Як кожен спортсмен, який потрапляє на Олімпіаду мріє її виграти, так само і кожен суддя мріє працювати у фіналі змагань зі свого виду спорту. Так говорить баскетбольний арбітр, який входить до європейської суддівської еліти, Борис Рижик. Він нині – єдиний представник України у баскетболі на Іграх у Ріо, бо, на жаль, наша збірна не змогла пробитися на головні змагання чотириріччя.
Бориса Рижика запросили обслуговувати матчі Олімпіади-2016, і він став із одним із 30 суддів з 25 країн світу на цьому турнірі. І хоч суддя – це трохи по інший бік барикад від спортсменів, ми не змогли не скористатися шансом поговорити з Борисом Рижиком. Про атмосферу у Ріо-де-Жанейро і суддівський побут, свої враження від бразильців і те, як він проводить вільний час, а також про перспективи української збірної з баскетболу на наступній Олімпіаді читайте в інтерв’ю.
Борисе, Ви спілкуєтесь із нашими спортсменами, які зараз перебувають у Ріо?
Не спілкуюся взагалі, бо судді не живуть в Олімпійському селищі. Судді з різних видів спорту, в тому числі із баскетболу, живуть у готелях. А їздити в олімпійське селище до спортсменів у нас не прийнято. Ми спілкуємося зі спортсменами лише на гральному майданчику, правда, не зі своїх країн.
На скількох баскетбольних матчах Ви вже працювали під час цієї Олімпіади?
На п’ятьох. Чотири чоловічих баскетбольних поєдинки і один жіночий. І два рази я був запасним суддею.
У якомусь із них виникали спірні моменти?
Спірні моменти є у кожному матчі. Але це частина нашої роботи, від неї нікуди не подінешся. Суддя завжди правий – це правило №1. А правило №2: якщо суддя неправий, дивись правило №1.
Олімпійські змагання задають високу планку як для спортсменів, так і для суддів. Як Ви долаєте напругу? Тим більше, що часто суддів звинувачують у програші тієї чи іншої команди через помилки...
Помилки – це також частина роботи. Хоч ми й займаємося своєю справою протягом багатьох років, але постійно вчимося, щоб не було збоїв. Найголовніше у нашій роботі – щоб переміг найсильніший.
А були на цій Олімпіаді матчі, коли все вирішив останній кидок?
Так, навіть у мене був такий матч. Я судив гру між командами Франції та Сербії, яка закінчилася із різницею в одне очко. Усю гру була гойдалка: спочатку французи вели, потім серби наздогнали і вирвалися уперед. За 30 секунд до кінця матчу вигравала Сербія одне очко, потім забив баскетболіст Тоні Паркер і вже Франція була попереду на одне очко. Потім серби зробили вирішальний кидок, і м’яч піднявся у повітря разом із фінальною сиреною. Вся зала завмерла. М’яч летів-летів і вилетів з кільця, й усі люди одночасно видихнули.
Баскетбольна збірна США, яка славиться своїм чемпіонатом NBA, вважається фаворитом змагань. А чи є у них реальні конкуренти на цій Олімпіаді?
В американців є дуже сильні конкуренти. От, наприклад, один із недавніх матчів між США та Сербією закінчився із різницею у три очки на користь американців. Й австралійці програли лише 10 очок, причому гра усі чотири чверті йшла на рівних. Австралія навіть вела у рахунку певний час. Тобто конкуренція є. Цього разу на Олімпіаду не приїхав один із найкращих баскетболістів світу Леброн Джеймс, але це неважливо, бо всі вони – професіонали.
Подивимось, що буде далі. Тим більше, що турнір доволі тривалий, і гравців усього 12. Немає замін, не можна нікого дозаявляти. Хтось може отримати травму. Наприклад, у збірній Нігерії один гравець отримав травму і тепер їх залишилось 11. Люди фізично втомлюються – вони ж не роботи. Тому все дуже непередбачувано. Взагалі, баскетбол – дуже цікава гра, це один із найелітніших видів спорту на Олімпіаді. Вболівальники дуже хочуть потрапити на ці змагання. Під час матчу між США та Сербію зал був заповнений під зав’язку. Я вже не кажу про матчі, де грає збірна Бразилії. А з 16 серпня розпочнуться чвертьфінали, і це буде найцікавіше.
Ви неодноразово казали, що мрієте судити фінальний матч Олімпіади. Є надія, що цього разу Вам вдасться здійснити цю мрію?
Буде два фінали – чоловічий та жіночий. Але я не можу вам сказати, чи судитиму ці матчі, тому що нам повідомляють про гру, яку ми судитимемо, за день до неї. Жіночий фінал має відбутися 20 серпня, чоловічий – 21 серпня. Відповідно, за день до цього скажуть, хто працюватиме на цих іграх. Звісно, я сподіваюсь, що призначать мене. Як кожен спортсмен, який потрапляє на Олімпіаду мріє її виграти, так само і кожен суддя мріє судити фінал змагань зі свого виду спорту.
Ви – єдиний суддя з України, а з ким із Ваших колег з інших країн у Вас склалися дружні стосунки?
У суддівському світі, якщо у тебе є авторитет і досвід – а я вже займаюсь цією справою років 20 – ми всі одне одного знаємо, особливо європейці. Європейців тут одинадцятеро, і я знаю кожного. А судді з Латвії і Греції – мої хороші друзі. Щодо суддів з інших континентів, то ми звісно зустрічалися раніше і спілкувалися на чемпіонатах світу чи на Олімпіаді у Лондоні, тому я майже сіх знаю. Я не знав лише трьох-чотирьох людей, але ми роззнайомилися під час перебування у таборі перед Іграми.
Дуже болісне для усіх нас питання: чому на Олімпіаді не виступає наша збірна з баскетболу?
Потрапити на Олімпіаду дуже складно. Бо тут грають лише 12 команд і обов’язково повинні бути представлені усі континенти – це олімпійське правило. З Європи потрапляє лише чемпіон і віце-чемпіон Європи. Тобто два місця гарантовані цим командам. А до Олімпіади проходять три кваліфікаційні раунди. Були раунди в Італії, на Філіппінах і у Сербії. Навіть баскетбольна збірна Сербії, яка є віце-чемпіоном світу, не потрапила на Олімпіаду напряму. Прикро, що ні наші чоловіки, ні жінки не пройшли відбір, але тут дуже сильна конкуренція. Потрібно бути одним із лідерів у Європі, й лише тоді є шанс потрапити на Олімпіаду.
В Україні не дуже часто транслюють баскетбол, тому баскетболістів не впізнають в обличчя, як футболістів, наприклад. Можна сказати, що цей вид спорту зараз в Україні занепадає?
В Україні справді з трансляціями баскетбольних матчів все не дуже добре. Та зараз ситуація набагато краща, ніж раніше. Коли Михайло Бродський став президентом Федерації баскетболу Україну, він намагається популяризувати цей вид спорту серед українців. Але зараз у всіх непросте життя, у країні криза, тому я розумію, чому молоді хлопці, якщо їм пропонують кращі умови та вигідні контракти, їдуть з країни. Проте ми маємо надію, що у майбутньому в нас усе вийде.
Тобто ми можемо сподіватись, що українська збірна з баскетболу братиме участь у наступній Олімпіаді?
Наша перша молодіжна збірна цього року претендувала на медалі у чемпіонаті Європи. Вони програли у чверть фіналі у жорсткій боротьби, їм просто не пощастило. Але у нас дуже обдарована молодь. Це ті хлопці, яким через чотири роки буде по 23. Тому шанси на те, що наша збірна виступатиме на наступній Олімпіаді, в нас є.
Як проходить Ваш день під час Олімпіади? Чим Ви займаєтесь у вільний час?
Як і багато спортсменів, ми приїхали в Ріо-де-Жанейро за кілька днів до початку Олімпіади. Я тут був уже 27 липня. Нас поселили у тренувальному таборі, що було вперше за всю історію таких подій, як Олімпіада чи чемпіонати світу. І всі судді з 27 липня по 4 серпня перебували на семінарі, який проходив у 200 км від Ріо. Там ми проходили підготовку, вивчали баскетбольні команди. Багато людей думають, що суддя просто виходить на майданчик, судить гру і йде. Але це не так. Ми ретельно вивчаємо кожну команду: хто як кидає, у кого яка тактика тощо. Після семінару ми поїхали на відкриття, яке відбулося 5 серпня, а вже 6-го безпосередньо розпочалися Ігри.
Якщо ти працюєш, то день розпочинається із усіляких нарад, які тривають до 12 години, а після цього відбуваються жіночі та чоловічі баскетбольні матчі. Вони тривають приблизно до опівночі. Якщо ти не працюєш, то можеш поїхати подивитися якийсь баскетбольний матч. А якщо є гра, то ти безпосередньо із своєю суддівською командою – три судді, один запасний і комісар – ідеш на нараду, яка проходить, зазвичай, у готелі і триває годину-півтори, а потім їдеш на гру. Потрібно ще доїхати до баскетбольного майданчика, пройти секьюріті, що також забирає багато часу. Не буває, що ти приїхав за 15 хвилин до гри, відсудив матч півтори години й одразу поїхав. Після гри відбувається дебріф – ми обговорюємо гру, помилки, які завжди були є і будуть, оскільки це частина нашої роботи. Так проходить день.
Якщо ти судиш першу гру, то можна залишитися на наступний матч як глядач. А потім відпочивати. Іноді випадає вільний день, і його можна провести як завгодно. Я, наприклад, ходив дивитися теніс. Потрапив на чвертьфінал, в якому грали іспанець Рафаель Надаль і бразилець Томас Белуччі. Така була чудова гра – мені просто пощастило, що я на неї потрапив.
А крім тенісу ще за якимись видами спорту стежите?
Намагаюсь стежити за виступами наших спортсменів в усіх видах спорту. Тим більше, що у нас у готелі цілодобово показують Олімпіаду. Тому по телевізору дивлюся, але дуже хочу потрапити у свій вільний день на плавання.
А як Вам бразильський колорит? Що Вам найбільше сподобалося у цій країні? Де встигли побувати?
Напередодні відкриття Олімпіади ми поїхали на статую Ісуса. Це зайняло у нас приблизно 7 годин. Ми виїхали о 8 годині ранку, але всюди черги, дуже великий наплив туристів. Якщо я не помиляюся, в Ріо приїхали понад півмільйона людей – спортсменів, членів їхніх команд, уболівальників. Тому поки що вдалося вибратися у місто лише раз. Але я сподіваюсь, що ще подивлюся на Ріо-де-Жанейро.
Яке враження на Вас справили бразильці?
Бразильців дуже багато, це ж чи не третя країна у світі за кількістю населення. Тут дуже помітна різниця між багатими та бідними. Є фавелли, де люди ходять босоніж і ледь знаходять гроші на їжу. А є багаті райони з великими шоппінг-моллами. Ціни тут досить високі, особливо зараз. Ще одна особливість – бразильці практично не розмовляють англійською.
А як Ви з ними спілкуєтесь? Жестами?
Так, жестами. Ми, судді, взагалі, звикли спілкуватися жестами :) Тут багато волонтерів, які спілкуються англійською. У них є таблички, де написано "I speak English". Можна підійти і запитати усе, що потрібно. Але більшість бразильців взагалі не говорять англійською, наприклад, у ресторанах, на вулицях. Але ми знаходимо шляхи порозуміння. Ви ж знаєте, що язик до Києва доведе :) Спілкуємося трохи жестами, трохи англійською, трохи португальську вивчили.
Які слова португальською Ви знаєте?
"Дякую" – це obrigado. Якщо їм це говориш, вони дуже радіють, що ти знаєш їхню мову. Бразильці дуже хочуть пояснити те, що ти запитуєш, але все одно нічого незрозуміло.
Кажуть, що усі південні народи дуже темпераментні. Бразильці також?
Так, вони дуже темпераментні. А як вони вболівають! Я, коли був на тенісному поєдинку, де грав бразилієць Томас Белуччі, вони вболівали за нього дуже гучно.
А як Вам бразилійки? Вони справді такі красуні, як про них говорять?
Вони симпатичні. Але я вважаю, що українки – красивіші.
Вам подобаються умови проживання у Ріо?
Я скажу так: не Олімпіада для тебе, а ти – для Олімпіади. Тут ти в принципі нікого не цікавиш. На тебе мало звертають увагу, бо усі спортивні події відбуваються одна за одною. Всі бігають між майданчиками – то волейбол, то гандбол, то баскетбол. Звісно, якщо ти зірка, то люди тебе впізнають, а якщо ти пересічний громадянин, то ти нікому не цікавий. І це нормально.
А які відмінності між цією Олімпіадою та Іграми у Лондоні?
У Лондоні саме відкриття Олімпіади мені сподобалося більше. Може тому, що це була моя перша Олімпіада. Але на всіх змаганнях такого рівня принцип залишається той самий – головне не перемога, а участь. Хоча, звісно, ті хто бере участь, хочуть перемогти. Люди готуються роками, щоб виступити кілька хвилин чи навіть секунд. У деяких видах спорту, за п’ять секунд виступу потрібно показати найкращий результат, як, наприклад, у стрибках у воду. Люди стільки часу готуються, а зіпсувати усе може маленька помилка. Недаремно навіть американці привозять своїх найкращих баскетболістів і баскетболісток. Бо виграти Олімпіаду – це дуже престижно для будь-якої країни.
