Телефонний дзвінок прес-служби ФБУ застав капітана національної чоловічої збірної України Кирила Фесенка у Дніпрі. Він кинув погляд на минулий сезон, розповів про те, чим займатиметься у відпустці, як вболіває за українських футболістів на Євро і оцінив шанси збірної України, куди його викликав Євген Мурзін, кваліфікуватися до фіналу ЄвроБаскету-2017.
- Вітаю з прибуттям до Дніпра! До речі, як ставишся до зміни назви міста?
- Розумію, для чого це робиться. Звісно, скорочено усі так називали рідне місто, але до офіційної назви ще треба звикнути.
- Сезон ти закінчив у Монако. Він у тебе виявився насиченим: Росія, Італія, Монако. Що запам’яталося найбільше?
- Що запам’яталося? Я ніколи у житті не міняв клуб в середині сезону. Якщо кинути погляд на його початок, то запам’ятався розкішний початок сезону з Локомотивом, потім був не зовсім задовільний для мене результат в італійському Канту, і завершення сезону у Монако, де я майже не грав. Отже, він вийшов неоднозначним, дивним і я не можу сказати, що я був задоволений собою у цьому сезоні.
- Чому з Італії попрямував до Монако, ближче до Гладиря?
- Чому одразу ж до Гладиря? Просто, у Канту закінчився сезон (клуб Фесенка Канту завершив регулярку у серії А 11-м і не пробився до плей-оф – ред.) і я на правах вільного агента підписався на місяць у Монако (переможець регулярного чемпіонату Франції, на стадії плей-оф припинив боротьбу у півфіналі – ред.).
- А чому у Монако на паркет майже не виходив в іграх? Травмувався?
- Ні, насправді усе було дуже просто. Там є ліміт на легіонерів. І оскільки я вважаюся одним з легіонерів, не грав. У великих планах команди було, що я і Дарелл Міччел залежно від тактики на гру виходили на майданчик. Або я, або він. Але! Коли на початку плей-оф отримав травму один з розігруючих гравців, питання, хто гратиме, відпало само собою. Оскільки при цьому бракувало б заміняючого у задній лінії.
- Приїхав до Дніпра, помітив зміни? Часто буваєш в Україні?
- Приїхав вперше з вересня минулого року. Додому завжди повертаюся з великим задоволенням, встигаю скучити за сім’єю, за друзями. Особливо разючих змін не помітив. Літо, чудова погода, багато зелені, люди посміхаються. Був радий зустрітися зі своїми баскетбольними друзями, вже пару разів сходив з ними пограв у баскетбол. З деякими гравцями БК Дніпро навіть грав. І сьогодні йдемо побігати. Прагну підтримувати себе у формі у грі зі своїми знайомими і друзями – любителями і колишніми професіоналами. Отже, відпочиваю, для мене це відпочинок.
- У баскетбол 3х3 граєш, чи на майданчику 5х5?
- Ні, ми орендуємо майданчик 5х5 і бігаємо, граємо у своє задоволення.
- На вулицях не впізнають? Мовляв: о, пішов Кирило Фесенко!
- Ні, у Дніпрі мене ніколи не впізнавали. Мало прихильників баскетболу, які знають мене в обличчя.
- А в Америці впізнавали, коли грав в НБА (Юта Джазз, 2007- 2011 рр. – ред.)?
- Там впізнавали скрізь.
- Бо там баскетбол спорт №1?
- Насправді спорт №3, але з невеличким відставанням від бейсболу і американського футболу.
- Як ставишся до того, що Дніпро, а Будівельник, так точно, з наступного сезону приєднаються до складу учасників чемпіонату України у Суперлізі?
- Вибачте, не зовсім відслідковував у новинах цю тему, але буду тільки радий, що має бути один чемпіонат. У нас і так складні часи в Україні і хотілося б, щоб хоча б баскетбол залишався на тому ж рівні, на якому він був.
- У баскетболі із завершенням сезону виникає певна невизначеність щодо продовження клубної кар’єри у порівнянні з тим самим футболом. Ти знаєш, де гратимеш у наступному сезоні?
- Ні. Однозначно можу лише сказати, що 14 липня прибуду у розташування збірної України на тренувальні збори і розпочну підготовку до кваліфікаційного турніру Чемпіонату Європи. Про це буквально перед вашим дзвінком розмовляв з асистентом Євгена Мурзіна Олександром Лохманчуком.
- На твою думку Україна спроможна кваліфікуватися до фінальної стадії Євробаскету?
- Я думаю, ще не прийшов час про це говорити, адже невідомо, у якому складі збереться команда. І не лише наша, а й наші суперники. Легко не буде. Це можу сказати з впевненістю. У нас незручна група (Болгарія, Косово, Словенія – ред.). Словенія – сильна команда, Болгарія регулярно підносить сюрпризи. Отже, легко не буде – можу сказати точно. А щодо шансів кваліфікуватися скажу так – якщо ми викладемося на повну, докладемо маскимум зусиль, маємо проходити . До того, що Україна завжди кваліфікується на Євробаскет, вже мають звикнути.
- До зборів будеш в Україні, чи відволікнешся таки від баскетбольних справ?
- (Посміхається – ред.). Ну, я не можу сказати, що зараз в іграх з друзями я працюю так, як робив би це на тренуваннях у клубі. Так проводжу час, бо це для душі. Насправді, я найближчими днями поїду з дружиною до Ізраїлю, на Мертве Море - оздоровитися, підлікуватися, відпочити, позагорати на сонечку, обов’язково з’їздимо до Єрусалиму. Це вже буде мій третій візит до цього міста. Я людина віруюча, а ще, як усі спортсмени, дещо забобонний, залишу у Стіні Плачу записки.
- За футбольним Євро слідкуєш?
- Дивився матч Україна – Німеччина. Дуже сподобалося, як хлопці грали у першому таймі. Оптимістично був налаштований, почав навіть вірити, що не тільки відіграємося, а й вийдемо вперед, але дуже розстроївся, коли пропустили вдруге.
- Що побажаєш хлопцям?
- Не впадати у відчай, вигравати далі, прориватися і доходити мінімум до півфіналу!
