Головний тренер жіночої збірної України U-14 Ірина Нагорна розповідає про перший виїзд в історії цієї команди. Чи варто ставити конкретні турнірні цілі на неофіційній першості Старого світу серед збірних U-14. У Словенії змагатимуться збірні з восьми країн Європи?
- Турнір у Словенії – це неофіційний чемпіонат Європи серед збірних U14. Він проводиться вже утринадцяте, але Україна змагатиметься у ньому вперше. У нас у групі – збірні Словенії, Ізраїлю та Угорщини. Ось кого ми маємо обігрувати у групі.
- Це реально?
- U14 це такий турнір, що ми не можемо порівняти свої сили. На рівні збірних ми ще жодного разу не зустрічалися. З клубами так, а зі збірними, навіть якби вони були – ще не грали. Тому ми ще не розуміємо свого рівня. Нам теж буде цікаво подивитися.
- У складі збірної є дівчата, що на клубному рівні вже мають досвід ігор у Європі. Для них міжнародні змагання вже не в новинку?
- Так, у нас цього року київська Багіра грала у юнацькій Євролізі. Так, для нас це вже не новинка. Дівчата вже не тушуються, це вже добре. Минуле покоління гравців, які ми випустили з Ларисою Єщенко, теж починало з Євроліги. Ці дівчата, які пройшли ці випробування, вже відрізняються від одноліток. У них очі не розбігаються на міжнародному рівні. Так, ми спробували, але усе на клубному рівні було. А на рівні збірних дуже важко про щось говорити. Бо та сама команда Польщі U14 була на Євролізі, але зновтаки то був клуб. Тобто ми знаємо країни тільки з клубної точки зору.
- Оскільки це перші змагання збірної U14, завдання на турнір розмиті?
- Головне з них - формувати збірну майбутнього. Зараз ми відбираємо найбільш перспективних. Вони може не дотягують у технічному плані, але видно, що це діти з великим потенціалом. Неможна сказати, що ми зібрали зараз усіх найсильніших. Ні, найбільш перспективних. Звісно, у збірній більше тих дівчат, які представляють команди з верхніх щаблів турнірної таблиці. Чому? Бо технічно краще підковані і селекція у цих командах краща. Це закономірно. Тому основу збірної складають дівчата з Києва та Рівного. У нас є дівчина з Харкова Альбіна Петленко, у неї зріст 190 см. Вона дуже перспективна дівчина, її тренує Елеонора Чек. Ми розуміємо, що з Албіною ще багато треба працювати – і технічно, і морально. Здебільшого у нас дівчата 2003го р.н., але є і дві дівчини 2004-го р.н. Це Кононученко Дар’я, дуже прогресивна спортсменка, зростає в усіх смислах слова. Вона теж не зовсім готова до цих змагань, але бачу у ній потенціал. За літо, збори просунулася вперед. Ще хотілося б відзначити дуже цікаву дівчину з Харкова Кіру Ляшенко. Вона нажаль травмована, у такому юному віці має проблеми з коліном. Нам довелося її відправити зі зборів, а так би вона посилила б команду.
- Ваш колега, тренер збірної U18 Сергій Петренко говорив, що на чемпіонаті Європи у Дубліні його команда була чи не найвищою. Але високий зріст ще не гарантує успішного результату.
- Можна я пожартую? Високий зріст змушує суперника розгубитися на перший момент. А потім простіше можна проявляти техніку, тактику і показувати усю свою майстерність. Це такий психологічний момент, коли бачать високу команду – губляться. Я вважаю, зріст має бути, але він не повинен бути найголовнішим, основне у дитячому спорті – це техніка.
- Скільки часу ви готувалися?
- Провели три десятиденних збори. Після кожного – виїзд на змагання – до Австрії, Латвії і ось тепер Словенії. У Ризі ми зустрічалися з чемпіонками і віцечемпіонками Латвії, нам складали гідний опір. Але знов-таки – це не збірні. Не можна сказати, що за цей час ми усе встигли, усе підготували. Проблема у чому – це перехідний вік. В Україні досі у нас грали до 14 років у міні-баскетбол. Були заборонені пікенроли, захист проти них ми не вивчали. Потім заборонені були види зонного захисту, і на цих зборах ми мали різко переключитися. Закінчився фінал (ВЮБЛ-ред.) 2003-го року, почалися збори і ми мали швидкими темпами переключатися на інший баскетбол. Це трохи складно. Але нічого. Перші кроки зроблено. Будемо дивитися.
- Тобто ці дівчата, які отримають досвід гри на рівні збірних у 14 років, можливо вони повернуть Україну у дивізіон А на чемпіонаті Європи U16?
- Ми дуже на це сподіваємося. Напевно для цього і збиралася збірна U14, щоб раніше розпочати підготовку, і вже прийти до U 16 з певним багажем. Так і було заплановане.
- З ким граєте перший матч?
- Графік у перший ігровий день дуже щільний. Вранці граємо зі збірною Словенії, а вже о 18:00 – збірною Ізраїлю. Наперед знаємо, що ізраїльтянки – дуже швидка, чіпка команда. Важко дві гри на день грати, тим більше за тими правилами, які встановлені – 10 хвилин грає одгна шістка, 10 хвилин – інша. Мене завжди це трохи не подобалося. Скажімо, у дорослому баскетболі ми можемо поміняти гравця у будьякий момент. А раптом травма, а раптом ще щось? А тут виходить ми можемо тільки одного гравця міняти по ходу. 10 хвилин вони мають витримати, спочатку одна п’ятірка, потім інша. Потім вже 34 чверті мішані команди грають. Тому ми готувалися витримати ці дві чверті двома п’ятірочками.
