Студент миколаївського Університету кораблебудування Павло Ковпак розповів про свій кидок на 60 тисяч гривень. Як виявилося, він професійно займається легкою атлетикою, спеціалізується у бігу на середні дистанції, зокрема на 400-метрівці з бар'єрами. Але чомусь 5 лютого опинився на трибунах київського Палацу спорту під час матчу FreezeOil Кубка України Будівельник – Запоріжжя-ZOG, змагався у конкурсі кидків, організованому ФБУ і Wilson, і виграв його? Як склався для нього цей щасливий ланцюжок? Що робитиме Павло з виграшною сумою у 60 тисяч гривень, передбаченою за перемогу у конкурсі?
- Насправді того дня я мав їхати на чемпіонат Києва з легкої атлетики. Але оскільки я за пару днів до початку змагань травмувався, а квитки вже взяв, то вирішив: просто приїду до столиці, погуляю з дівчиною. У планах баскетбол не стояв. Я думав, що у Києві є чимало інших цікавих місць, які можна подивитися. А вийшло так, що через погану погоду ми погуляли у центрі міста, опинилися у торгівельному центрі поблизу Палацу спорту і я тоді подумав, непогано було б сходити на матч, до потягу час є, і думаю – візьму квиток. Ще й така ситуація склалася: у мене не брався квиток з телефона і вже коли я зайшов з ай-пада, я хотів взяти ті місця, які я хотів викупити з телефона, вони були мною заброньовані, але не були проплачені. У підсумку я взяв квитки на сусідні місця, і так вийшло, що саме вони взяли участь у конкурсі. Коли виходив на майданчик, зовсім не переслідував мету виграти 60 тисяч, я просто брав участь у подібних конкурсах у нас у Миколаєві і я помню, мені презентували плакат і я був щасливий. Так і тут думав – чудово, отримаю кружку, тобто такий був заряд, що я у чомусь вже переміг. І коли я кидав, абсолютно не було думки про матеріальну частину цього змагання. А коли вже влучив, у мене було більше радості, що це сталося на очах у публіки, що це круто. І потім вже через якийсь час я дотямив, що це ще й гроші. Відбулося те, чого не було раніше, як я зрозумів, і це дуже круто!
- Це свідчить принаймні про те, що у тебе чудова функціональна підготовка, багато людей, які спеціально заради цього ходять на баскетбол, але не можуть докинути. Чому ти докинув – професійно займаєшся легкою атлетикою?
- Я? Так. У мене батьки заслужені тренери України з легкої атлетики. І я з самого дитинства цим займаюся і за великим рахунком мене виручило, що кидок м'яча у мене поставлений таким чином, що він навіть не баскетбольний, ми на тренуваннях використовуємо набивні м'ячі, по три кілограми. Цей рух до автоматизму відпрацьовувався не з баскетбольним м'ячем і не на баскетбольному майданчику. Але знов таки, тут багато чого залежало від її величності фортуни. Бо коли я кидав, у мене не було чіткого уявлення, що я маю потрапити, я не виміряв траекторії, нічого не розраховував. Це просто був кидок вперед і просто приблизно я уявляв – куди мені потрібно кидати. І у підсумку, коли я зрозумів, що м'яч таки залітає у кошик, маєму щастю не було меж. Ось так.
- Тепер це привід звернути увагу на баскетбол. Ти хоч пам'ятаєш, хто грав, які команди?
- Грав Будівельник із Запоріжжям в ¼ фіналу Кубка України. Матч був цікавий з точки зору гри. Бо я так зрозумів, у Запоріжжі Будівельник поступився з різницею у п'ять очок, і йому треба було будь-що вигравати з необхідною перевагою. Але мені насамперед гра сподобалася тим, що булла дуже видовищною. У Будівельнику грають такі високі хлопці, тому роблять багато ударів зверху (данків – ред.) на кільце. Це виглядає дуже ефектно і змушує ходити на баскетбол І це те, що дуже классно у цьому виді спорту – воно видовищно і цікаво для глядача.
- Отже саме шоу тобі сподобалося? Якби його влаштовували у твоєму рідному місті, ти б регулярно ходив на баскетбол?
- Я і так регулярно відвідую матчі у своїму місті. У мене друг грає у баскетбол і у мене завжди є компанія, з ким іти на такі заходи. Я їх люблю незалежно від конкурсів. Але, якби були такі конкурси, це б змушувало людей ходити частіше і у більшій кількості. Бо спробувати себе, свою удачу цікаво для кожного глядача, я думаю. А по-друге, це було б круто, бо є можливість ще комусь виграти у такий спосіб.
- А де твій товариш грає, в МБК "Миколаїв"?
- Він не так давно почав займатися баскетболом і грає у команді, яку, до речі тренує Олександр Раєвський, який судив цю гру, а тренує команду у нашому корабельному Університеті.
- Тобто твій друг вчиться у корабельному Університеті і грає за команду цього ВИШу?
- Так. Сам я теж вчуся у корабельному Університеті. У нас команда університета найсильніша у місті і зараз вона виграла перший етап студентської ліги. Вони одні з лідерів. У нас просто дуже багато гравців з МБК, з основної команди. І тому зрозуміло, що порівняно з усіма рештою вона виглядає більш солідно.
- Можна було б запитати, на що хочеш витратити преміальні гроші?
- Я першочергово хочу відкласти ці гроші на навчання, я зараз вчуся на факультеті фізвиховання і спорту у корабельному університеті, а хочу наступного року заочно вчитися на "Менеджменті управління підприємствами". І також витратити… у мене є проблеми із зором і я давно хотів собі зробити корекцію зору, це достатньо коштовна операція, зараз можливість її зробити вимальовується. Чому б і ні.
- І коли ти вивчишся на менеджера, будеш сам організовувати такі конкурси.
- Це точно, воно того варте.
