У День знань, яким в Україні прийнято вважати Перше вересня, гравець жіночої збірної України з баскетболу 3х3 U-18 Анастасія Сидорак розповіла про свій улюблений навчальний предмет. Але оскільки вже 2 вересня Настя разом з колегами по команді розпочинає боротьбу на чемпіонаті Європи в угорському Дебрецені, інтерв’ю з нею ми таки розпочали з баскетбольної теми
- Зараз у нас сильна команда, після того, як ми відіграли кваліфікацію чемпіонату Європи, до тренувального табору збірної приєдналися ще чотири гравця, які виступали у 5х5, була конкуренція за місце у складі. Я більш ніж упевнена, що у Дебрецені ми маємо гарні шанси на успіх! В усякому разі ми точно їдемо за перемогами, а не програвати.
- Порівняно з кваліфікацією у команді новий гравець – Владислава Волошина, вона зігралася з вами?
- Так. Ми багато тренувалися разом, було достатньо проведених на корті хвилин, аби відчувати одне одного в ігровому плані.
- Як і хлопці (юнацька збірна України U-18 – ред.) ви теж генеральну репетицію провели у фіналі чемпіонату України у Києві?
- Так. У фіналі чемпіонату України ми змагалися двома командами і саме на цих змаганнях фактично було поставлено крапку щодо того, хто поїде на чемпіонат Європи. Ми гарно виступили там – одна команда посіла перше місце, інша – друге місце. Тобто, ми взяли призові місця, і у категорії U-18, і у категорії «жінки».
- Тобі особисто ближчий класичний баскетбол, чи баскетбол 3х3.
- Звичайно, що баскетбол 3х3. Це дуже швидка гра, яка мені до душі. Я теж граю у класичний баскетбол, але ритм гри мені ближчий стрітбольний. Треба швидко приймати рішення.
- Баскетбол 3х3 тепер став олімпійським видом спорту. Як сприйняла цю інформацію.
- Я дуже рада, що це відбулося. Тепер баскетбол 3х3 розвиватиметься ще сильніше. У мене усе ще попереду. Ще є час підготуватися. Ті дівчата, які зараз взяли бронзу, а до цього срібло на чемпіонаті світу серед дорослих – дуже сильна команда. Конкурувати з ними за місце у збірній непросто. То ж Олімпіада у Токіо - це ще не мої Ігри. А ось наступна – треба націлюватися.
- На Париж. Бо ж наступна після Токіо Олімпіада буде саме у столиці Франції у 2024-му році. Не доводилося ще бути у Парижі?
- Поки що ні. Знаю, Париж - це фантастично красиве, романтичне місто. Мрію там побувати.
- У баскетболі 3х3 сезон стислий. Без ігор у 5х5 все одно не обійтися. Це ж команда, контракт, який приносить прибуток.
- Кожен гравець має відіграти сезон у 5х5. Так, але я відіграла сезон (Настя цього року виграла Чемпіонат України у Вищій лізі у складі БК Франківськ – ред.) і влітку мені хочеться грати у 3х3. Потрібно щось змінювати.
- Процес переходу з 5х5 на 3х3 для тебе безболісний?
- Так. Для мене це швидко відбулося. Декому довше це дається. І 12 секунд на атаку трохи незвично, бо у баскетболі 5х5 - 24 секунди. А я і минулого року була кандидаткою до збірної 3х3, та й багато міжнародних турнірів у 3х3 грала зі своїм тренером Юрієм Процюком (який двічі привів жіночі збірні України на п’єдестал чемпіонатів світу – 2016, 2017 рр. і Європейських Ігор – 2015 р. – ред.). Зі старшими дівчатами грала. Тому для мене це не є проблемою (перехід з 5х5 на 3х3 – ред.).
- Сьогодні перше вересня, як не згалати першу вчительку, першого тренера, який провів тебе у баскетбол?
- Усе почалося зі школи. Я тоді вчилася у 5-му класі, чи може вже у шостому прийшла до секції просто покидати м’яч. Кинула в кільце – влучила! Так і пішло-поїхало. Два роки займалася у школі, мій перший тренер – Стасинець Віктор Васильович, пізніше мене побачила Аїда Вікторівна Євтушенко. Вона взяла мене у команду, з якою я грала ВЮБЛ. А потім вже Юрій Процюк забрав мене до команди Вищої ліги БК Франківськ. І ось тепер збірна України.
- Ти достатньо пізно прийшла у баскетбол. Виявляється, щоб добре грати, не треба з першого класу грати?
- Звичайно, головне мати бажання! У першому класі воно ще може і не прокинутися.
- Сьогодні Перше вересня. Ти вже закінчила школу?
- Я вже на другому курсі навчаюся, у Прикарпатському Університеті імені Стефаника, на юридичному факультеті.
- На юридичному? Не кожний спортсмен обирає такий напрям. Пропустиш кілька перших днів?
- Ну, так. Але участь у чемпіонаті Європи – це поважна причина, щоб пропустити кілька днів. Ми усе ж таки захищаємо честь України. В університеті мені пішли назустріч.
- А якщо ще й виступиш добре, повертатися до навчання буде вдвічі приємніше. Який предмет, до речі, у тебе улюблений?
- Історія. Це найцікавіший предмет
- Історія всесвітня чи історія України?
- Історія України. Вона дуже цікава. Вервиця героїчних і трагічних подій тягнеться з минулого по сьогодні. І на західних землях, і на східних. Але народ жив, люди закохувалися, виховували дітей, насправді у нас є і чимало позитивних прикладів. Це треба пам’ятати і розвивати.
