Український форвард Прометея Катерина Римаренко після восьми років виступу за кордоном повернулася на батьківщину.
У статусі новачка клубу Катерина відповіла на запитання клубної прес-служби.
- Катю, ваш перехід у стан Прометея відбувся не в той період, коли команди комплектуються, а у розпал сезону. Розкажіть, будь ласка, подробиці переходу: коли вам надійшла пропозиція, як довго її обмірковували, що вплинуло на ваш вибір?
- Дуже рада опинитися у Прометеї! Я відіграла шість років у Польщі, в тому числі й останній сезон. Напевно, трохи втомилася від баскетболу та думала, що закінчу свої виступи. Проте минуло півроку, старі травми залікувалися, утома зникла, а бажання грати залишилося. Випадково зустрілася з тренерами Прометея і після цієї зустрічі все й закрутилося, з'явилося бажання продовжити кар'єру. Завдяки тренерському штабу команди та президенту клубу це здійснилося! Я їм за це дуже вдячна!
- Тобто, можна сказати, що у вас відбулося певне перезавантаження?
- Дiйсно, можна так сказати. Зараз у мене новий початок, нова команда, стара-нова країна, бо я тут не жила вже вісім років. Повернулась сюди із новими цілями, планами, бажаннями. Звичайно ж, хочеться виграти із Прометеєм золоті медалі чемпіонату!
– Які перші враження від нової команди?
- Перший тиждень у новій команді завжди дуже важкий. Особисто знаю майже всіх дівчат, за винятком іноземок. Зараз йде процес знайомства та вливання в колектив, в ігровий процес. Це завжди хвилюючий момент! Подивимося, час покаже, як це все відбудеться. Тут є старі друзі, з'являються нові, гадаю, що все буде добре!
- З Вікторією Большаковою у вас є досвід спільної роботи у тоді ще Кіровограді. Виходячи з цього, ви повинні бути готовими до її вимог.
- Я б не брала Кіровоград за точку відліку свого знайомства з Вікторією Юріївною та Кирилом Вадимовичем. Це сталося набагато раніше. Я готова до їхнього тренувального процесу. Взагалі хочу сказати, що тут все на найвищому рівні, точно не гірше, ніж у Польщі! Мене добре зустріли, одразу поселили, дуже гарна організація.
- Вже відбулася з наставниками бесіда з приводу вашої ролі у команді, того, що вони хочуть бачити від вас?
- Так, ми вже зустрілися, поговорили, все окреслили, але поки що це баскетбольна таємниця (посміхається).
- Чи багато матчів Прометея вдалося подивитися останнім часом?
- Звичайно ж, дивилася усі матчі команди в єврокубках, останні ігри з Київ-Баскетом, а також особисто була присутня на домашніх матчах з Динамо-НПУ.
- Як би ви оцінили матчі з Київ-Баскетом не з боку Прометея, а з точки зору суперництва команд?
– Приємно, що у командах з'являються сильні іноземки. Із сильними суперниками грати завжди цікаво. Підвищується інтерес і вболівальників, бо коли одна команда виграє "+50", їй це добре, але це не дуже цікаво для вболівальників. Нашим дівчатам, звичайно, у Києві було непросто, бо вони зараз постійно грають у єврокубках, але це баскетбол, у такому графіку багато хто грає.
- Чи можна нашу Суперлігу порівняти із польським чемпіонатом?
- Давайте я спочатку пограю тут три-чотири місяці і потім ви поставите мені це запитання (посміхається). Поки що не беруся щось говорити. Я дуже люблю Польщу, мені подобалося там грати, від цієї частини кар'єри залишилися дуже добрі спогади, але порівнювати чемпіонати поки що рано.
