Капітан збірної України В’ячеслав Кравцов, який провів сезон у турецькому Ескішехірі, поділився своїми передчуттями від матчу Туреччина – Україна. В Анкарі команди зіграють 28 червня у межах першого відбірного етапу Чемпіонату світу – 2019. Також Кравцов висловив свою думку щодо формату відбору на чемпіонат світу, американських перспектив Михайлюка і Санона і згадав добрим словом свою рідну школу – СДЮСШОР ім. Літвака.
- У лютому я говорив, що новий формат проведення відбірних матчів чемпіонату світу сприймається незвично, бо команду збирають посеред сезону. Тим не менш мені це сподобалося, бо усі хлопці були у формі. Зараз ще один непередбачений варіант стався – усі закінчили сезон у різний час, хтось у березні, квітні, травні, Сергій Гладир – два дні тому. Тренеру непросто було усіх, як кажуть, зібрати до купи, вибудувати якусь схему, підготувати правильно команду. Тим не менш, усі перебувають у рівних умовах, формат проведення – єдиний для всіх.
- Команда у такому складі не перший рік виступає, для вас не було проблемою зігратися?
- Звісно. Кістяк хлопців від зборів до зборів зберігається. Так простіше, ми знаємо, хто на що здатний.
- Те, що Гладиря не було на тренувальних зборах, є проблемою?
- Сергій – один з основних гравців збірної. Дуже багато під нього зав’язано, а він не був присутнім ані на тренуваннях, ані на спарингах. Доведеться пояснювати йому «на бігу». Але такі у нього зобов’язання перед клубом, приїхати раніше він не міг.
- Як обіграти турків?
- Теоретично обіграти можна кожну команду. Суперник серйозний, складний. Турки зараз сильно налаштовані на виграш. Хлопці, з якими я грав у чемпіонаті Туреччини і які зараз перебувають у їхній збірній, кажуть – що усі дуже серйозно ставляться до цього етапу відбору. Наш тренер говорив, що він рано нас зібрав (5 червня – ред.), так от турки зібралися ще раніше, 27 травня, їх дуже сильно мотивують – і медіа тиснуть, і державна підтримка солідна, навіть не знаю, що там трапилося, але зараз вони мають намір дотиснути усіх. Але у нас свої завдання – ми будемо давати бій і будемо намагатися виграти цей матч.
- Наскільки реально пробитися на Чемпіонат світу?
- З цієї групи з великою долею ймовірності ми зможемо вийти. Наступна група (на другому етапі відбору – ред.) буде набагато складніша, вже приблизно відомі імена суперників. Але знов таки, формат проведення відбору може бути нам на руку. Бо у нас не так багато хлопців задіяні в НБА та Євролізі. Тобто ми на попередні етапи збирали практично повний склад, без кадрових втрат. А команди з інших збірних – у них випадають гравці, які беруть участь у НБА та Євролізі.
- У нас теж в НБА грають деякі хлопці, але їх нема у збірній.
- Це окрема розмова. Це частково їхнє рішення, частково їхніх агентів.
- Але ж ти, коли грав в НБА, майже завжди приїздив до збірної? Не було таких розмов, мовляв – чого ти їдеш?
- Скажем так, тренери і агенти мені радили залишатися у команді, щоб закріпитися у колективі, більше проводити часу з партнерами, з тренерами. Напрацьовувати елементи, які конкретно підходять під стиль НБА. Але я обирав і обираю збірну.
- Оціни будь-ласка шанси Михайлюка і Санона заграти у командах, які їх вибрали на драфті НБА (Лос-Анджелес Лейкерс і Вашингтон Візардз відповідно).
- стиль НБА дещо змінився за останні пару років. І команди відходять від важких «великих». Вони більше схиляються до гри за рахунок швидкості, кидків здалеку. То ж Михайлюк на мою думку потрапив в Америку і потім на драфт НБА у найбільш вдалий час. Зараз усі шукають шутерів. А він, як не крути, найсправжнісінький шутер. Отже – вдалий час для Михайлюка і команда для нього теж вдала. Я дуже сподіваюся, що він заграє і потім представлятиме Україну у гарному світлі з гарним ім’ям. Що стосується Санона, тут у мене обмаль інформації. Я з ним особисто не знайомий, його гри не бачив. Але, наскільки мені відомо, коли обирають настільки молодих гравців (Санону зараз 18 років – ред.), жодних зобов’язань перед ними нема. Коли у другому раунді хлопця обирають. Його спокійно можуть залишати у Європі, скажемо так – беруть на перспективу, заграє чи не заграє. Якщо він добре проявить себе у Європі, його підтягнуть до НБА, а там вже як карта ляже.
- Ти кажеш, Михайлюка знаєш, з Саноном незнайомий. Що ти можеш сказати про поза баскетбольні якості Михайлюка?
- Він мені дуже нагадує Сергія Гладиря. Він прагне бути лідером, віддається на тренуваннях, залишається після тренувань працювати. Такі як він можуть допомогти будь-якій команді і збірній, сподіваюся, також.
- Коли ти приїздиш додому, в Одесу, напевно бачив, що в ігровій залі школи, де ти виріс, висить твій великий портрет. Як ти до цього ставишся?
- Насправді, це дуже приємний момент. У залі, в якій я починав, висить плакат, напевно 3 на 5 метрів. Можна пишатися (посміхається – ред.). Низький уклін рідній школі і її тренерам. Бо усі шляхи починаються з дитинства! І Слава Кравцов, яким він є зараз, пішов баскетбольним шляхом саме звідти. Це і приклад для тих, хто зараз тренуються там – усе можливо! Треба мріяти, любити гру і добре тренуватися.
