21-го серпня український баскетбольний арбітр Борис Рижик успішно відсудив фінал олімпійського турніру ХХХІ Літніх Ігор у Ріо-де-Жанейро. Повернувшись з того боку Земної кулі Рижик розповів про цей особливий у своїй професійній кар’єрі день і не став розкривати усіх секретів щодо своїх наступних цілей.
- Матч за участі цих самих суперників я судив рік тому. У фіналі чемпіонату світу грали США і Сербія. З мого особистого досвіду і, як кажуть, по усіх розкладах – якщо тобі довіряють обслуговувати фінальну гру будь-якої першості, чи то Чемпіонату світу, чи то ЄвроБаскету, чи то Олімпійських Ігор – це знак тієї роботи, яку ти здійснив раніше. Кредит довіри, який тобі повернули – умовно кажучи Звичайно ж, фінальна гра була складною, хоча з перевагою у 40 очок США виграли. Але сам факт – це визнання твоєї роботи протягом року і протягом усієї Олімпіади.
- Ці команди змінилися після того, як ви працювали з ними на фіналі чемпіонату світу? Чи стало їх складніше судити?
- Коли грають команди топ-рівня, їх завжди простіше судити, ніж студентів чи дівчат. Майсерність велика, рівень технічного браку навпаки. Чи змінилися команди? Ну може у Сербів не грав Бьеліца. А Американці – вони професіонали, вони сильніші у будь-якому складі. На сьогодні. Хоча в Іспанії рік тому грав Леброн Джеймс, кращий баскетболіст світу, тут він не грав. Але результат виявився тим самим.
- Тобто американці маскувалися, коли обігрували суперників на шляху до фіналу з невеличкою перевагою?
- Тут Сербія грала не так добре, як у півфіналі з Австралією. Там вона зробила з суперником те саме, що з ними зробила Америка у фіналі. Гра на гру не схожа. Вони не те, що маскувалися, Вони просто були сильнішими. Чи то на груповому етапі, чи то у плей-оф. Є приказка: очко – перемога, два – розгром. У Сербів спочатку виграли +3, французів теж з невеликою перевагою обіграли, а у фіналі вони просто підтвердили свій статус і довели, що на данний момент вони сильніші.
- Це був ваш перший фінал Олімпійських Ігор. Чи прокинулися ви з хвилюванням того пам’ятного ранку, чи може взагалі не спали ніч?
- Ви як у яблучко попали. Вночі перед фіналом спав пару годин. Вночі отримав призначення. Була присутня ейфорія. Бо це не тільки моя мета була – у кожного арбітра мета – судити фінальну гру Олімпійських Ігор. І коли ти досяг цієї мети, було багато емоцій, ейфорія, важко було заснути. Прокинувся дуже рано і чекав цього моменту, чекав початку гри. Не терпілося вийти і судити. Не те, що мандраж був, але емоції переповнювали. 21 серпня тягнулося для мене довго.
- Тепер вашу роботу розглядатимуть під мікроскопом. Ви готові до цього?
- Готов зараз і готов був раніше. Бо не лише моя діяльність, а й усіх суддів перебуває під мікроскопом. Технології рухаються вперед, особливо у Європі. Знімають з кількох камер, кожний момент обговорюють у пресі. І ми на ді-брифах після гри обговорюємо це і бачимо, проводимо роботу над помилками. Може ви маєте на увазі, більше слідкуватимуть за мною, щоб довести, мовляв суддя фіналу Олімпійських Ігор теж помиляється? Нехай слідкують. Я завжди прагнутиму судити по грі, демонструвати усе, на що здатний.
- У вас усі вершини вже підкорені – фінал чемпіонату світу, Олімпійських Ігор. Чого прагнути далі?
- Завжди є до чого прагнути. У першу чергу треба бути не гіршим, ніж на цьому етапі. Чого ще прагнути? Нехай це залишиться моїм секретом.
