Форвард Черкаських Мавп та гравець збірної України з баскетболу 3х3 згадав у інтерв'ю ua.tribuna.com початок кар'єри в українській Суперлізі та розповів про зміни, які сталися в українському баскетболі останнім часом.
- Ви більше класичний баскетболіст чи гравець у баскетбол 3х3?
- Баскетболіст. Можливо, мене знають більше через те, що граю за збірну 3х3 - більше регалій, більше виграли. Багато нюансів - набагато більше вирішує фізика, ніж в класичному баскетболі. Коли був молодий, грав в Москві - там і заразився баскетболом 3х3, адже в Україні він тільки зароджувався.
- А де більше заробляєте?
- У класичному баскетболі. Баскетбол 3х3 зараз не приносить ніякого доходу. Щоб приносив, потрібно під час баскетбольного сезону їздити по Мастерсам і Челленджерам.
Це зовсім різні види спорту. Вони схожі, але баскетболістам все важче грати в 3х3. Серби, словенці весь час грають в 3х3 - вже відчувають дрібні фішечки, нюанси. У баскетболістів проти них менше шансів.
Часто кажуть: «Чому баскетболісти там грають? Нехай баскетболісти 3х3 їдуть». Але вони об'єктивно слабші. Якщо гравці 3х3 у нас виграють, то нехай їдуть на турніри - немає питань. М'яч в кільце треба ж забивати, а цього довго вчитися.
- Прямо зараз баскетболом в Україні можна заробити на безбідну старість?
- На безбідну не вийде. Раніше був зовсім інший час, зовсім інші суми - легіонери вивозили звідси сотні тисяч доларів. Зараз такого немає, але чемпіонат рівніший - мені набагато більше подобається. У той час була гарна картинка, приїжджав якийсь Ель-Амін за мільйон грати. А той же Пашка Ревзін сидить і дивиться. Українці ніякої ролі не грали, отримуючи зовсім мало часу. Це був комерційний чемпіонат: давали гроші, приїжджали актори. Вони багато забивали зверху, робили шоу. А зараз багато українських хлопців розкривається. Так краще.
- Баскетбол починає жити за принципом - витратили стільки, скільки заробили? Або просто зменшилися суми на зарплати?
- Раніше багаті дядьки давали величезні суми. Зараз все більш-менш вирівнялося. Зрозуміло, що баскетболом ще не заробляють, але вже є рух - популяризація, зали забиваються. Згодом має окупатися.
- Граючи за багату Говерлу, розуміли, що баскетболіст Дмитро Липовцев не вартий тих грошей, які отримує?
- Я отримував дуже мало - того і коштував. Це ж перший сезон у Суперлізі - але мені вже було 27 років. Іноді було дико. Приходжу за зарплатою - в гривнях отримую стопку менше, ніж легіонери в доларах. Переді мною були сезони, коли в Донецьку і Азовмаші українці отримували шалені гроші - називали суми, купували квартири, а я сиджу з тисячею-півтори доларів. Як пацан серед них.
- Навіть топових наших баскетболістів майже не впізнають на вулицях. Чому?
- А капітана збірної з волейболу впізнають? Все залежить від реклами. Зараз тільки перші кроки - починають баскетбол по телевізору показувати. Ми на вірному шляху.
Один футбольний клуб може легко закрити бюджет суперліги - я про Динамо чи Шахтар. Навіть зарплати пари гравців вистачить.
- Ви граєте в баскетбол в Україні, коли пройшов «золотий» час. Багато клубів винні гроші?
- Говерла та Кривбас. У Кривбасі ми грали заради тренера, заради Плеханова. Поважали його як чоловіка, а він просив грати.
Ми сподівалися на кіношну чесність. Коли не заплатили один місяць, кажуть: «Слово пацана - ми тобі заплатимо». Йти - гроші згорять. Або чекати. У Кривбасі ми так і чекали. Сподівалися хоч щось отримати. Це дуже важкий вибір. Адже йдеш в інший клуб, а там потрібно ще місяць працювати, щоб отримати першу зарплату.
Практично чотири місяці в Кривбасі не платили. А потім клуб розпався, до кого звертатися? Пшик. Благо, що Михайло Бродський нам допоміг. У мене був момент, коли я запитав: «Продавати машину чи ні? Мені нема чого їсти». Президент клубу говорить: «Почекай, зараз все закриємо». Якби не Бродський, було б дуже важко.
- Як хлопцям, які тільки починали грати і ще нічого не встигли відкласти?
- У тому то й справа, що у мене цього багажу не було. У хлопців досвідчених щось і було - вони вже крутилися в Суперлізі. А я тільки прийшов з Говерли, яка мені дуже заборгувала. А тут - подвійний удар.
- В Говерлі було так само?
- Якраз почалася війна, а у нас зарплата до долара прив'язана. Нас попросили підписати нові контракти - щоб отримувати за старим курсом. При тому, що тодішній курс був в три рази більше. Ми отримували по курсу в 12, а курс був 36 або 38. Це караул взагалі. Нам сказали: «Ми все розуміємо. Так що можете йти». А йти було нікуди. Ми грали за 80-100 доларів за матч. Зарплат уже не було, тільки за матчі платили.
- Закордон не було бажання виїхати?
- Було. Але я не такий гравець. У мене практично немає статистики. Насамперед, коли тренер бере гравця, а тим більше легіонера, дивиться забиті окуляри, підбори, передачі. У статистиці не пишуться заслони і захист. А зараз були варіанти, але різниці в грошах немає, а ім'я потрібно заробляти з нуля.
- Прямо зараз в Україні теж приїжджають легіонери. Здається, що «лівих» дуже багато - раніше таких було одиниці. Чи згодні?
- До нас їдуть не такі вже й дорогі. Це як лотерея - можеш вгадати чи ні. Круту нарізку можна зробити з будь-якого гравця - суперзірка. Ти ж оплачуєш гравцеві квиток сюди, якщо не підійде - квиток назад. Тому тренери дуже прискіпливо вибирають баскетболістів.
- В Україні немає крутих агентів, які б захищали інтереси баскетболістів?
- Агент може піти в контри з клубом і почати воювати за гравця, вимагаючи віддати зарплату. Але деякі гравці самі цього не хочуть - створюється ситуація конфліктного баскетболіста. Якщо ти не топ-рівня, то складно. Наприклад, у разі затримки, Діма Глєбов міг спокійно прийти на тренування в тапочках і сказати: «Я не буду тренуватися. Давайте зарплату». Всі розуміють, що це гравець топ-рівня і починають ворушитися. А якщо прийде Микита Руслов або Ваня Ткаченко і скаже, що не буде тренуватися, йому дадуть відповідь: «До побачення». І все.
В Україні ж немає закону про спортивні контракти. Можна йти в суд, але заплатити копієчку. І навіть якщо ти виграєш, є нюанси. Клуб може юридично закритися, створюється новий з іншою назвою або різницею в одну букву. І все - гроші полетіли в трубу. Вони є хіба що віртуально.
- Потрібно вміти бути терпилою?
- Потрібно вміти балансувати. Знати, де натиснути, а де стиснути зуби і потерпіти. Час важке, надто тиснути не можна. Можна потрапити в халепу і заробити репутацію скиглія. Якщо затримка в пару тижнів - можна ж зрозуміти. Баскетбол тільки-тільки починає виходити з ями.
