Баскетбольний клуб Хмельницький сьогодні є одним з лідерів Вищої ліги. Команда Ганни Шликової продовжує боротися із ДіДіБао за першу сходинку у турнірній таблиці чемпіонату.
Одним із найефективніших гравців Хмельницького у поточному сезоні є 22-річний розігруючий Дмитро Качанов. В інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу України Качанов поділився враженнями від власних виступів у поточному сезоні, перспективах підвищення у класі, а також про прийдешні матчі із Самбором, які заплановано на найближчий тур.
– Дмитре, в двох останніх матчах проти ДіДіБао ти набрав 20 та 27 очок відповідно. Наскільки задоволений своєю грою у цих матчах?
– Більш-менш задоволений своєю грою, бо ми виграли дві важливі гри. Але є ще багато чого, над чим мені треба працювати.
– В середньому цього сезону ти набираєш 13.3 очки, виграєш 5 підбирань та віддаєш 9 асистів за гру. Хто найчастіше закидає після твоїх передач?
– Усі хлопці забивають, але найчастіше мені здається Родіон Кузьмін.
– Ти цілком можеш претендувати на статус MVP сезону. Наскільки це для тебе важливо?
– Це, звісно, дуже приємно, коли ти маєш змогу претендувати на цю нагороду. Але важливіше особисто для мене – це те, на якому місці наша команда буде в кінці сезону.
– Як би ти оцінив боротьбу із ДіДіБао за першу сходинку у таблиці? Це достатньо жорстка конкуренція?
– Так, доволі жорстка у нас боротьба з ДіДіБао за першу сходинку у таблиці. Усвідомлюємо, що у нас попереду чотири не менш важливі гри: з Самбором та Ніко-Баскет-2. Тому ми жодним чином не розслабляємося.
– Ти вихованець дніпровського баскетболу. Хто був твоїми першими тренерами у баскетболі? Хто здійснив найбільший вплив на твою кар’єру?
– Мій перший тренер – це Черепанов Євген Юрійович. Кожен з тренерів, з ким я працював, так чи інакше впливав на мою баскетбольну карʼєру, за що я дуже вдячний кожному з них. Виділити можу двох. Мунтян Олександр Юрійович був головним тренером коли я грав у Першій лізі в Дніпрі. Це був перший сезон, коли ми грали проти, так скажімо, мужиків, бо нам тоді усім було не більше 17 років. І також хотів би згадати такого тренера, як Нікита Воєвода, під керівництвом якого я грав минулий сезон у ДіДіБао.
– З ким з партнерів по БК Хмельницький ти найбільше спілкуєшся по життю?
– Спілкуюся добре з усіма партнерами, бо багато з ким я вже був знайомий до Хмельницького. Але більше за всіх, мабуть, з нашим новачком Карлосом Хайнсом, бо живемо в одному будинку.
– Твій зріст 177 сантиметрів. Чи важко тобі протистояти бігменам чи у тебе є якісь свої секрети протидії?
– Звісно, важко протистояти (сміється – прим. ФБУ). Секретів як таких немає, просто намагаюсь віддаватися своїй улюбленій грі на всі 100%.
– Попереду у вас матчі проти Самбора. Ти мав певний період життя у Львові та виступав за Політехніку. Що відчуватимеш, коли вийдеш на паркет Палацу Спорту Галичина знову?
– Не можу сказати, що буду відчувати щось особливе. Якби ми грали би проти Політехніки, можливо щось і відчував б. На жаль, зараз це неможливо. Але точно буде приємно повернутися до залу, де я тренувався.
