В новому BasketRoom до Максима Гайового прийшли головний тренер національної збірної Айнарс Багатскіс і зірка Дніпра та рекордсмен національної команди за зіграними матчами В'ячеслав Кравцов.
До вашої уваги розшифровка головних моментів:
Про атмосферу у збірній України:
А.Б. (Айнарс Багатскіс): Коли ти заходиш у зал і бачиш, що гравці у позитивному, гарному настрої, посміхаються, жартують, підколюють одне одного, ти розумієш, що все гаразд. Якщо ходять похмурі, то ти розумієш, що щось гаразд. У нас всі у гарному настрої.
Про відсутність Кравцова у збірній:
А.Б.: Це рішення тренера, як кажуть у такій ситуації. Україні дуже пощастило із центровими. Ми можемо спокійно 2-3 команди зібрати з центрових. Але сучасний баскетбол вимагає зараз гравців, які можуть розтягнути ГРУ, з кидком.
У той же час, я дуже радий, що Слава тут з нами. Його досвід 100% стане в нагоді, думаю, йому дуже захочеться сказати іспанцям, що він про них думає.
В.К. (В'ячеслав Кравцов): Звичайно, я сумував за збірною. Я завжди з радістю біг сюди, для мене це був як друга домівка. Тому я зрадів цій новині і я тут.
Я намагався проаналізувати, чому так склалося, що я мав спад і я не був у збірній довгий період. Назву три основні причини: я тривалий час був без ігрової практики. Перед поверненням в Україну я був у Японії і в нас дуже рано закінчився сезон (якщо не помиляюся, наприкінці лютого у нас зупинилися усі ігри). Виходить 6-7 місяців я був без практики. По-друге, це адаптація до українського баскетболу. Третя проблема, що у Дніпрі до мене почали ставитися як до ветерана, даючи по 10-15 хвилин, давали відпочивати. А мені треба було грати, щоб набрати форму. І в результаті я десь лише через 3-4 місяці набрав форму, але з січня минулого року в мене шалена статистика.
Про відсутність Володимира Геруна
А.Б.: З Вовою ми поговорили, у нього травма коліна. Майже весь останній місяць він грає на процедурах, майже не тренується. Тому в нього зараз такий час, що він може навести лад зі здоров'ям, якщо можна так висловитися. Я завжди вважав, що головне для гравця – здоров'я. Тільки якщо гравець здоровий, фізично та ментально, він зможе показати себе з найкращого боку на майданчику. Я розумію почуття Геруна, я думаю йому теж є що сказати іспанцям. Як і Боброву, Пустовому. І я радий, що вийшло, що Володю ми маємо ким замінити. Я зателефонував Славі, сказав, що якщо є бажання грати ... він просто відповів "де і о котрій я повинен бути".
Про перенесення домашньої гри з Іспанією
А.Б.: можу коментувати лише те, на що можу вплинути. Я гадаю, що ФБУ робить класну роботу. Чому через таку ситуацію український глядач не повинен бачити гру своєї збірної та збірної Іспанії? Просто через амбіції якихось старих людей? Я вважаю, що перенесення на літо – це добрий варіант.
Про від’їзд легіонерів з України
В.К.: Я не сказав би, що для нас Ді Джей Купер – це мега втрата, але припустимо це так. Імовірність його повернення? Ніхто не зможе залізти в його голову та подивитися, що там. Я знаю, що коли з'явилися перші новини, американці у Суперлізі одразу створили групу у WhatsApp і вони там спілкувалися. Я думаю, саме це і позначилося на їхній спільній паніці. Вони наганяли там один одному страхи. Я думаю, що реально запанікували дві-три людини, а решта затрималася б. Але за рахунок того, що вони створили гурток паніки, вони ось так усе підхопили та ще більше нагнали, не витримали та поїхали.
А.Б. Ми знаємо, що американці – патріоти своєї країни, вони вірять у свою країну і якщо найвпливовіша людина у світі каже щось, то так треба робити. Майк Кеффі теж на нервах. І тому останні три гри він близько не грає на своєму рівні, це тінь Кеффі.
Коли було передостаннє повідомлення Байдена, перед грою з Дніпром я зайшов у роздягальню та побачив, що "втратив" половину команди. Я говорив із кожним окремо, з усіма разом, наводив різні приклади. Вони погоджувалися, але сталося так, як сталося. Я вважаю, що американці, які поїхали – я не вважаю, що вони ухвалили правильне рішення. Вони як баскетболісти втрачають сезон, тренування, репутацію, рахунки треба платити, цього ніхто не скасовував. Все це пов'язано. Дай Боже, щоб ситуація нормалізувалася і вони повернулися назад, Ліга знову стала як була. Зараз все цікаво, але трохи сумно.
Про склад збірної Іспанії
В.К: З того складу, який викликаний на збір проти нас, я виділив би Састре, з яким я грав два сезони. Він видає чудовий сезон і навіть зараз він лідер команди, всі бачили, як він грав проти Прометея. Ветеран з кидком, навчений, універсальний.
Зрозуміло, що в Іспанії майже всі гравці грають у місцевому чемпіонаті, який вважається найкращим у Європі. Насправді в Іспанії дуже складно потрапити іспанцю в команду. Дуже багато легіонерів найвищого рівня. Виходить, що 3-4 гравці у команді місцеві. Багато іспанців грають у Євролізі, інших єврокубках. І поставити їх із нами. Але чомусь уболівальники ставлять нашу збірну вище. Якщо порівнювати за силою, на папері, то так – вони сильніше.
Але з сильнішим суперником ти мотивуєшся більше. Настрій буде, бій буде, налаштовані на перемогу.
А.Б. Нинішні гравці збірної Іспанії – це майбутнє іспанського баскетболу. Після останнього чемпіонату світу та Олімпіади багато ветеранів збірної Іспанії завершили міжнародну кар'єру. Ми не говоримо про гравців НБА, але хто зараз із іспанських гравців виступає у Євролізі? Декілька ветеранів у Реалі і все. Немає братів Газолей, Рубіо немає, шкода, що їх нема. А хто з іспанців зараз відіграє помітну роль у НБА? Це означає, що ми не граємо проти другорядного складу збірної Іспанії.
Якщо у них усі гравці мають по 20-25 хвилин у добротних клубах найсильнішої ліги Європи, то чи це погані гравці? У нас Пустовий грає в Іспанії, решта представляють український чемпіонат.
Чим іспанці можуть нас здивувати? У нас половина команди грала з іспанцями. Головне, щоб у голові не було, що ми андердоги. Адже збірна Іспанія – це також люди. Може деякі за талантом навіть гірші за наших гравців, але вони з дитинства вчаться грати швидко, швидко приймати рішення. І ми маємо грати швидко. Іспанці грають, але дають іншим грати. І все залежатиме, як ми зіграємо, як використовуємо свої моменти і як повертатимемося в захисті.
Про Матч зірок
А.Б.: Якби була моя воля, я не грав би Матч зірок. Я дуже багато у своїй кар'єрі був на подібних матчах у різних країнах. Це класний балаган. Я думаю, що має бути більше конкурсів, а гра за якістю – огидна. І найголовніше, я знаю два випадки, коли гравці зазнавали травм під час Матчу зірок. І як після цього президенту та тренеру? Суть баскетболу грати на перемогу. Я робив би конкурс триочкових і слем-данків, і все.
В.К. З чимось я солідарний із тренером, з чимось ні. Я до речі нещодавно теж казав, що за традиційного формату гравці бояться отримати травму, відступають, коли небезпечна ситуація чи хтось іде на слем-данк. Ніхто не вбивається у захисті, бо, по-перше, навіщо, а по-друге, не дай Бог мікротравма. Ну а в нападі чи слем-данки, чи триочкові. Для тих, хто не розуміється, у них захоплення від кількості яскравих моментів, але для тих, хто розуміється на баскетболі – це клоунада. Але я залишив би цей формат. По-перше, це традиція багатьох країн, багатьох ліг. Баскетбол існує задля глядачів. Це шоу вигадане для глядачів, формат нестандартний, цікавий, люди хочуть потрапляти на такі матчі, хочуть бачити всіх зірок в одному місці, але знову ж таки треба переформатувати все це оточення, всю цю схему. Не треба робити всю цю показуху та цирк. Треба спробувати швидко грати.
Мене бентежить той факт, що перший раз у Матчі зірок я зіграв 11 років тому. Тоді були Агафонов, Лукашов. Що ми тоді молодими потрапили на Матч зірок і зараз віковими знову потрапили. Де це проміжок, де решта людей загубилася? Звичайно, приємно знову зібратися в одній команді, бо ті хлопці, з якими ти ріс, з якими ти по дитячих, юнацьких лігах, по дублю виступав, усіх їх знаєш, але доля так розпорядилася, що завжди граєш у різних командах, у різних країнах і зібратися разом, навіть просто в роздягальні посидіти, щось обговорити, про щось пожартувати – це круто. Ну і одягнути форму одного кольору – теж круто.
