Кандидат до національної чоловічої збірної України Клим Артамонов розповів, як сприйняли його рідні і перший тренер звістку про виклик у тренувальний табір головної команди. Також Клим Артамонов повідомив, що найімовірніше розпочне сезон у новому клубі, але зараз усі його думки – про збірну.
- Перший мікроцикл роботи у Пущі Водиці був більш втягуючий, другий вже дещо складніший. Будемо працювати. Сподіваюся, і другий мікроцикл переживемо, і третій... (посміхається – ред.).
- Чим вони відрізняються?
- Більш інтенсивні тренування, більш складні. Спочатку нас пощадили, дали втягнутися у ритм перші три дні.
- Тебе вперше запросили до складу збірної?
- Ні, я вже був кандидатом у Фрателло. А у Євгена Мурзіна вперше.
- Зміни відчуваєш?
- Різні тренерські методики. У кожного тренера свій підхід, свій погляд, свої плани на тренування, на ігри. Усі люди різні. Кожний тренер – різний. Але баскетбол усіх об’єднує. У нас спільна мета – кваліфікуватися на чемпіонат Європи. Хто чим зможе, допоможе.
- Тебе викликали до збірної, як гравця "Черкаських Мавп". Інші представляють чемпіонати Іспанії, Франції, є хлопці з досвідом виступів у США. Досвічені не тиснуть досвідом на молодих?
- Ні, не тиснуть. Підказують, якщо десь помилився. Усі ми однакові, усі можемо помилятися.
- С кім разом мешкаєш у кімнаті?
- З Андрієм Лебединцевим.
- Ви обидва новачки у команді.
- Так, але жодного дискомфорту не відчуваємо. Усе відмінно. Мікроклімат у команді чудовий.
- Однією зі складових тренувального процесу є біг. Як ставишся до кросів?
- Чудово, ранкові пробіжки розслабляють. Ти біжиш, забуваєш про усе, розслабляєшся. Біжимо у лісі, прохлада. Ідеально.
- Несподіваним для тебе був виклик у збірну? Дзвонив рідним, ділився радістю?
- Буквально такого не було, що дзвонив. Але побачив себе у списках, зрадів! Думаю, це природня реакція. Кожний зрадіє, кого включать до списку кандидатів у збірну! І рідні, звичайно ж, сприйняли позитивно цю звістку.
- Це наступна сходинка до більш високих цілей?
- Звичайно, поступово йду вперед.
- Свіжий приклад є. Про футболіста Зінченка чув? Теж молодий, за збірну на Євро-2016 зіграв. Засвітився у ганебному виступі, зараз перейшов у "Манчестер Сіті" з зарплатнею у мільйон Євро на рік. Завдяки збірній можна вийти на інший клубний рівень, чи не так?
- Звісно, так. Але насамперед треба прагнути пробитися до складу, думати про команду, а контракти – це вже другорядне.
- А сам вже визначився, де гратимеш у новому сезоні?
- Ще ні. Точніше, є усна домовленість. Але підпис ще не поставив.
- Ми побачимо тебе в іншій команді?
- В іншій, це у якій? Не у "Черкаських Мавпах"? В іншій, так.
- Перший тренер хто у тебе був?
- Понько Володимир Іванович. Я ж з "Хіміка" сам.
- Ось він точно приводить тебе у приклад. Мовляв, подивіться на Артамонова – людина у збірній.
- Так, звичайно, він завжди радіє моїм успіхам. Коли у Южному буваю, стараюся поспілкуватися із ним.
- Зараз колишній тренер з "Хіміка" Олег Юшкін у Євгена Мурзіна асистентом працює.
- Так, а я в Одесі у Юшкіна грав (у БК "Одеса" у 2013-2015 рр. – ред.).
- Теж додатковий чинник, щоб швидше адаптуватися у команді.
- Та я вже адаптувався.
- Юшкін які функції у тренерському штабі виконує?
- Він асистент головного тренера. Якісь вправи він проводить, інші – хтось інший. У кожного є свій обсяг роботи.
- Дивишся на Мурзіна, на Юшкіна, не приходить думка, як добре бути тренером?
- Мені ще трохи зарано про це думати. Поживемо, побачимо. Спочатку треба реалізувати себе, як гравець. А там вже як життя складеться. Не кожному дано бути тренером. Хтось працює з дітьми, хтось з професіоналами. Не кожний хоче бути тренером, коли закінчує кар’єру.
- Суперників збірної України у кваліфікації Євробаскету можеш оцінити?
- Я читав, що натуралізували сильних гравців і Косово, і Болгарія. А Словенія. Зрозуміло, що сильна. Але на мою думку, збірній України цілком до снаги пробитися на Чемпіонат Європи.
- І ти готовий їй у цьому допомогти?
- Допоможу, чим зможу.
