Гравець збірної України з баскетболу 3х3 Віта Горобець розповіла, як дівчата готуються до чемпіонату світу, чого можна очікувати від суперниць у групі і за яких умов можна досягти позитивного результату у Піднебесній. 12 жовтня жіноча збірна України матчем з Новою Зеландією розпочне виступи на чемпіонаті світу у китайському Гуанчжоу.
- Баскетбол 3х3 зовсім інша гра, як на мене. Я маю досвід виступів у цьому форматі баскетболу. Двічі грала на чемпіонаті світу – у Москві і в Індонезії, у Джакарті. Стрітбол для мене – інша гра, бо там усе жорсткіше, менше, фолів, це більш індивідуальна гра. Якщо 5х5 командна гра і один у полі не воїн, то там суперництво ближче до сам-на-сам. Не знаю, як вдасться переключитися, але будемо старатися. Кожний допомагатиме іншому, будемо тягнути одна одну.
- У тебе був досвід ігор у Москві, у Джакарті. А у нас один з суперників у групі – саме Індонезія. В цій країні добре розвинений баскетбол 3х3?
- Ну, коли ми там грали… раніше стрітболом ніхто не займався і не звертав на нього уваги. І склад був зовсім інший у дівчат з Індонезії. Не знаю, який склад буде у них зараз. Але тоді був не дуже сильний і я б не сказала, що нам варто їх боятися. Ну, звичайно, будь-якого суперника варто боятися, бо ти не знаєш, хто проти тебе вийде грати, але це такий суперник, що я думаю ми маємо його обігрувати.
- Суперника треба боятися до стартового свистка, потім вже не треба цього робити?
- З мандражем, звичайно, краще взагалі не виходити на майданчик, щоб руки трусилися і ти м’яча не міг закинути у кільце. Це зрозуміло само собою, гадаю. Певне хвилювання треба відчувати. Бо якщо ти будеш недооцінювати суперника, усе може бути по-іншому. Тому до свистка можна і боятися трохи, а потім вже боротися до кінця.
- У вас стислі терміни підготовки, що можна протягом двох днів напрацювати?
- Нам непросто. Я ще з Дашею (Завидною – ред.) ладно, в одній команді граємо, розуміємо одна одну. А решта дівчат з різних клубів і я вважаю, двох днів замало, аби добре зігратися. Але ми стараємося і має все вийти. Хочу ще раз підкреслити, 3х3 – це зовсім інша гра, як воно вийде, ніхто не знає.
- Володимир Холопов утворив тренерський тандем у збірній з Юрієм Процюком. Це позитивно вплине на результат?
- Якщо два тренера об’єднаються спільним баченням, то 3х3 і 5х5 разом – з цього щось добре має вийти. Ми слухаємо їх і виконуємо їхні завдання.
- У вас суперники Нова Зеландія, Голандія, Індонезія, Польща. Хто з них найбільш непередбачуваний чи небезпечний?
- Як на мене - це Голандія. Вони завжди були такими бойовими дівчатами. Також непросто буде з поляками. Ми не знаємо, хто там буде, дівчата по клубах роз’їхалися і тренер говорив, що не знає, які склади будуть. Розбирали одних, а зараз можуть бути інші. Будемо виходити, дивитися. Я знаю, тренери мають відео дівчат з Голандії, обговорюємо з ниминьюанси, всотуємо інформацію.
- Скаутінг у 3х3 теж приносить користь?
- Так, бо ми маємо знати лідерів. Хто що вміє, хто на що здатний. І закривати їхнього лідера, щоб їм гра не здалася легкою, щоб життя малиною не здалося. Треба старатися нав’язувати свою гру.
- Що важливо на чемпіонаті світу?
- Перше завдання – вийти з групи, якщо не вийдемо, то які можуть бути розмови про призові місця? Спочатку вихід з групи, а там вже будемо старатися вигравати далі.
- Акліматизація, 5 годин різниця у часі – як це може вплинути на твою гру?
- Я була сильно здивована. У нас уже був подібний досвід в Індонезії. Не знаю, як будемо звикати, спати лягатимемо раніше, вставати раніше будемо. Часу на розкачку у нас не буде, тому акліматизуватися треба якомога швидше.
- У літаку відпочинете.
- Так (сміється – ред.). Це точно.
- Бачу їдеш у піднесеному настрої. У Китаї ще не була?
- Саме так, буде цікаво познайомитися з цією країною, подивитися на людей, на місто. Думаю, усі мріють потрапити у далекі краї. Але будемо прагнути не тільки подивитися, як там люди живуть, а й виграти. Щоб повернутися з гарним результатом. Адже Україна на нас надію поклала, довірила нам цю справу, будемо старатися.
