Головний тренер національної чоловічої збірної України Євген Мурзін підбив підсумки виступів другої команди, яку він очолював на турнірах у Китаї. У Куншані та Мейхекоу «жовто-сині» провели два турніри. Їхніми учасниками окрім українців були збірні Анголи, Сербії та Китаю. Команда Євгена Мурзіна двічі обіграла африканців (57:48 і 68:67), двічі поступилася господарям (70:72, 86:91) і розділила перемоги з сербами (68:74 і 67:57).
- Насамперед для нас це гарний досвід. Ми грали з гарними командами, була збірна Сербії – зрозуміло, не першим складом, але серби є серби. Була національна збірна Анголи, перший склад, і, я так зрозумів, 28 гравців – кандидати до національної збірної Китаю. Тобто вони були розділені. На першому турнірі грали 14 гравців, на іншому – решта кандидатів. Вважаю, турнір став корисним для усіх нас, і гравців, і тренерського штабу, відзначу високий рівень організації. Я задоволений і результатом, і ставленням гравців до ігор, і атмосферою, що панувала у колективі. Єдиною негативною плямою під час виступів стала травма Бояркіна. За одну чи дві секунди до кінця гри (з Китаєм, другої на першому турнірі – ред.) невдало приземлився на паркет, не на чиюсь ногу, а на паркет, зламав ногу.
- Якщо брати до уваги ставлення до справи гравців другої збірної, чи є у них можливість поповнити лави першої команди?
- Я б не називав цю команду «друга збірна». Бо дуже багато гравців, це може бути і третя, і четверта збірні. Тих гравців, яких ми планували залучити до цих ігор, нам не вдалося запросити. Тому поїхали ті, хто мав бажання витратити час своєї відпустки, і набратися досвіду, і пограти. Тому я їм вдячний – вони відгукнулися на пропозицію і чесно відпрацювали ці два турніри і збори, що ним передували. Жодних питань до гравців не було, і щодо ставлення, і щодо роботи. Було цікаво їм і мені.
- Ви зіграли з командами що представляли Африку, Азію, Європу. Як Україна виглядає на цьому тлі?
- Я, відверто кажучи, очікував гіршого виступу. Маю на увазі склади суперників. Бо ж грали з першою збірною Анголи; Китай, Серби у кожній грі билися. І ми також билися до кінця, не опускали руки, проявили характер. У другому турнірі у грі з сербами програвали у третій чверті -14 очок, а четверту чверть зіграли 30:4 – я взагалі вважаю, що це унікальний результат, зіграти з сербами 30:4. Тобто хлопці молодці, вірили у перемогу, билися. І мені було цікаво, і я думаю їм також. Ми три гри виграли, три програли, але коли поступилися, різниця була 7-8 очків. Це свідчить про те, що в усіх матчах була боротьба і ми билися до кінця. Щось виходило, щось ні, але я ж кажу – отримали цінний досвід.
