Американський легіонер Тревін Тібодо уклав угоду з Київ-Баскетом на позицію захисника в середині сезону-2020/21. Для нього цей досвід став першим за кордоном.
До підписання контракту з Київ-Баскетом 25-річний Тревін Тібодо чотири сезони виступав в NCAA у складі команди університету Нового Орлеана. За цей період він зіграв 117 матчів, у яких в середньому набирав 8.4 очка, робив 5.8 підбирання та 1.9 передачі.
Останні два сезони гравець виступав у G-лізі за фарм-клуб НБА Індіана Пейсерс – Форт-Уейн Мед Ентс. У майці Форт-Уейна Тібодо в середньому за матч набирав 6.2 очка, робив 5.5 підбирання та 1.5 передачі.
За чотири місяці в Україні американський легіонер зіграв за Київ-Баскет 27 матчів: 23 матчі в Суперлізі Паріматч та 4 у Кубку Європи ФІБА. У середньому Тібодо грає на майданчику 16 хвилин за матч, набираючи 5.1 очка, 4.9 підбирання та 0.6 передачі. Середній РЕ складає 9.7 пункта.
Клубна пресслужба поспілкувалася з гравцем про його перший досвід у європейському клубі, роль у команді та впевненості у собі.
– Тревіне, це твій перший закордонний клуб та перше інтерв’ю у Київ-Баскеті. Розкажи, чи подобається тобі в Україні та чи важко було адаптуватися?
– Грати в Україні – взагалі новий для мене досвід. Культурний шок. Більшу частину свого життя я провів у Штатах, але мені тут подобається. Єдине, що я ненавиджу – це погода (сміється). Я з південного штату Луїзіана, де завжди тепло та сонячного. Мені не подобається холод та носити багато верхнього одягу. Але ніякої важкої акліматизації або наслідків зміни часового поясу не було.
Гравці та люди, що працюють з командою, дуже допомагали мені з самого початку і продовжують допомагати. Завдяки ним я звик та освоївся у всьому досить швидко.
– Ти звик до зовсім іншого баскетболу у G-лізі, що було видно з першого тренування та першої гри. Як тобі європейський формат?
– Тут все зовсім інше. Є свої відмінності у рухах на майданчику. Там, звідки я родом, гравці більш атлетичні, як я. Тут же хлопці більш майстерні, спритні та хитрі у грі, використовують фейкові рухи та відпрацьовані маневри. Вдома ми звикли більше стрибати, робити данки та грати агресивно.
У моїй грі є багато жорсткості. Іноді моя манера гри доводить до фолтраблу, в ті моменти, коли я занадто агресивний. Але я вважаю, що це добре мати долю здорової агресії, це потрібно нашій команді. Щоб суперники не думали, що можуть просто приїхати і задавити нас, легко забивати з фарби та робити данки.
– Чи вдається справлятися зі своєю роллю у команді? Чи відчуваєш свій вклад в результат?
– Так, я відчуваю свій вагомий внесок у командний результат. Гра у захисті потребує від мене багато енергії, але це саме те, що й потрібно від мене команді. Якщо я відстоюю свої позиції у захисті на належному рівні, це фактор, від якого відштовхується гра команди. Тож, так, я відчуваю свою вагомість, як і кожен гравець.
– Від тебе рідко побачиш емоції, більшість часу ти дуже стриманий, що у житті, що у грі. Наприклад, у останньому матчі проти Черкаських Мавп, коли два твої данки визвали шквал емоцій на лавці запасних та у всіх, хто був поряд, ти залишився дуже холоднокровним та спокійним. З чим це пов’язано?
– Іноді можна побачити мої емоції. Але зазвичай я справді не демонструю їх, тримаючи в собі. Наприклад, як у цій грі проти Черкас з моїми данками, було відчуття, що я не повинен був це робити. Я не повинен був показувати свої емоції, а навпаки грати стриманіше. Данками я не здивований, знаю, що можу це робити. Іноді я й справді дуже агресивний, і взагалі я емоційна людина. Тому намагаюся це стримувати і контролювати себе більшу частину часу, у тому числі у грі.
– Ти справляєш враження дуже впевненого у собі гравця. На скільки це так?
– Я почуваю себе дуже впевнено на майданчику, тому що працюю дуже багато для цього. Я займаюсь баскетболом все моє життя. Кожен сезон, кожен матч я присвячую покращенню своєї гри та навиків. Тренуюся двічі або тричі на день. І вважаю, що заслуговую на те, щоб почуватися впевнено на паркеті.
– Наразі ти вже маєш контакт на наступний сезон з канадською командою Сескечвен Реттлерс у лізі СЕВL.
– Так, я вважаю це гарний шанс змінити ту позицію, яку я займаю в Київ-Баскеті. У мене буде можливість взяти на себе більшу роль у команді, забивати свої очки. І це доволі сильно відрізняється від того, що від мене потребують тут, де я граю тільки у захисті. Впевнений, що там зможу розкрити свої навики жорсткої гри у нападі. Я чекаю на сезон у Канаді, але це не означає, що я хочу якомога скоріше покинути Київ-Баскет. У будь якому разі я закінчу сезон тут, віддано граючи та залишаючись професіоналом. І контракт на наступний сезон ніяк цьому на завадить.
– Хто твоя головна підтримка?
– У мене дуже гарна та міцна сім’я. Багато людей, що мене люблять та підтримують. Моя гра закордоном – випробовування не тільки для мене, але й для моїх рідних. Це не тільки про мою кар’єру, мрії та цілі, але й про свого роду жертви з моєї сторони та сторони сім’ї. Я відчуваю велику підтримку з дому і це те, що допомагає мені йти далі.
