Головний тренер команди ДЮСШ-12 (юнаки-2009) з Запоріжжя Олена Жержерунова поділилася своїми враженнями від Фестивалю міні-баскетболу, який триває у Залізному Порту. 14 її підопічних є дебютантами Фестивалю.
- Задоволені і діти, і тренери. Змагання дуже високого рівня, і організація відповідна. Діти увесь час зайняті, баскетболу дуже багато, чого ми, тренери, і хочемо. Оскільки ми вперше беремо участь у Фестивалі міні-баскетболу і ще не грали у чемпіонаті України, а тільки плануємо – це великий досвід для дітей. Декому підвищити мотивацію, декому взагалі зрозуміти – хочуть вони далі займатися баскетболом чи ні. Дуже добре, що ми сюди потрапили.
- Батьки переймалися, що діти надовго їдуть з дому?
- Так, оскільки ми змагаємося у наймолодшій віковій категорії, були складнощі зібрати саме тих дітей, яких хотілося б. Бо батьки дійсно переймаються, хвилюються. Усе ж таки дітям по 9-10 років. Вперше вони взагалі кудись їдуть. І не на 1 – 2 дні, а на тиждень. Не завжди зі своїм першим тренером, а з іншим, у збірну міста. Але, ті хто наважилися і таки відпустили своїх дітей, а ми пишемо, надсилаємо фото звіти, посилання на сайт ФБУ, і батьки у захваті, дуже вдячні, що їхнім дітям подарували баскетбольну казку. Але, думаю, коли вони вже додому повернуться, буде ще друга хвиля емоцій і вражень.
- Поєднуєте спорт, відпочинок і оздоровлення?
- Звісно. Ось ми приїхали, а деякі діти: я вперше на Чорне море приїхав. Ми коли приїхали, у перший же день побачили дельфінів на узбережжі. Тут дельфіни, тут зловили їжачка, тут сова пролетіла – по-перше, і сама територія, місце чудове, а ми ж ще з екологічно неблагополучного міста приїхали.
- З індустріального центру.
- Так, і для нас це чудова нагода оздоровити дітей, покупати у море, показати, що в Україні є такі прекрасні місця!
- Як виступають Ваші дебютанти?
- Напередодні наш хлопчик виграв конкурс капітанів. Це дуже високий результат. Конкурс був складним, він проявив характер, вирішальним кидком він виборов перше місце. Пишаємося цим! А так, були поразки, були і перемоги. Сьогодні грали з Черкаськими Мавпами, не все виходило, суперник сильний, поступилися, але усі проявляли характер, не дивлячись на те, що щось не виходило, бо ж деякі не так довго баскетболом займаються. Але билися до кінця, і тут загартовується характер. Вони безумовно зростають, как гравці.
- Грали по правилах міні-баскетболу?
- Так, три чверті граємо двома п’ятірками, і четверту чверть…
- Тими, хто не втомився?
- Четверту чверть – за правилами дорослого баскетболу. Бо дійсно, було дуже спекотно. Ну, зараз гарна погода, а до цього було гаряче. І діти просто фізично не можуть витримати такого накалу і погодних умов. Але боремося. Є і перемоги, і поступаємося, не без цього. Дуже багато ігор. Не сильно дивишся на результат, а дивишся на хід гри, на те, як вони можуть впровадити те, чого ми їх навчили на тренуваннях. Бо ж гра це своєрідна контрольна робота, якщо по-шкільному висловитися. Вчиш якийсь предмет, а на контрольній маєш показати те, що вивчив. Так само і тут. І ми дивимося, як вони це можуть застосувати. А виграв добре, якщо ж поступився, нічого страшного. Головне для дітей такого віку – не перемога, а участь.
- Діти не сильно виснажуються? Ви кажете, що дуже багато матчів граєте?
- Більше втомлювалися може від того, що спекотно було. Але тим не менш, до вечора вони знову сил набираються. Думаю, зараз прийдуть, впадуть по ліжках, а потім під заряджаються швидко їхні «батарейки». І у нас вже третій ігровий день, і дорога була складною, але діти радіють і рухаються, весь час. І в морі купаються. Ми їх у перший день не пустили, боялися, як вони адаптуються, щоб не похворіли. Бо і спека, і море, і дорога. Отже, ми їх притримали пару днів. А вчора, коли впустили у море, щастю не було меж! Цей захват складно передати словами.
