На старті нового баскетбольного сезону заступник генерального секретаря Федерації баскетболу України Лариса Шабанова пригадує поворотні моменти у історії українського басктеболу, згадує як розпочинався професійний баскетбол в Україні і який шлях було пройдено від перших чемпіонатів до старту XXVIII
- Ларисо Олексіївно, зараз ми в очікуванні нового баскетбольного сезону, але для Вас це лише черговий чемпіонат із довгої низки змагань, з чим асоціюється відчуття близького страту чи не втратило воно для вас свою гостроту?
- Так, усі хто любить баскетбол, з нетерпінням чекають на новий сезон, а колективи дівчат і хлопців у ВЮБЛ уже розпочали свої поєдинки, чоловічі дорослі команди розпочинають з 5 жовтня іграми команд Суперліги Парі-Матч. Відчуття близького старту не притупилося, воно лишається незмінно зворушливим кожного разу, коли наближається новий сезон. Звісно, якщо пригадувати мій досвід із організації змагань, то навіть на самих початках він був дуже яскравим і незабутнім й досі ті часи я згадую із особливим трепетом.
Дивіться: Офіційне промо відео нового сезону Суперліги Парі-Матч
- Якщо не складно, то поділіться найяскравішими спогадами.
- Це був 1994 рік, країна перебудовувалася повністю, була ейфорія від незалежності та економічні труднощі, приходило поступове розуміння того, що за тебе ніхто нічого не вирішить і не зробить, усе необхідно робити самотужки і надійно, для того щоб те що ти будуєш на розвалилося від часу і негоди. Це був час людей ініціативних, енергійних, тих хто мислив наперед. У цьому всьому коловороті мені несподівано надходить пропозиція стати генеральним директором Асоціації баскетбольних клубів України – організації, абсолютно нової у структурі українського спорту.
- Що це була за установа, можете розповісти детальніше?
- Асоциація баскетбольних клубів України (АБКУ), це було об’єднання 12 баскетбольных клубів України). Її було зареєстровано 4 квітня 1994 г. З цієї дати і розпочалось віродження і становлення баскетболу в незалежній Україні. Ініціаторами і рушійною силою цієї організації були Аркадій Табачник (президент одеської «БІПА-Моди»), Олександр Шведченко (президент донецького «Шахтаря») і Михайло Бродський (президент «Київ-Баскета»). Президентом Ассоциації було обрано Михайла Бродського - молодого, енергійного президента, закоханого у баскетбол з першого погляду і на все життя.
- Що змінилося у баскетболі із заснуванням АБКУ?
- Я чудово пригадую дати 1 і 2 жовтня 1994 року. Це було відкриття IV Чемпионату України з баскетболу – це окрема історія, але такого спортивного шоу Україна ще не бачила! Палац спорту два дні бул заповнений вщент. Шоу тривало цілий день: концертна програма, по 2 гри на добу за участі київських команд «Будівельник-Дніпро-Інком», «Київ-Баскет», «ЦСКА-Меркурій» та білоцерковської «Нафтохім-Олександрія», це була дуже потужна подія.
- Які процеси йшли за лаштунками нововведень?
- Це був лише перший крок, а далі розпочалася робота про обсяги якої, я й гади не мала. Це була робота і навчання. Дуже багато роботи і дуже багато навчання, щодня. Поступово створювалося коло соратників, ми усі вчилися працювати і жити по-новому. Дев’яності роки, а тим паче перша їхня половина, це період, коли комп’ютер, факс, калькулятор, які зараз є звичними для нашого часу, а подекуди уже і застарілі поруч із новими гаджетами, з’являлися лише у серйозних комерційних структурах. Мобільних телефонів тоді не було взагалі. Стаціонарний телефон, друкарська машинка – це увесь арсенал оргтехніки, яка була до наших послуг. Налаогодження зв’язків із тренерами, президентами, десятками інших людей, це усе відбудовувалося з нуля. Нову лігу назвали УБЛ –Українська Баскетбольна Ліга, ідея назви Суперліга належала, до речі, Михайлу Бродському. Перший регламент чемпіонату писався тоді на основі регламенту NBA. Питань і нюансів було безліч. Якими м’ячами треба грати і де їх брати – так з’явився перший спонсорський контракт із Molten, зв’язок був напряму із центральним офісом, тоді виділили по 12 м’ячів кожному із 12 клубів Суперліги. Ігрова форма у клубів була завдяки прямій спонсорській підтримці від Nike, по 12 комплектів на кожен клуб. Першу комп’ютерну програму для ведення ігрової статистики було створено українськими фахівцями. Якщо говорити про взуття, то гравці тоді виступали у гумових капцях, про баскетбольне взуття могли лише мріяти. Нам довелося вводити дисциплінарні санкції, штраф за відсутність баскетбольного взуття, який стимулював керівництво клубів придбати кросівки. Тоді було запроваджено продаж квитків на баскетбол, що зараз є самоочевидною справою. Тоді був величезний скандал на усю Україну – у СК «Меридіан» продають квитки на баскетбол!
- Ви кілька разів уже згадали слова «перший», «вперше», зараз важко уявити наскільки революційними були ті зміни…
- Тоді відкрилася перша крамниця баскетбольної атрибутики ті екіпірування, вперше почали шати ігрову форму у Києві, навіть вперше з’явилися шкарпетки із логотипами клубів Суперліги. На матчах стали організовувати конкурси для глядачів, стали виступати шоу-групи, також вперше. Пригадую, як молода і невідома співачка Наталка Могилевська дебютувала у СК Меридіан. Власне «Меридіан» тоді мав лише складське приміщення без трибун і роздягалень, навіть без нормальної дороги для під’їзду, до спорткомплексу, який міг приймати баскетбольні матчі його підготували саме тоді, для потреб «Київ-Баскета». До речі перша спортивна газета «Команда» - це також була ініціатива Михайла Бродського. У той час було створено і Асоціацію баскетбольних суддів України – це було перше професійне об’єднання спортивних суддів у нашій країні. Ця організація працювала із АБКУ по договору між двома юридичними особами і обслуговувала матчі клубів АБКУ. Що ще нового було у IV Чемпіонаті Украини з баскетболу серед чоловічих команд, те що Асоціація баскетбольних клубів «викупила» у Федерації баскетболу тоді ще право на проведення чемпіонату у Вищій лізі сезону 1994/1995 за 50 000 доларів (в українських карбованцях, така була грошова одиниця у той час).
- Що ще відбувалося в українському баскетболі у ті часи, крім змагань у чоловічій Суперлізі?
- Складний, але дуже цікавий був час. Того ж сезону після зустрічі двох людей, які дуже люблять баскетбол і багато працюють над розвитком цього виду спорту - підприємця Михайла Бродского і Олімпійского чемпіона Олександра Волкова, в Україні з’явився ще один масштабний проект: змагання для шкільних команд на Кубок Олімпійского чемпіона Олександра Волкова. У перший сезон в цих змаганнях по усіх регіонах брало участь близько півтори тисячі команд хлопчиків, а фінал було проведено у київському Палаці спорту. У 2001 році ці змагання переросли у Всеукраїнськую Юнацьку Баскетбольну Лігу). Для учнів молодших класів були організовано «Мандри по Країні Баскетболії», це були естафети, рухливі ігри. А наступного дня після грандіозного фіналу Кубку Волкова, ще одна не менш значуща подія: перший стрітбольний турнір в Україні. Перед нинішнім Олімпійським стадіоном на площі розмістили 32 майданчики для гри у баскетбол 3х3, а це 350 команд і 1300 учасників. Вперше було організовано пряму трансляцію на Європу. Було безліч конкурсів, подарованих м’ячів, призів, знайомство із правилами 3х3, організація суддівства, кожен із учасників отримав футболки, а дівчат із команди «Едельвейс», які перемогли були відряджені на перший чемпіонат світу 3х3 у віковій категорії до 19 років, який тоді відбувався у Іспанії.
- Як для одного року, то було зроблено дуже багато.
- Так буває лише тоді коли збираються однодумці, нам пощастило досягти чимало, адже тоді нас згуртував Михайло Бродський. Завдяки йому протягом одного сезону нам, а це дуже багато людей, учасників баскетбольного руху, вдалося у стислий термін досягти дуже багато, те що я розповіла – це лише частина з того що було зроблено. Я сподіваюся, що найбільші успіхи ще попереду.
