Головний тренер луцького Волиньбаскета Дмитро Чайковський підбив підсумки сезону, що минає та поділився планами на майбутнє в інтерв'ю Планеті Баскетбол.
— Завершився сезон для вашої команди. Чи задоволені ви грою своїх підопічних у ньому?
— Приємно, що цей сезон для нас взагалі завершився, бо в нас були дуже великі проблеми перед його початком, і те, що ми взагалі розпочали, це був уже успіх. Спільно з федерацією баскетболу і безпосередньо з Михайлом Юрійовичем Бродським, нам вдалось його розпочати. Те, як він тривав для нас, не хотів би навіть конкретизувати, бо це було дуже важко — постійна нестача фінансів, постійно хлопці у напруженні. Вони бачать проблеми в інших клубах, постійно спілкуються між собою, бачать, що в будь-який момент команди могло не стати. Але я радий, що ми дограли до кінця сезону. В нас змінився президент клубу, наразі це Іван Гресь. Це людина, яка власним ресурсом допомогла команді. Він і в подальшому планує пов’язувати свою діяльність з нашим клубом, з ним ми закінчили цей сезон. Результатом незадоволені, бо хотіли боротися за плей-офф. Були дуже великі проблеми зі складом, протягом сезону від нас пішли лідери команди – Алфьоров і Чемякін, тому довелось завершувати сезон молодими вихованцями. Пізніше до нас долучився Микола Полюляк, він знає наші вимоги, знає що ми хочемо бачити на майданчику — маю надію, що ми будемо співпрацювати з ним і надалі.
— Чого не вистачило, щоб поборотись за зону плей-оф?
— Стабільності, фінансової стабільності. У нас немає власної бази, де ми могли б постійно займатись, тренуватись. Нам доводиться постійно підлаштовувати тренувальний процес під інші види спорту. Зокрема ОДЮСШ, де ми грали, є базою жіночої волейбольної команди ("Континіум-Університет" – авт.), в зимовий період там ще і футбольна "Волинь" тренувалась, тому з другорядних саме це — основна причина напруги в команді. По-друге, склад команди по ходу сезону докорінно змінювався. Пішли лідери, а на їх місце прийшли молоді і недосвідчені.
— Тобто Чемякіна та Алфьорова не вдалося замінити?
— Їхні позиції вдалося закрити, але замінити повноцінно не вдалось. Це люди, які надійно закривали позицію першого та п’ятого номера. Нам вдалось знайти в команді гравців на ці позиції, потім прийшов Микола Полюляк, але вони не змогли повністю нейтралізувати цю проблему.
— Яка найпроблемніша позиція у вашій команді?
— Це п’ятий номер. Навіть із Чемякіним ця позицію була практично оголена, а коли він пішов, ми пробували замінити його Диким, Моторчуком. В кінці ж сезону практично основним був Максим Дейна, який зараз готується у складі збірної U-18 до виїзду на турнір до Словаччини. Це один із таких приємних моментів по закінченню сезону, що нам вдалось дати йому можливість отримати досвід Суперліги, спробувати свої сили на такому рівні.
— Цього сезону стали більше довіряти молодим – Коцькові, Дейні. Чи задоволені ви їхньою грою та тим, як вони прогресують?
— Кожен з них в окремих матчах показав гідну гру. Молоді гравці можуть показати одну хорошу і дві-три провальні гри. Основне те, що вони є нестабільними і не можуть на довгий період часу показувати стабільну гру.
— Хто є лідером команди на майданчику та поза ним?
— Ми декларували на початку сезону, що Віктор Герасимчук є лідером на майданчику та роздягальні, а після того як пішов Чемякін, він взяв на себе функції лідера. Прийшов Коля Полюляк і додалося досвіду в команді. Але по ходу сезону основним лідером на майданчику та за ним — Герасимчук.
— Як вам вдавалось підтримувати мотивацію команди, коли гравці та зокрема ви, дізнались про проблеми з фінансуванням?
— Конкретно в кожному моменті були різні мотиваційні заходи, які по сезону змінювались, але основне — це їхнє бажання грати, розвиватись та рухатись далі. Не можу сказати, що вони десь виходили на майданчик опустивши руки. Вдавалась взнаки втома, але хлопці виходили на майданчик і грали в повну силу з усіма командами. Ще один момент, на який варто звернути увагу, це те, що постійно виїжджаючи на спарені матчі, ми граємо другий матч проти свіжої команди. Вже другий рік, по ходу сезону, ми відчували втому саме в других матчах. Але хлопці з розумінням віднеслись до того, що ми розпочали цей сезон з великими проблемами, і дограли до кінця. Є борги перед гравцями, клуб їх визнає, а керівництво обіцяє покрити їх до початку наступного сезону.
— Майбутнє команди, коли стануть відомі плани на наступний сезон?
— Хотіли б звичайно постійно виступати на найвищому рівні, але зараз ще тільки квітень місяць. Ми дограли сезон, не пропустили жодної гри, не зайняли останнє місце, і я думаю, що зараз ми рухаємось в тому напрямку, щоб грати в Суперлізі. Але все залежить від бажання місцевої влади, бізнесу і взагалі ситуації в Україні.
— Матч, який найбільше запам’ятався?
— Дуже хороші матчі у цьому сезоні у нас були з "Дніпром". Один з найкращих був саме домашній з "Дніпром", який ми змогли виграти (71:69 – авт.), і остання гра в Дніпрі, ми 35 хвилин грали на перемогу. Тому напевно найкращі матчі у нас були саме з ними. Приємно, що вони зараз мають можливість виграти медалі чемпіонату, виграли Кубок України. Це мотивує, бо коли у нас йде гра, ми можемо грати на рівних навіть з настільки сильними командами.
— З початком цього сезону вхід на домашні матчі "Волиньбаскету" став платним. Чи задоволені ви підтримкою вболівальників?
— Ми зробили платні квитки, щоб зрозуміти чи потрібна команда в Луцьку, щоб побачити скільки людей ходять на баскетбол. Були матчі, які ми грали трохи рано, і через це було мало глядачів. Утім приємно, що вболівальники ростуть разом з клубом, починають краще розуміти гру і навіть знаходячись в залі під час гри, чуєш підказки з-за спиною. Є багато підказок, які люди дають на емоціях, але я вважаю, що нас дуже добре підтримують. Були моменти, що приїжджали люди з інших областей, так як ми єдина команда в західній Україні, тому в цьому напрямку особливих нарікань і побажань немає.
— На одному з домашніх матчів був присутній Сергій Ліщук. Вдалося поспілкуватись з ним?
— Безпосередньо не вдалось з ним поспілкуватись, бачив, що він розмовляв з Герасимчуком, вони грали в одній команді. Сергій допомагав у проведенні конкурсів, нагороджував переможців. Приємно, що він був присутній на грі, це плюс для нашого баскетбол. І для наших можновладців це сигнал, що баскетбол потрібно підтримувати, посприяти фінансово і організаційно в тому, щоб такі гравці як Сергій Ліщук могли частіше бути тут і ми б могли вирощувати у себе таких гравців. Чим вище буде рівень, тим частіше глядачі зможуть побачити відомих гравців на трибунах.
— Зараз у Луцьку проходить Аматорська баскетбольна ліга. Чи бачите ви там гравців, які могли б підсилити вашу команду?
— Міська федерація баскетболу і клуб "Волиньбаскет" змогли її запустити на організаційному рівні, намагаємося проводити матчі в хороших залах — поки що всі 23 гри пройшли з хорошим рівнем суддівства, на високому рівні. На лідируючих позиціях у всіх командах, крім колективу "Старий Луцьк", є гравці команди Суперліги. Основним завданням, метою, є те, щоб розвивати масовий баскетбол, щоб ті хлопці, які не мають можливості грати у студентській лізі, з допомогою аматорської ліги, мали можливість спробувати свої сили на рівні гравців Суперліги.
— Чи задоволені ви розвитком баскетболу на Волині?
— Розвитком я не можу бути незадоволений, а от станом я незадоволений. Розвиток — це сам процес, як ми його розвиваємо. Ми, як баскетбольний клуб, разом з міською федерацією розвиваємо баскетбол, щоб ті хлопці, які займаються у ОДЮСШ розуміли, що баскетбол найвищого рівня тут, поруч. Це надаватиме їм сил та натхнення відвідувати тренування. Тому розвитком баскетболу на Волині я задоволений, а от станом баскетболу — ні, оскільки немає можливості збирати дітей в одному місті, щоб вони разом тренувались, у хороших умовах. Потрібно витрачати багато ресурсів та часу для того, щоб організувати хороший тренувальний процес. Нам дуже допомагає начальник обласного військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою — Боснюк Павло Зіновійович, він практично повністю закрив нам тренувальний процес для нашого дублюючого складу, який через рік-два зможе поповнити склад нашої основної команди. Хочеться, щоб таких людей було більше, бо чим більше їх буде, тим стан баскетболу на Волині буде вищий.
— Хто, на вашу думку, є фаворитом цьогорічного чемпіонату?
— Я думаю, що фаворитом є "Будівельник", оскільки в них не вийшло виграти Кубок України, але і "Хімік" не варто скидати з рахунків. Черкаси теж, можливо, навіть одну гру на виїзді зможуть виграти, але фаворитом є "Будівельник". Імпонує гра, яку показують підопічні Журавльова, я б хотів, щоб у фіналі грав "Дніпро", але скоріш за все там буде "Хімік" (розмова відбулася до вирішальних півфінальних матчів плей-оф – авт.).
