За два роки виступів у Суперлізі Парі-Матч столичний Київ-Баскет змінив значну кількість виконавців. Хтось їхав шукати щастя в інші країни, хтось міняв прописку всередині країни, хтось не підходив клубу вже в період трай-ауту. Для кожного гравця етап кар'єри в Києві - це своєрідний досвід і він далеко не завжди приємний. Однак за такий відносно недовгий виступ в елітному дивізіоні країни, у команди є свої ветерани. Один з них - це В'ячеслав Петров, який провів в майці Київ-Баскета 88 матчів упродовж двох сезонів.
У складі киян Петров двічі став срібним призером Суперліги, допоміг команді дійти до історичного для столичного клубу чвертьфіналу Кубка Європи ФІБА, а також за період виступу в Києві встиг стати батьком. Особливою повагою Петров користується і у фанатів, які визнали його найкращим гравцем 2019 року, а пізніше і всього сезону.
Любити його можна хоча б за цей божевільний баззер-біттер, яким центровий Київ-Баскета приніс перемогу команді в матчі з принциповим суперником з Дніпра.
Досвіду гравцеві збірної України не позичати: В'ячеслав вже встиг виграти Суперлігу, стати найкращим центровим сезону, а також зіграти в єврокубках. І все це ще в складі рідного Хіміка, звідки переїхав до столиці. Чим же конкретно Славі запам'ятався етап кар'єри в Києві? Читайте велике інтерв'ю Tribuna.com з одним з ключових гравців Київ-Баскета останніх двох сезонів.
Усі розуміють, що в плей-оф все могло перевернутися з ніг на голову
- Привіт, Слава! На жаль, сезон закінчився перед самою відповідальною фазою. Як можеш оцінити виступи команди? Що вдалося, а що ні?
- Вітання! Так, на жаль, сезон закінчився не так, як хотілося, але є як є. Як бачимо, це проблема всього світу і ми тут не виняток. Багато хто говорить, що рішення закінчити чемпіонат неправильне, але вже достатньо ліг закінчили свої чемпіонати і я думаю, що в будь-якому випадку ми до цього прийшли б. Питання лише в тому, на тиждень раніше чи пізніше.
Такі двоякі почуття від цього сезону. Начебто він складався вдало: ми вийшли в плей-оф Кубка Європи ФІБА і якби більш вдало зіграли деякі матчі, то, думаю, ще б продовжували боротьбу на європейській арені. Крім цього, були в лідерах регулярного чемпіонату Суперліги, вийшли до Фіналу чотирьох Кубка України... Однак це почуття чогось незакінченого не залишає нас, тому складно коментувати будь-які успіхи або невдачі сезону.
З того, що не вийшло - це, напевно, втрати очок на початку чемпіонату. Були ігри, де наші поразки були зовсім необов'язкові. Могло все скластися інакше, але після бійки кулаками не махають. Тут ми вже нічого не змінимо.
- Чи згоден з твердженням, що нагороди за цей сезон вручати не варто?
- Скоріше ні ніж так. Як не крути, але велика частина сезону відбулася і всі команди виконали величезну роботу. Залишити без будь-яких місць або нагород теж неправильно. Усі розуміють, що в плей-оф все могло перевернутися з ніг на голову, але все вже є, як є.
- У цьому сезоні Суперліги додався Прометей, істотно посиливши чемпіонат і внісши додаткову інтригу за призові місця. Яке місто ти б ще хотів побачити в Суперлізі в наступному сезоні?
- Звичайно хочеться, що б було якнайбільше команд і міст. Хотілося б побачити команди з заходу. Конкретніше - це Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль.
Видно було, як клуб росте в організаційних моментах
- У цьому сезоні ти провів рекордну кількість матчів за Київ-Баскет, виходячи на паркет в 46 зустрічах. Наскільки складно тобі особисто справлятися з таким навантаженням на організм? З огляду на ту щільність ігор, яка була у команди восени.
- Завжди краще грати, ніж тренуватися. Для мене такий графік не вперше. Коли я виступав у Хіміку, ми так само грали Кубок Європи ФІБА, Лігу чемпіонів (тоді був графік ще важчий), тому це класно, коли у тебе в сезоні стільки ігор. Чим більше ігрової практики, тим більше досвіду і більше загартовуєшся в таких матчах.
- Команда в цьому році вперше виступила в єврокубках, відразу ж повторивши досягнення Хіміка в сезоні-2015/16, коли южненці так само дійшли до чвертьфіналу Кубка Європи ФІБА. Пам'ятаєш той сезон в складі рідної команди?
- Звичайно пам'ятаю! Тоді ми грали дуже добре. Десь було везіння, десь вигравали за рахунок характеру. Багато поєдинків виграли в кінці з невеликим розривом, але виступили дійсно добре. Той сезон вийшов дуже вдалим.
- Ти вже другий сезон поспіль виступаєш в Києві, провівши в майці Київ-Баскета 88 ігор. Порівнюючи цей сезон і попередній, який тобі більше запам'ятався?
- Обидва запам'яталися по-своєму, так як я перший раз в минулому сезоні змінив команду, це був новий досвід і новий виклик для мене. Цей сезон запам'ятався, в першу чергу, достроковим його закінченням. Однак він був більш цікавим і більш насиченим. Ми виступали в трьох турнірах відразу. І видно було, як клуб росте в організаційних моментах.
Хочеться потрапити в хороший клуб, не гнатися за грошима або якимись нереальними умовами, а потрапити в команду, де я буду стабільно отримувати ігровий час.
- За ці два роки склад команди кардинально змінився, включаючи і фахівців на тренерському містку. Хто тобі більше підходить в плані ігрової філософії - Євген Мурзін чи Айнарс Багатскіс?
- Два різних за типом, за баченням і організації гри фахівця. Якщо з Мурзіним більше часу приділялося нашій фізичній підготовці і тренуванням, то з Айнарсом все інакше. І ніхто не каже, що ми не тренувалися, але з нашим розкладом просто часу на це не було.
У цьому сезоні тренерський штаб намагався в першу чергу налагоджувати командую хімію, намагалися робити так, щоб ми були сконцентровані тільки на баскетболі і наших іграх. Також Айнарс багато приділяв часу індивідуальним спілкуванням з гравцями.
- Чи підтримуєш зв'язок з кимось із гравців минулого сезону?
- З українськими гравцями в основному, плюс майже всі грають в нашому чемпіонаті і ми перетинаємося. З легіонерами рідко і то тільки десь в Instagram відповісти на Stories тощо.
- Аналізуючи останні два сезони в складі столичного клубу, який матч для тебе найбільше запам'ятався за Київ-Баскет?
- Багато було матчів як хороших, так і невдалих. Найбільше запам'ятався - це, напевно, перша гра проти рідного Хіміка в сезоні-2018/19. Я провів у цьому клубі 7 років, вони мене поставили на ноги як гравця і в принципі як особистість, а тут ми вже по різні боки барикад. Але це спорт і рано чи пізно це трапляється.
- Чи є амбіції спробувати свої сили в зарубіжному чемпіонаті? Якщо так, то де б хотів себе спробувати?
- Звичайно хочеться спробувати себе не в Україні. Де? Не думаю, що це буде Туреччина або Іспанія, однак хочеться потрапити в хороший клуб, не гнатися за грошима або якимись нереальними умовами, а потрапити в команду, де я буду стабільно отримувати ігровий час. Це стане хорошим трампліном далі, в сильніший чемпіонат.
Сім'ї я хочу дати максимально все і баскетбол мені в цьому допомагає
- За період виступу в Києві в твоєму житті відбулася дуже важлива подія - народження доньки. У грудні Стефанії виповнився рік. Як тобі бути батьком?
- Дійсно, це найважливіша подія в нашому з дружиною житті. Це неймовірні відчуття, у кого є діти - зрозуміють. Постійно приходити додому після тренувань або важких ігор, або коли настрій поганий, а тебе зустрічають твоя дружина з дитиною - це неймовірно. Посмішка сама з'являється на обличчі і відразу про все забуваєш і перемикаєшся.
Радіти якимось досягненням своєї донечки, які начебто незначні для тебе, але для дитини це велика праця. Мене бере гордість, що у неї це починає виходити. Це круто бути батьком. Круто дійсно брати участь і допомагати ставати особистість своєї дитини.
- Сім'я - головне джерело мотивації для тебе, як для спортсмена?
- Так, моя мотивація - це сім'я в першу чергу! Найбільша мотивація - це моя донька, після її народження все починаєш переосмислювати. Інші погляди, інтереси, турботи. Сім'ї я хочу дати максимально все і баскетбол мені в цьому допомагає.
- Ти користуєшся особливою повагою у столичної публіки, зокрема тебе обожнює фанатський сектор команди. Твоє прізвище скандували кожну домашню гру. Що можеш сказати фанатам, підводячи риску під цим сезоном і, можливо, під всім етапом кар'єри в Києві?
- Спасибі в першу чергу за підтримку, за окрему увагу. Важко привернути до себе уваги глядачів в нашій країні, тим більше з нашим менталітетом. Критика повинна бути, але вона повинна бути конструктивною і по справі, а не роздмухувати незрозумілі диванні коментарі.
Я в якомусь інтерв'ю вже говорив, що наш фанатський рух росте в плані організації і в плані кількості, і це не може не радувати! Сектору хочу побажати розвитку, щоб ви знаходили всі можливості і, звичайно ж, щоб клуб в цьому допомагав.
Для будь-якої команди важлива підтримка і важлива ця взаємна зв'язок з фанатами! І найголовніше - підтримуйте в будь-яких ситуаціях, поганих або хороших, в перемогах або програші. Ніхто не програє спеціально, це спорт і може трапиться всяке. Ще раз спасибі за вашу підтримку!
