Від дитячого до дорослого баскетболу
– Знаєте як кажуть, коли приїздиш додому, у тебе виникає ностальгія. Так і в мене, коли приїжджаю до Черкас звідкись, відчуваю ностальгію, ніби я вдома. Я вже 10 років живу тут. Мені все рідне, все знайоме. В Черкасах я зростав, сформувався як особистість.
– Чи здійснилися твої дитячі мрії, які мав, коли тільки потрапив у «Черкаські Мавпи»?
– Звісно. Ще до того як я в Черкаси приїхав, мій брат потрапив до збірної U16. І він привіз тоді додому ігрові майки із прізвищем Кобець. Я тоді про це почав мріяти, була перша мрія – потрапити до збірної. Із тих пір, як я приїхав у Черкаси, пройшло кілька років і мене викликали туди. І з того часу я вже у шести збірних був.
Ривок у 3х3 та спортивне підвищення
«Баскетбол 3х3 це дещо інший спорт. Кожна людина, яка пізнає нову сферу, стає більш різносторонньою. Це добре для саморозвитку. 3х3 – жорсткіший вид спорту, правила трохи інші, дозволено набагато більше, можна більш жорстко захищатися. Деякі фоли не свистять. Це закаляє характер. І коли граєш на майданчику у звичний баскетбол, десь ці дрібні фоли не помічаєш.
У збірну 3х3 влітку буде відбір. Туди потраплять найсильніші. Я сподіваюся, що і мені це вдасться. Але баскетбол 3х3 це дещо новий вид спорту. Звісно, у пріоритеті в мене великий баскетбол, намагаюся розвиватися в цьому напряму. Але зараз час допомогти країні у баскетболі 3х3, я із задоволенням це зроблю».
Баззер Кобця у матчі України проти Катару на чемпіонаті світу 3х3 (56 тисяч переглядів):
Неабиякий внесок в успіх Олександра зробили й тренери – Максим Міхельсон та Ігор Кобець. За це їм присвоїли звання заслуженого тренера України. Перші кроки Сашка на майданчику спостерігав саме батько. Він і прищепив йому любов до баскетболу. Відтоді став його головним критиком та прихильником.
«Я цілком задоволений, що свого часу Олександр продовжив удосконалювати свою майстерність в одній з найкращих баскетбольних шкіл країни, клубі-родині «Черкаських Мавпах», під орудою кваліфікованих тренерів-вихователів. Окрема подяка Максиму Міхельсону, який окрім безпосередньо баскетбольної науки, давав Сашкові, та його товаришам по юнацькій команді, різноманітні життєві уроки. Коли дитина, переїжджаючи в інше місто, в юному віці, виходить з- під батьківської опіки, це стає дуже важливим. Зараз я задоволений, як склався початок професійної кар’єри сина», – зазначає Ігор Кобець.
Лідерське завзяття, як запорука любові фанів
«Дуже гарно пам’ятаю, як вперше побачив команду «Черкаські Мавпи-96» на майданчику СК «Фотоприлад». Самовіддача, з якою грали хлопці, одразу зробила мене палким вболівальником цієї команди. І звичайно, що Сашко був одним із найяскравіших гравців. Було помітно, що від природи він лідер, який може завести емоційно команду, не боїться самотужки вирішити складний момент. Ця команда була дуже яскравою, не тільки по персоналіям, але вирізнялася своїм міцним командним духом, якому могли позаздрити навіть команди Суперліги. У результаті цієї важкої праці, команди і тренера Максима Міхельсона, багато хто з хлопців перейшов у дорослий баскетбол, ставши гравцями найвищого ґатунку. Тому не дивно, що Саша Кобець наразі один з ключових гравців вже основної команди. Кожен вихід Сашка на майданчик завжди розглядається як підсилення гри.
Розвинувши свої найкращі якості, Олександр зараз може бути небезпечний як у кидках з далекої відстані, так і у силових проходах. А те, з яким настроєм грає Кобець – не може не надихати нас, вболівальників. Не дивно, що Сашко був членом усіх збірних України – від кадетської до молодіжної. Не сумніваюсь, що з часом побачу його і у складі основної національної команди», – відзначає Віктор Лихолай, один із лідерів фан-клубу «Черкаських Мавп».
Ігрова співпраця
– Для сильних молодих гравців це дуже добре. Є куди прагнути. І коли влітку підписували гравців, то тренер сказав мені, що буде дуже сильна конкуренція. І я дуже зрадів. Ось, наприклад, Саша Кольченко – досвідчений гравець, відіграв більше 10-ти років на найвищому рівні. Він постійно підказує на тренуваннях, як потрібно діяти в тій чи тій ситуації. На кожному тренуванні я граю проти нього в захисті і він демонструє як краще діяти в нападі чи обороні. Підкреслює низку тактично важливих для мене моментів. Це все дуже допомагає. Тому що в баскетболі важливо знати всі дрібниці. Той, хто знає дрібниці – розвивається швидше. І добре, коли ти працюєш на максимум, аби отримати свій ігровий час. У нас тренер зайняв таку позицію, що не важливо хто скільки отримує, кому скільки років, грати буде той, хто викладається на тренуваннях, доводить свою спроможність.
– Зараз багато вихованців клубу працюють в основній команді. Ткаченко, Скапінцев, Руслов, Нагорний. На підході й інші молоді гравці. З огляду на це, як оціниш роботу баскетбольої школи «Черкаських Мавп» в останні роки?
– У нас дуже хороша школа. В Україні, вважаю, що в нас краща школа. Тому що та робота, яку здійснили за цей час, вона помітна. Клубу вже 12 років. За цей період у нас вибудувався цілий механізм. Працює багато тренерів, функціональні, тренери різних вікових категорій, які ретельно виконують свою роботу. Є люди, які слідкують за цим. Тобто, все працює як єдиний механізм. В Україні це зробити було дуже складно. Багато ми маємо подякувати людям, які допоомагали це робити, яким це було цікаво. У свій час це був Сергій Одарич і Михайло Бродський. Зараз Михайло Юрійович очолює Федерацію і намагається підняти весь український баскетбол, але за свою школу не забуває і скільки вікових категорій, як у Черкасах, напевно немає ніде в Україні. Звичайно, хотілося б мати свою залу для баскетбольної школи, бо це дуже важливо. Я думаю, найближчим часом це все буде і «Черкаські Мавпи» ставатимуть все сильнішими.
Свої плани і завдання на сезон Олександр Кобець пов’язує виключно із результатом команди. Для баскетболіста головне – вигравати з «Мавпами» кожну гру, аби в кінці сезону здобути нагороди.
