це жесть".
Захисник підтвердив, що такі обстріли, звісно, сильно впливають і на нього, і на всю збірну. Але він намагається використати ці емоції і злість на паркеті.
"Я взагалі завжди обожнював виступати за збірну, для мене це була якась гордість, але зараз, ось, ми грали з Литвою, коли були повні трибуни, коли вийшли наші військові, лунав національний гімн, ну, прямо мурахи бігали по шкірі... І в цьому плані, як на мене, патріотизм і тяга до України виросли. І це, звісно, теж дає якісь додаткові сили, з'являється в команді якась енергія, якась спортивна злість. Або навіть звичайна злість, і, може, вона чимось теж нам допомагає, не знаю, зробити додатковий ривок чи додатковий стрибок", – відзначив Ілля.
"Звісно, хочеться, щоб не було таких емоцій, щоб були якісь позитивні, які так само надихають, але, на жаль, доводиться все це робити з негативними і сподіватися, що скоро війна закінчиться, не буде обстрілів, сирен, і люди зможуть просто жити спокійно під мирним небом", – сподівається Тиртишник.
Але поки вторгнення РФ триває, українським спортсменам треба виступати і перемагати: "Для нас це завжди нова можливість нагадувати людям про те, що війна триває, що ми виступаємо за всю країну. Бо в Європі це трошки забувається, і війна не сприймається так, як є насправді. Навіть мене люди іноді питають: "А що – у вас там ще війна продовжується?" Тобто вони не розуміють, наскільки все серйозно. І для нас це ще одна можливість просто нагадати світу – і європейцям, і представникам інших континентів, що війна продовжується і ще треба допомагати Україні, її людям, військовим".
