За кілька років роботи в Україні у Кривбасбаскеті і Будівельнику, Айнарс Баrатскіс не лише встиг виграти титул Чемпіона Суперілги і Кубок України теж, а ще й став улюбленцем українських жірналістів, знайшов собі чимало друзів серед українських тренерів і сам від душі полюбив Україну. Тому на запрошення прочитати лекції для українських тренерів, які прагнути отримати ліцензійну категорію "Pro" він відгукнувся радо. Тим паче, що після того як він залишив Україну встиг попрацювати із топовими клубами Туреччини та Ізраїля, вивести збірну Латвії до Топ-8 у Європі, а після ЄвроБаскета він, мав кілька місяців для відпочинку.
- Айнарс, ви знову в Україні, знову серед українських тренерів, але зараз ви уже їм не опонент, а наставник. Які ваші відчуття?
- Я, вам скажу, що ми опонентами будемо завжди, але я дуже радий, дуже задоволений тим що я тут, що бачу багато знайомих облич і особистостей, які хочуть побачити щось нове, щось відмінне від того, що вони робили раніш. Усі ми великі хлопчики, у кодного із нас є своя система і я тут розповідаю не про якісь беззастережні істини, а про своє бачення, про мої принципи захисту і нападу. Якщо кожен із тренерів візьме хоч трішки, це покаже його пргнення стати краще. У світі найдорожче - це інформація і, я гадаю, мені є що розповісти. Я не скажу, що у мене є своя філософія баскетболу, але є система і роки показали, що вона працює. Я бачу велику користь таких семінарів у тому що можна побачити 2 речі: "як робити! і "як не робити". Коли я був ще гравцем, але уже знав, що буду тренером, мав вищу академічну освіту, я кандидат педагогісчних наук, то я уже спілкувавсся із різними тренерами з іменем у європейському баскетболі, часто їздив на семінари, щось питав, цікавився і потроху створював себе як особистість.
- Чи було несподіваним для вас запрошення приїхати до України у якості лектора?
- Мене уже важко заскочити зненацька. Минулого року, на запрошення Девіда Блата я проводив семінари у Ізраїлі. У Латвії я теж проводжу семінари, правда не лише по баскетболу, для банківських працівників, говоримо рпо психологію, "его". Іноді ті речі, які ми робимо у спорті, можна успішно застосовувати успішно у бізнесі і у будь-якій іншій діяльності. Мені це цікаво, у мене є "умвоно вільний час", який я намагаюся проводити продуктивно. Мені дійсно приїхати у Київ, поділитися хорошою інформацією, побачити давніх знайомих, адже мене тут давно не було.
- Два дні і кілька лецій цього достатньо для того щоб поділитися інформацією?
- Звичайно недостатньо, адже у розвитку не слід зупинятися ніколи. Я уже казав, що тренерам вчитися потрібно постінйо і я не даю абсолютні знання, я даю своє бачення сучасного нападу і захисту. Менi подобається ділитися інформацією, колись мені було шкода ділитися інформацією, але зараз я радий ділитися інформацією, мабуть нарешті я став тренером. У якості головного тренера я працюю лише 10 років, сказати багато це чи мало важко, але на наступний рівень я перейшов.
- Чи тяжко Вам було після ЄвроБаскета - 2017 прощатися зі збірною Латвії.
- Дуже важко, але це рішення я прийняв ще перед Єврпою, попередив федерацію, це перше, По-друге, я не настільки багатий, що б працювати у збірній. Як ви знаєте, зараз змінився формат відбору на Європу, світ, Олімпійські ігри і клуби не хочуть брати тренерів, які працюють у збірних і йе нормально, я їх розумію, тому що по ходу сезону доводиться кілька разів відпускати на ці так звані вікна з клубу. Так, ми зі збірною виступили добре, але осад лишився, забракло дещиці, хоча чому сердитися, ми програли фактично тільки фіналістам, програли у рівній боротьбі і усе вирішували дрібниці і я тут про це розповідаю, ось так лишається осад, пері 2-3 місяці не хотілся працювати, трохи втомився. не так фізично, скільки ментально, 8 років у мене були збірна/клуб без зупинок. Цей час я проводив продуктивно. Стажувався у Сербії та Америці (НБА, студентський баскетбол) і зараз зноу готовий до праці й оборони, як кажуть.
- Тобто, найближчим часом ми у новинах прочитаємо про ваше чергове підписання?
- Я хотів би так сказати, але у тренерському бізнесі є дуже жорстка конкуренція. Не так просто знайти клуб, або клубу тренера, адже тренер відповідає за усе, бувають ситуації коли клуб бажає змін, але не впевнений чи стане краще чи ні. Побачимо. Усе що трапляється у житті - це на краще.
- Так сталося, що ви прибули до Києва саме тоді, коли у Ризі відбувався боксерський супербій між українцем Усиком і латвійцем Брієдісом.
- Так, учора ми дивилися бій у посольстві Латвії, за двогі роки я певно вперше дивився бокс і отримуавав справжню насолоду, хороша чоловіча битва, хороша атмосфера, хороша арена. Класний бокс, що ще бажати. Шкода що ми програли, але це станом на сьогодні, це тимчасово. Майріс така ж зірка у нас як і Усик в Україні. Нещодавно він отримав особисту нагороду президента за заслуги перед Латвією. У мене є своя думка про різні види спорту, але бокс у світі дуже популярний. Це індивідуальний вид спорту і якщо ти у ньому досяг чемпіонського звання у якійсь із серйозних професійних версій, то ти дійсно, чогось вартий.
