Напередодні стартового матчу в сезоні з Прометеєм прес-служба Запоріжжя поспілкувалася з колишнім гравцем кам’янського клубу Віталієм Мальчевським, який тепер отримав значно важливішу роль у новій команді. У міжсезоння 33-річний форвард приєднався до запоріжців і вже зовсім скоро зіграє проти своєї колишньої команди.
Читайте: Опубліковано ростери клубів Суперліги Паріматч на сезон 2020/21
– Які очікування від нового сезону Суперліги Паріматч, де буде рекордна кількість клубів, якісні легіонери та українські гравці, які повернулися з іноземних чемпіонатів?
– Сезон буде дуже цікавим, тому що більшість команд приблизно одного рівня. Є кілька фаворитів, які сильніші за ростером, однак боротися можна і з ними. Щодо нашої команди – то нам треба налаштовуватися серйозно на кожну гру, в турнірах ми довели, що можемо перемагати впевнено якщо буде відповідний настрій на результат.
– Чи є такий клуб в українській Суперлізі Паріматч, який ви вважаєте найбільш незручним суперником?
– Особисто для мене – це "Хімік". Вони роблять все чітко, злагоджено, кожен виконує свою роль. Все продумано до дрібниць – навіть яким повинен бути кут розташування ноги відносно відносно лінії під час кидка. У них дійсно гарна команда. Матчі Фіналу чотирьох Кубка України це довели.
– Скільки часу вам знадобилося на роздуми, щоб погодитись на пропозицію перейти до БК "Запоріжжя" ?
– День, два, не більше. Валерій Миколайович зателефонував мені в липні, сказав, що конкретну пропозицію зробимо наприкінці місяця. От як зробили, так і погодився одразу. Влітку я працював з тренером у Кривому Розі, тому приїхав підготовлений.
– У порівнянні з минулим сезоном у вас буде значно вагоміша роль в команді. Це зіграло ключову роль при переході з "Прометея" до "Запоріжжя"?
– Погоджуюсь. Протягом минулого сезону мені дійсно доводилося скучати за баскетболом. Зараз нарешті хочу отримувати ігровий час, сподіваюсь, що в "Запоріжжі" буду проводити на майданчику хоча б 20 хвилин ігрового часу. Тому що в минулому сезоні я грав мало і доводилося скучати за справжнім баскетболом.
– Як ви вважаєте, чому в "Прометеї" не вдавалося отримувати більше ігрового часу?
– На мою думку, тренер більше довіряв легіонерам. Навіть коли команда веде з різницею +40 очок, я з’являвся на майданчику в заключній четверті, грав 40 секунд і повертався на лавку. Тому ви розумієте чому потрібно було змінювати команду. Я задоволений своїм вибором, у "Запоріжжі" підібрано такий колектив, що я почуваю себе як вдома.
– "Прометей" для вас буде принциповим суперником у цьому сезоні?
– Хіба що з тієї точки зору, що це буде перша гра в сезоні. До цього треба ставитися серйозно й відповідально. Щоб ніякі зайві емоції та думки не заважали і не забирали концентрацію перед та під час гри.
– "Прометей" з кожним сезоном стає все сильнішим. Ви провели разом з ними два роки. Які слабкі сторони цього суперника могли б виокремити? І чи є вони взагалі?
– Є, ми розбираємо ці слабкі сторони. Усіх таємниць розкривати не буду, тренерський штаб ретельно готується до гри. Ми розуміємо, що розпочинати сезон матчем на виїзді з фаворитом дуже важко, однак і свої сюрпризи теж готуємо.
– Вам 33 роки, як вдається підтримувати себе у хорошій фізичній формі?
– Я не відчуваю, що мені 33. Бігаю, стрибаю, почуваю себе так, неначе мені 25. Нічого не змінилося. У плані фізичної форми все добре, з цим немає ніяких проблем. Готуюся до виснажливого сезону.
– У чому секрет "вічної молодості" вашого дального кидка?
– Мабуть через постійні тренування. Так вже сталося, що з дитинства кидок мені поставив мій батько. У подальшому я тренувався, вдосконалювався, працював, тому з'явився результат.
– Тепер, коли батько стежить за матчами і вашими дальніми влучаннями, порад уже не дає?
– Дає поради, завжди якісь поправки, любимо з ними обговорити деталі, нюанси. Все це зберігає якийсь додатковий інтерес до баскетболу. Майже нічого не змінилося.
– А ви пішли стопами свого батька і навчаєте кидку свого сина Данила?
– Йому зараз 5 років, у нас вдома є маленьке кільце, я показую йому як треба кидати, тримати м’яч, розташовувати руки. На дитячому рівні потроху працюємо.
– Ви любите подорожувати родиною? І скільки країн уже відвідав ваш син?
– Так, любимо подорожувати родиною, син побував в Іспанії та Італії. Після сезону ми завжди намагаємось кудись полетіти, подивитися світ, відпочити. Сину теж подобається подорожувати літаком, купатися в морі, басейні. Це літо, на жаль, стало винятком у плані відпочинку через зрозумілі причини.
– Ви один із рекордсменів української Суперліги за кількістю переходів з однієї команди в іншу. Відомо, що велике значення для результату має атмосфера в колективі. В якому клубі вам було гралося найбільш комфортно?
– У нас в "Запоріжжі" зараз дуже хороші хлопці, легіонери. Важливо, що не тільки якісні гравці, а й з порядними людськими якостями. У нас хороша атмосфера в роздягальні, за помилки ніхто не висловлює незадоволення, а навпаки – підтримуємо один одного. Також би відзначив приємний колектив у період моєї кар’єри в южненському "Хіміку".
– У передсезонних матчах БК "Запоріжжя" непогано себе проявив. Що підказує ваш досвід – чи зможе ця команда не просто потрапити в плей-офф, а й бути там конкурентоспроможною?
– Гадаю, що так. Якщо ми будемо виходити на кожну гру зарядженими, з повною енергією і самовіддачею, шанси звісно будуть. Ми вже показали це на турнірах, де грали без двох гравців основної ротації. Молоді хлопці виходять і вигризають в захисті, грають з шаленим бажанням. Головне, такий настрій демонструвати в кожному матчі. Сподіваюсь, що цей сезон сподобається запорізьким вболівальникам.
