Перед матчами зі збірними Латвії та Швеції до табору збірної України повенувся захисник Юджин "Пух" Джетер. Востаннє у складі нашої національної крманди він виходив у поєлинку Україна - США у вересні 2014 року на басктебольному мундіалі 2014 року. Джетер 2 роки захищав синьо-жовті прапори одночасно виступаючи у китайських клубах. Цьго року його Тянцзинь не потрапив до плей-офф і захисник збірної України охоче відгукнувся на пропозицію Євгена Мурзіна повернутися до лав національної збірнї. Джетер зараз є найстаршим гравцем у складіукраїнської збірної, цієї зими йому виповнилося 34 роки.
«Я знову, тут і я дуже радий,» - видав Юджин Джеттер, ще до того як привітатися: «Я ж обіцяв, що буду на друге вікно, ти радий мене бачити?»
- А як почуваєшся? У тебе щойно закінчився сезон у Китаї, ти злітав у Лос-Анжелес, побув там зовсім трішки і знову переліт?
- Я почуваюся чудово, остання гра у нас була ще 11 лютого, потім побував трішки вдома, відпочив, адже дійсно у чемпіонаті Китаю у нас був дуже щільний графік по кілька матчів на тиждень, але я уже почав тренуватися, готовий грати знову, жодної втоми.
- Тільки тут ти потрапив у справжню зиму, не те що у Тянцзині і Лос-Анжелесі…
- О, тільки вийшов на вулицю, вдихнув і зрозумів, що таке зима, хоча у Китаї теж було доволі прохолодно, але звісно у Лос-Анжелесі погода зовсім інша, дуже тепло у порівняні із Україною, хоча я знав куди лечу, я тут жив, зима мене не лякає, головне що у залі тепло, тим паче узяв свою куртку так що мені добре.
- Ага, зараз ось будете летіти до Латвії, а там може бути ще холодніше.
- Серйозно, невже?
- Так це ще далі на північ, Рига – північне місто.
- Ну нехай, у мене є моя куртка, так що усе нормально.
- А що можеш сказати про збірну Латвії?
- У них хороша команда, дуже швидка, вони грають у динамічний баскетбол, багато рухаються, багато кидають три очкових, я добре пам’ятаю нашу зустріч із ними на ЄвроБаскеті 2013 року, ох тоді вони нам багато закинули. Хороша команда, хоча з того часу впевнений багато чого змінилося, в тому числі тренерський штаб і у нас, і у них.
- Як тобі перше тренування? Адаптуєшся?
- Найкраще це те що я знову побачив своїх братів, нам класно, навіть якщо ми говоримо по телефону, а бути тут це взагалі круто опинитися у своєму звичайному оточенні, нам є що пригадати разом. Я вийшов на майданчик і одразу пригадав хто як грає, так ніби нічого не змінилося.
- Але з’явилися нові гравці, які не були у збірній із тобою, наприклад Володимир Герун.
- Так я його теж добре знаю, він, між іншим, грав за мій коледж, за портлендських пілотів, так що я його добре знаю. Ще раніше у збірній не було ось цього високого хлопця, який класно валить данки і зараз грає у Литві – Боброва, але я пам’ятаю його добре усе одно. Звісно, для мене дуже важливий зв’язок із Сергієм, Славою, Липою, Денисом, Максом, але я скажу, що найбільше мене здивував Артем, у першу чергу через його англійську, зараз він так добре говорить, тоді у збірній він знав пару слів, а зараз говорить чудово. Ще коли я був у Штатах, почув, як він говорить і дуже здивувався, в баскетбольному плані він теж додав сильно, я ж то його пам’ятаю геть юним. Так що у нас попереду 2 хороших матча, я у передочікуванні знову, я дуже радий що буде грати Сергій, буде грати Липа, буде грати Слава, я дивився на гру хлопців раніш, я усе пам’ятаю, разом із Сергієм мені грати дійсно дуже комфортно, разом ми можемо зробити набагато більше. Я вдячний Андрію Лебедєву за те що він устиг усе зробити, для мого повернення, це теж добрий шматок роботи. Тепер схоже усі задоволені.
- Одно з твоїх давніх друзів цього разу не буде взагалі.
- Макса, ми навіть жили із ним у одні кімнаті на зборах. Я знаю, що він у Америці зараз і йому дійсно буде краще залишитися на цей короткий період попрацювати там, але ми із ним постійно розмовляємо, так що за нього я спокійний.
