Столичний Київ-Баскет продовжує активне формування складу на наступний сезон. Другим новачком чоловічої команди став 22-річний захисник Ілля Тиртишник – гравець відомий багатьом фанатам українського баскетболу, який провів до цього п’ять років за кордоном.
Читайте: Київ-Баскет повернув до України зі США українського захисника
Ілля ще в 16 років дебютував в українській Суперлізі, набравши свої перші очки в найсильнішому дивізіоні країни. Після цього, в 2016 році, Тиртишник надовго залишив Україну. Спочатку українець один рік провів в Чехії, а потім спробував свої сили в американській баскетбольній системі.
Усього Тиртишник зіграв близько 40 поєдинків в США, змінивши кілька команд і отримавши неоціненний досвід становлення як гравця в найбаскетбольнійшій країні світу.
Українським фанатам баскетболу Ілля відомий, перш за все, своїми вдалими виступами на міжнародному рівні. У 2016 році Тиртишник допоміг молодіжній збірній посісти друге місце на чемпіонаті Європи U18 (дивізіон В), набираючи в середньому 16.4 очка, 3.6 підбирань та 3.7 передач під час турніру.
Також він був визнаний одним з найперспективніших захисників в 2017 році скаутинговим ресурсом Eurohoops і в тому ж році представляв Україну на чемпіонаті Європи U20.
В березні цього року, після прибуття з Америки, Тиртишник активно тренувався з Київ-Баскетом. Все це – під пильним наглядом Айнарса Багатскіса, який вже давно стежив за Іллею.
Клубна пресcлужба Київ-Баскета поспілкувалася з Тиртишником після підписання контракту і розпитала в Іллю про його заокеанський досвід, повернення в Суперлігу і основні цілі в кар’єрі.
«Рівень Суперліги значно зріс після спаду декількох років»
– Вітаємо з підписанням контракту з «Київ-Баскетом». Розкажи, як виник такий варіант, чи довго розмірковував і який фактор став визначальним у твоєму виборі?
– З «Київ-Баскетом» я тренувався з того моменту, як прибув з Америки на початку березня. Айнарс Багатскіс вже був знайомий зі мною і проявляв інтерес до моєї кандидатури ще в кінці минулого сезону.
Потім Єгор Чемякін зв’язався зі мною і запропонував працювати разом і шукати клуб, «Київ-Баскет» відразу був зацікавлений в мені і я вже розглядався як варіант для підписання. Вирішальним фактором стало те, що я вже був знайомий зі структурою клубу і головним тренером, важливо що це рідне місто, я безмежно щасливий грати вдома.
– Ти повернувся в український баскетбол після 5 років гри за кордоном. Чи стежив за перипетіями Суперліги і всього українського баскетболу в цілому? Як оціниш останній сезон Суперліги?
– Перебуваючи за кордоном, я завжди стежив за нашою Суперлігою. В останні два роки, коли вже розумів що моє повернення до України дуже ймовірне, став дивитися ще більше. Рівень значно зріс після спаду декількох років.
Зарплати зросли, якісні гравці почали повертатися в Україну, це стосується і наших і зарубіжних гравців. Останній сезон був дуже цікавим, не без драми. Зміна головних тренерів в клубах верхньої частини таблиці, ротація гравців цих же команд і дуже цікавий плей-офф.
– Перед тривалим вояжем закордон, ти встиг трохи пограти в Суперлізі за БК «Київ». З якими почуттями ти повертаєшся в український найсильніший дивізіон? Чи вважаєш себе підготовленим до Суперліги?
– Повертаюся в Суперлігу з дуже позитивними емоціями. У Суперлізі я вже дебютував і навіть пару очок забив, у складі БК «Київ» у шістнадцятирічному віці. Якщо я не помиляюся, то зміг закинути «ДніпроАзоту» 2 очка з гри і 1 штрафний «Хіміку».
Я вважаю, що я до Суперліги готовий, тренуватися ніколи не переставав. Хлопці, з якими я грав в збірних, вже кілька років грають в Суперлізі. Пора і мені показати на що я здатний.
«Спортивна кар’єра далеко не довговічна, треба готуватися до того, що буде після»
– Перейдемо до твоєї студентської кар’єри в Америці. Ти провів 4 повноцінних сезони в американській баскетбольній системі, спочатку виступаючи за Ole Miss, а потім провівши два сезони за St. Cloud State University. Як оціниш свій як баскетбольний, так і життєвий етап в цілому в Америці?
– Перший рік я провів в Ole Miss, команда в одній з найсильніших конференцій в Америці, практично там не грав, був фізично не готовий, але навіть тренуючись на тому рівні я дуже додав у фізиці. Сезон був невдалий і тренера звільнили, з ним разом і половина складу змінилася. У зв’язку з цим я перейшов в NJCAA на 1 рік, там сезон провів на досить хорошому рівні, ми дійшли до півфіналу нашої конференції.
Після сезону я отримав пропозицію від команди 2 дивізіону NCAA St. Cloud State. Я обрав Америку для того, щоб здобути освіту, спортивна кар’єра далеко не довговічна, тому треба готуватися до того, що буде після. Я не шкодую про свій вибір і тільки життя покаже який буде результат.
– В останньому сезоні ти відіграв усього 6 ігор, а американські ресурси повідомляли про твою травму. Розкажи, наскільки все було серйозно і як справи зараз?
– Так, я провів 5 повних ігор і в шостій грі травмувався. Зламав 4-п’ясткову кістку на лівій руці. За баскетбольним мірками травма взагалі не страшна, 4 тижні гіпсу і 2 тижні реабілітації.
Травму отримав 17 січня і вже на другий тиждень березня повноцінно тренувався з «Київ-Баскетом». Зараз все відмінно, тренуюся і граю як ні в чому не бувало, нічого не турбує.
– Які істотні відмінності можеш відзначити в підготовці молодих гравців в США і Україні?
– Головна відмінність – це конкуренція, в Америці всі грають у баскетбол, в кожній школі і в кожному дворі, від цього з’являється здорова конкуренція. Хочеш не хочеш, а рівень баскетболу буде рости, завдяки цьому і сильні гравці будуть з’являтися.
– На твою думку, могла б твоя команда з другого дивізіону NCAA гідно виступати в нашій Суперлізі? Наприклад, зачепитися за плей-офф?
– Ні, я думаю, що не могла б. Навіть якщо гравці сильні індивідуально, то розумінню баскетболу їх не вчать. Повертаючись до попереднього запитання, дітей дуже багато грають в баскетбол, хтось повинен ними займатися, кожен тренер не буде фахівцем в баскетболі. У багатьох школах тренера одночасно працюють і вчителями і тренерами в різних видах спорту.
«Великий плюс – це грати вдома, у себе на батьківщині»
– Чи можеш окреслити свої плани на найближче майбутнє у професійній кар’єрі? Які твої головні цілі на наступний сезон і найближчим часом?
– Я хочу грати і розвиватися, це головна моя мета. «Київ-Баскет» грає в єврокубках, так що можливість розкрити себе і побачити на фоні інших клубів з різних країн буде. Цілі на сезон найвищі, клуб з амбіціями і моя планка буде так само високо.
– Багато хто розглядає тебе, як в певному роді заміну Богдану Близнюку, який також прийшов в «Київ-Баскет» з NCAA. Як ставишся до цього порівняння і чи готовий ти повноцінно замінити Богдана на майданчику?
– Мені дуже приємно таке порівняння. У Богдана була величезна роль в команді, дуже часто від його гри залежав і результат матчу. У нас позиції різні, тому порівнювати нас дуже важко, але я б теж хотів робити такий же вплив на майданчику, як і Богдан.
– Ти продовжуєш тренд повернення українців додому з-за кордону. Розкажи всім, хто сумнівається в подібному рішенні, які плюси насамперед для тебе в поверненні додому?
– Великий плюс – це грати вдома, у себе на батьківщині. Я бажаю всім нашим гравцям знайти найкращий варіант продовження кар’єри. Якщо це буде в Україні, це прекрасно, якщо за кордоном, то нічого страшного. Треба зважувати всі за і проти. Якщо гравці будуть грати в хороших чемпіонатах на високому рівні, то і для збірної це буде корисно.
