Кандидат до національної чоловічої збірної України Дмитро Глєбов приєднався до команди, яка транзитом з Тбілісі через Київ летіла до Словаччини на черговий міжнародний турнір. У київській Пущі Водиці він індивідуально тренувався, а у переддень відльоту уважно спостерігав за двостороннім командним спарингом національної жіночої збірної України. Саме там ми і поспілкувалися з Дмитром про його кондиції, враження від турніру у Грузії і олімпійські спостереження.
- Після того, як я повернувся, працював з командою у повному обсязі. Нога не тривожить. Доктор ще проводить певні процедури, але я вважаю, що вже відновився. Хлопці поїхали до Грузії, але тренер мене залишив тут з одним асистентом, щоб я набрав кращі кондиції. Розписали програму, я займався індивідуально щодня, щоб бути готовим до наступних матчів.
- Щось особливе робив, щоб прискорити відновлювальний процес?
- Басейн теж був, але вже як відпочинок, для розвантаження ноги. А так усю роботу виконував у залі. Це була швидкісна робота, з м’ячем, дуже багато кидкових вправ було, щоб підняти функціональний рівень.
- Тренер говорив, що ти вагу скинув – шість кілограмів, потім ще три. Ти як актор в Голівуді. У того є завдання схуднути для ролі за тиждень, і він худне.
- Я схильний до набору ваги. Але так само, коли починається робота, я доволі швидко її позбавляюся. Просто слідкую за харчуванням, корегую тренувальний процес, і вона непомітно зникає. А зараз я фактично в оптимальних кондиціях у плані ваги.
- Євген Мурзін зазначив перед турне до Грузії: беремо Глєбова на турнір до Словаччини.
- Мені дуже приємно, що тренер дав мені шанс. Дав час на відновлення і до останнього розраховував на мене. Це мене стимулювало і в індивідуальній роботі. І мені вже кортить якомога швидше приєднатися до команди. Вони вже 5 ігор зіграли і мені буде непросто увійти до складу. Але я докладу усіх зусиль, щоб не підвести тренера і довести, що він не дарма сподівався і чекав, поки я відновлюся. вже відновився і працюю у максимальному режимі.
- Слідкував за матчами у Грузії?
- Усі ігри транслювалися і усі можна було подивитися. Саме співпадало, що у мене не було тренування у цей час і я зміг подивитися матчі.
- І які враження.
- Я думаю, змістився акцент у бік завантаження "великих". У нас "великі" гравці доволі габаритні і високого рівня. Перші дві гри у Німеччині були більш швидкісні і акцент робився на "маленьких". Було помітно, що у Грузії команда у тактиці додала. Так, було багато втрат, яких треба позбавлятися, але я вважаю, це можна зробити. Той самий Максим Корнієнко, він до Німеччини не їздив, у Грузії його перші ігри були. Помітно, що у нього був надлишок бажання... Це ж товариські матчі, тренер напрацьовує певні ігрові моменти. Я впевнений, що у товариських іграх є чітке завдання і хлопці намагалися виконати те, що тренер їм давав перед кожним матчем.
- Клубна кар’єра у якому напрямку розвивається?
- Трансферний ринок потроху оживає, з’являються варіанти, чекаю на дзвінок від агента. Двом клубам вже відмовив, бо хочу грати у більш сильному чемпіонаті, ніж, скажімо, угорському. Зараз достатньо сильний чемпіонат Польщі, хотілося б спробувати себе у ньому. Не виключаю, що можу залишитися і в України. У мене є домовленість з Кривбасом. Я вважаю його рідним клубом.
- Слідкуєш за перебігом Олімпійського турніру?
- Аутсайдери, звісно, є – це Китай і Венесуела. Але усі інші показали напрочуд високий рівень – подивіться, як усі грають з Америкою. Та сама Сербія поступилася їм у кінцівці, французи, австралійці. Чвертьфінальні пари дуже цікаві, а так австралійці мені дуже сподобалися і аргентинці. Хоча у них вікова команда, але вони грають у незручний для суперників баскетбол.
- Якщо уявити, що ми є учасниками олімпійського турніру, могли б ми там не загубитися?
- Якщо це уявити, приїхали б найсильніші, бачите, зараз не всі приїхали, без натуралізованого гравця граємо. Точно змогли б конкурувати.
- З Китаєм і Венесуелою?
- Ми і французів обігрували, і Сербію. Не загубилися б. Там така самовіддача на іграх, мотивація, крила б з’явилися.
