Баскетбол як вид спорту зародився на уроках фізкультури у північноамериканських коледжах. Поняття «студентський баскетбол» має таку ж глибоку історію, як і сам вид спорту. Історія української гри велетнів і наші перші успіхи також нерозривно пов’язані зі спортивним рухом у вищих навчальних закладах. З появою Студентської баскетбольної ліги України, наш вид спорту став повертати свою популярність серед молоді що навчається, за 3 роки свого існування СБЛУ стала цікавим і впізнаваним брендом. Останні 2 роки студентську лігу очолює палкий ентузіаст не лише баскетболу, а й студентського спорту загалом Ксенія Монзуль. Термін не надто великий, хоча тем для предметної розмови про розвиток баскетболу у вишах і про організацію турніру, в якому беруть участь десятки команд з усієї України накопичилося достатньо.
- Розкажи детальніше про нововведення цього сезону, зокрема про доволi суперечливу заборону для гравцiв Cуперліги вiком вiд 21 року, чия це була ініціатива?
Студентська ліга тільки набирає обертів і ми прагнемо з кожним роком ставати кращими і цікавішими для всіх учасників. Обмеження віку для гравців Суперліги в першу чергу обумовлено бажанням створити лігу, яка буде готувати гравців для професійних команд, а не навпаки. Так, досвідчені гравці Суперліги додають видовищності нашим змаганням, але все ж таки хотілося б жити не тільки днем сьогоднішнім, а працювати на перспективу розвитку саме студентського баскетболу.
Першочергово була ідея повної заборони участі в лізі для гравців Суперліги, однак зупинилися поки що на обмеженні віку. Рішення приймалось колективно на нараді Департаменту організації та проведення змагань ФБУ та було підтримано і затверджено Президентом ФБУ.
- Де важче працювати з вишами, там у містах де немає команд Суперліги чи навпроти, там де вони є?
Наявність професійних команд в регіоні ніяк не впливає на змагання серед студентів, все залежить від плідної співпраці голів місцевих осередків ФБУ з філіями комітету фізичної культури і спорту МОН та Департаментом організації та проведення змагань ФБУ. В тих регіонах, де є справжні фанати баскетболу, немає проблем з організацією та проведенням змагань СБЛУ, ми зі свого боку намагаємося мірою можливостей розширювати географію і представництво, допомагати усім осередкам студентського баскетболу.
- Натомість за студентські команди можуть виступати старшокласники, чи не зарано школярам змагатися із двадцятирічними студентами?
Дозвіл грати школярам в студентській лізі – це задум із поглядом в майбутнє. По-перше вони отримують безцінний досвід, граючи з більш досвідченим суперником; по-друге (і це наш головний задум) ми сподіваємось, що керівництво навчальних закладів буде зацікавлено в тому, щоб ці діти вступали до них на навчання, тобто таким чином вони будуть зацікавлені у соціально активних, спортивних абітурієнтах-баскетболістах.
- Чи є статистика, скільки школярів виступає у СБЛУ цього року або було минулого?
Конкретних цифр немає, але з впевненістю можу сказати, що це нововведення вирішило для багатьох команд питання участі в СБЛУ, особливо для жіночих команд, адже ті дівчатка старшокласниці відіграють важливу роль у кількох командах.
- Як змінюється динаміка чисельноті команд СБЛУ з року рік, наведи цифри по хлопцях і дівчатах...
В сезоні відродження студентських змагань 2015-2016 рр в чемпіонаті України – СБЛУ взяли участь близько 111 чоловічих та 30 жіночих команд. Наступного ж сезону, кількість учасників досягла рекордних 180 чоловічих та 79 жіночих команд. По цьому сезону остаточні цифри наводти поки зарано, адже скоріше за все ці числа будуть коригуватися.
- Як складаються стосунки із Міносвіти, якому підпорядковуються більше вузів?
В нас звичайні ділові стосунки двох організацій, що спільно проводять змагання. Ми розробляємо Регламент змагань, вони затверджують і допомагають вирішувати дрібні непорозуміння, що іноді виникають в деяких областях.
- Чи є проблемні регіони, з чим пов'язані труднощі?
Є регіони, в яких менше 4 команд, одна або взагалі немає. Я не хочу називати ці області проблемними, це тимчасове явище. Ми постійно проводимо переговори з нашими представниками на місцях, шукаємо виходи з будь-якої ситуації. Нажаль, наразі освітянський спорт в занепаді, це радше економічна проблема, ніж спортивна, - скорочується кількість годин відведених на фізичне виховання у вишах, визнані необов’язковими кафедри фізичного виховання, невеликі зарплати у викладачів, відсутність доплат за позакласну роботу тощо.
- Яке ти бачиш вирішення ситуації із Тернопільською областю, де у ТНЕУ фактично зникли конкуренти?
В Тернопільскькій області функціонує 9 закладів вищої освіти, з них 4 приймали участь в минулорічному регіональному етапі СБЛУ. Я згодна, що конкуренції в ТНЕУ немає, але давайте поглянемо на це з іншого боку: можливо, керівництво та тренерсько-викладацький склад цього університету зробили те, про що ми тільки мріємо? Вони запрошують на навчання гравців і створили завдяки цьому сильні конкурентні команди, які також беруть участь у чемпіонаті України – жінки у Вищій лізі, чоловіки у Першій. До речі, чоловіча команда ТНЕУ – учасниця усіх двадцяти семи чемпіонатів незалежної України. В цьому році ми підготували пропозицію для ТНЕУ - приєднатися до регіонального етапу СБЛУ в Івано-Франківській області, змагання в якій розпочнуться у лютому 2018 року.
- Зараз в Україні є кілька університетів, які вимушені були залишити окуповані території, але продовжують працювати у інших українських містах, чи представлені їхні команди у СБЛУ?
Минулого сезону в чемпіонаті СБЛУ приймали участь 2 команди з тимчасово окупованих територій - це чоловічі збірні Донецького національного університету ім. Василя Стуса, вона виступає у Вінницькій області, а також Таврійський національний університет ім. В.Вернадського, який виступав на київському регіональному етапі. Цього сезону жіноча збірна ТНУ ім. Вернадського долучилася до київського регіонального етапу і це дуже приємний факт.
- Чи є окремий від Києва київський обласний турнір?
Нажаль поки що ні. В планах у ФБУ, Київської обласної федерації та федерації баскетболу м. Біла Церква провести турнір між трьома найбільшими навчальними закладами області – Переяслав-Хмельницьким державним педагогічним університетом ім. Г.Скоровороди, Білоцерківським національним аграрним університетом та Національним університетом державної фіскальної служби м. Ірпінь. Наразі ми обговорюємо всі «за» та «проти».
- Хто найкраще грає у баскетбол майбутні лікарі, інженери, економісти?
Якщо взяти до уваги результати минулого сезону СБЛУ, то виходить, що інженери та вчительки (сміється). Переможець сезону 2016/2017рр. – Запорізький національний технічний університет, 2 місце – Національний університет «Львівська політехніка», 3 місце – Класичний приватний університет м. Запоріжжя, у дівчат найсильнішими були студентки одеського педагогічного університету ПНПУ, а друге і третє місця посіли представниці профільних вишів з фізвиховання з Києва та Льовову відповідно.
- Минулого року ти працювала разом із Олександром Лохманчуком, зараз він повернувся до тренерської діяльності, як тепер без нього?
Це питання емоційно найважче з усіх. Гравець Олександр Лохманчук був моїм кумиром у дитинстві, я навіть маю його автограф в домашній колекції. Коли дізналася, що буду з ним працювати – зніяковіла, для мене він був і залишається зіркою вітчизняного баскетболу. Без нього минулого року, я б не впоралася – скажу чесно. Перший рік у керма СБЛУ видався наднасиченим та важким в емоційному плані. Ми працювали на межі сил, особливо під час фіналів. Олександр – це найкраща людина, товариш і колега, якого мені доводилось зустрічати в житті. Звістка про те, що ми не працюватимемо разом в цьому сезоні, поставила мене в глухий кут. Однак, я розумію, що його місце на тренерському містку. Я щаслива, що зараз він працює з командою Вищої ліги і бажаю йому втілити в життя всі задуми і плани, а для мене цей рік став черговим викликом, як для організатора турніру.
- Сама коли була студенткою грала за факультет, за свій виш?
Так, грала. Спершу за технікум, в якому навчалася, та за технічний університет, на базі якого тренувалася збірна області. Мала встигати за тренуваннями і бути успішною в навчанні. Баскетбол – це моє життя.
- Чи не здаються студентські змагання, тобі особисто, залишками якоїсь радянської системи?
Можливо в тому вигляді, в якому вони існували раніше – так. Але зараз ми творимо нову історію, чемпіонат, який стане в майбутньому сходинкою в професійний спорт для тисяч студентів України. Ми не переслідуємо мету змусити грати в цю гру кожен «виш» для високої статистичної звітності. Наша мета - об’єднати під прапором СБЛУ однодумців, які готові разом з нами створити сильну і незалежну лігу, такий собі трамплін з дитячого баскетболу в професійний спорт.
- Третій рік існує СБЛУ в чому ти бачиш головне досягнення цієї ліги?
Поки що ми можемо пишатися масовістю і підвищенням інтересу до цих змагань. Шлях до кінцевої мети довгий і тернистий, але ми зможемо.
