Дворазовий учасник чемпіонату Європи (1997, 2003 рр.) Григорій Хижняк прокоментував виступ чоловічої збірної України на чемпіонаті Європи. Зірка українського баскетболу дев’яностих і нульових Григорій Хижняк був чемпіоном і в Україні (чотириразовим у складі Будівельника) і у Литві (у складі Жальгіріса). Поразку України від Литви він сприйняв болісно.
- Подивіться на литовців – це команда. Кожний гравець екстра-класу, грає у провідних клубах. Тому усе закономірно. Зрозуміло, що гра з литовцями для нас була не дуже важливою, набагато важливіша – з Ізраїлем. Але люди дивилися. Баскетбол – це гра для людей, а не для баскетболістів. Прийшли люди, вболівальники, підтримати команду, а гри не вийшло. Моя суб’єктивна думка – так некрасиво. Навіть з литовцями, та хто б не був. Загалом литовці виграли за рахунок класу. Але якби наші боролися, за виключенням Артема Пустового, то різниця була б значно меншою.
- Якщо абстрагуватися від цієї гри, які загальні враження від виступу українців в Ізраїлі?
- Зараз баскетбол вирівнюється - дуже багато країн підтягнулися, раніше їх з натяжкою можна було віднести до баскетбольних, коли я грав. Скажімо Ісландія, Фінляндія. А зараз вони грають на чемпіонаті Європи. Баскетбол розширюється і в цьому контексті Україна має шанси виступити пристойно.
Основна причина того, що ми програли перші дві гри – ми не грали у захисті. А коли ти не граєш у захисті, це вже деталі, досягти успіху не вийде. Захист – це є бажання. Моя думка – якщо людина закидає нам 32 очки, маю на увазі перший матч з Німеччиною, і з ним ніхто не може впоратися. Навіть якщо він грає в НБА, з ним можна було впоратися. Друга гра – з Італією. Марко Білінеллі – всі знають, що він шутер. І це не відкриття, він закинув нам 26 очок. Так само, можна було з ним впоратися, але я вважаю, не було бажання. З іншого боку Шрьодер та Білінеллі по одінці заробляють пріблізно скількі, як бюджет українського баскетболу вцілому. Але не усе ще на цьому турнірі загублено, у нас є шанси. Ключова гра – 6 вересня з Ізраїлем. Треба все одно грати до кінця, якщо ми вже приїхали на чемпіонат Європи.
- Що можеш скажати про сильний матч з Грузією?
- Слава Богу, що зібралися з грузинами. У них, при всій повазі до грузинів, дуже мало гравців, які здатні вирішувати завдання на паркеті. Вони грають обмеженим складом 5-7 чоловік. І після двох виснажливих перших ігор це далося взнаки. А грали вони з литовцями і німцями. Тобто, навіть незважаючи на те, що були перерви між матчами, вихідні, все одно, якщо команда грає обмеженим складом – це дуже важко. Тому Слава Богу, що виграли і показали хороше бажання та бійцівські якості. Вже є одна перемога, є варіант зачепитися. Але усе ж таки, якщо команда виходить (з групи – ред.), вона перш за все має захищатися. Це, знову ж таки, деталі. Без захисту, одним нападом ніхто нічого не виграє. Особливо у нашій ситуації, коли немає людей, здатних вирішити долю матчу у вирішальний момент, наш успіх, наше завдання, наш козир – це захист. Якщо буде захист, тоді усе можливо.
- Ти вважаєш, що зараз у збірній України нема гравців, здатних вирішити долю матчу самотужки? Їх взагалі нема в Україні? Таких, як Шрьодер чи Білінеллі?
- Моя суб’єктивна думка така: Шрьодер грає де? В НБА. Марко Білінеллі чемпіон НБА, грає в НБА. Тобто вони – лідери своїх команд. Не приїхав ще, усі знають, Даніло Галінарі теоретічно міг теж допомогти італійцям. У нас з ними навіть нема кого порівняти - це різний рівень. Знову ж таки це моя суб’єктивна думка. Подивіться, де наші хлопці грають? Нема жодного, який більш-менш грав би, окрім Артема Пустового. І то, я так трохи дивлюся за ним, він грає не зовсім ключову роль у своєму Обрадойро. Він непересічний гравець, прогресує, але трохи іншого плану. А такі, щоб дійсно вирішували? Саня Мішула, наприклад. Але через те, що у нас з першими номерами невеличкі проблеми, нам не вистачає його кидків, бо він міняється з першим-другом номером. Це теперішнє життя, теперішній стан наших справ у баскетболі. Маємо те, що маємо.
- Чи можуть Ізраїль на правах господаря "тягнути" у матчі з Україною?
- Якщо машина у багнюку заїжджає і водій не тиснутиме на педаль газу, хоч як не штовхай її ззаду, не витягнеш. Так само Ізраїль. Якщо вони були «мертвими» з Італією, як їх можна було тягнути за вуха? А якщо з Україною вони будуть нормально грати, вони відчують це, і плюс вболівальники – тоді адмінресурс можуть і включити. Тоді це буде ситуація, ось ми… прагнули, але нам не дали. Як на Універсіаді наші хлопці грали, з литовцями судді засудили, з Ізраїлем судді засудили. Ну вибачте, коли команда програє, і 20 підбирань різниця, як з Ізраїлем і з литовцями, які судді? Підберіть свої м’ячі, і все. Чи хоча б половину з них. Вже буде краще. Це – бажання, суто бажання, не майстерність, а просто бажання.
