Новий сезон чемпіонату України з баскетболу 3х3 розпочнеться 13-14 червня туром у Києві. Місцем проведення змагання стане ВДНГ.
Крім дорослих чоловічих команд пройдуть також змагання чемпіонату України з баскетболу 3х3 серед юнацьких команд: юніори та юніорки (U-18), а також кадети (U-16).
Наразі продовжується реєстрація команд-учасниць першого етапу чемпіонату України.
Реєстрація на етап чемпіонату України 3х3 серед юнацьких команд – 13 червня
Реєстрація на етап чемпіонату України 3х3 серед чоловічих команд – 14 червня
Серед команд, які вже зареєструвалися на перший етап чемпіонату України 3х3, традиційно є й Енергодарський Стиль. Команда вже кілька років поспіль бере участь у всеукраїнських змаганнях, а останні два сезони навіть виходила до фінального етапу чемпіонату України.
Про історію команди, складнощі воєнного часу та любов до баскетболу пресслужбі ФБУ розповів гравець команди Віталій Чиж.
– Для початку розкажіть про команду. Як з'явився Енергодарський Стиль?
— Команда створилася дуже давно. Я тренував хлопців, вони вже вийшли на рівень, коли почали брати участь у змаганнях, і потрібно було придумати назву. Вони самі обрали «Енергодарський стиль» — тому що ми з Енергодара, а слово «стиль» теж запропонували хлопці. Так ця назва й залишилася.
– Чи всі гравці нинішнього складу пов'язані з Енергодаром?
— Спочатку всі були з Енергодара. Потім почалася війна, наші плани змінилися. Один сезон ми взагалі пропустили. Хтось виїхав за кордон, хтось зараз не має можливості грати.
Тому довелося шукати нових людей. Зараз склад уже змішаний. Четвертого гравця взагалі дуже важко знайти — людину, яка хоче грати і має можливість їздити на всі тури. Але цього року спробуємо зіграти новим складом.
– Чим займаєтесь поза баскетболом?
— Більшість хлопців навчаються або нещодавно навчалися. Я працюю. До війни працював на Запорізькій атомній станції в Енергодарі. Зараз такої можливості немає, тому працюю в Ужгороді. За спеціальністю я слюсар.
– Хтось із команди має професійний баскетбольний досвід?
— Ні, професійного досвіду немає. Один із хлопців Юрій Терец навчається на суддю, Євген Петрухін раніше грав за свій технікум у Дніпрі. А наш наймолодший гравець Андрій Костенко тільки закінчив школу.
– Як часто вдається збиратися разом і тренуватися?
— Це наша найбільша проблема. Один гравець у Запоріжжі, один у Нетішині, один у Львові, я в Ужгороді.
Разом ми практично не тренуємося. Зустрічаємося вже безпосередньо на турнірах. Іноді можемо приїхати на день раніше та трохи пограти разом перед стартом змагань.
– Що вас тримає в баскетболі 3х3? Ви ж фактично не пропускаєте жодного сезону.
— Важко пояснити. Просто всім подобається грати. Ми давно розуміємо, що перемоги — це не про нас. Але від гри все одно отримуємо задоволення.
Напевно, тільки це нас і мотивує продовжувати.
– Ви вже кілька років граєте в чемпіонаті України 3х3. Що можете сказати про рівень турніру?
— Я не професіонал, щоб глибоко аналізувати рівень чемпіонату. Але раніше було більше можливостей проводити тури по всій Україні. Зараз через війну є багато обмежень.
Водночас дуже важливо, що Федерація продовжує організовувати ці змагання.
– Які моменти чи суперники найбільше запам'яталися?
— Напевно, найбільше запам'ятався етап в Івано-Франківську в 2024 році, де ми посіли четверте місце.
А ще завжди цікаво грати проти професійних баскетболістів. Для нас це особливий досвід. За ці роки нас уже багато хто знає, спілкуємося з іншими командами. Приємно відчувати повагу до себе.
– Два роки поспіль ви виходили до фінального етапу. Які цілі на новий сезон?
— Якщо ставити завдання виграти чемпіонат, тоді треба шукати сильних гравців, пропонувати їм якісь умови. Але це не наш шлях.
Нам подобається грати самим, розвиватися і пробувати щось нове. Головне — отримувати задоволення від баскетболу. Саме це нас тримає.
– Наскільки важливо для вас продовжувати представляти Енергодар?
— Зараз, враховуючи ситуацію і те, що місто окуповане, ця назва стала ще принциповішою.
Ми не забуваємо, звідки ми. Сподіваємося, що колись повернемося додому і будемо жити далі як звичайні люди.
– Що хотіли б сказати землякам з Енергодара?
— Триматися і вірити в перемогу. Зараз це найголовніше.
