Учасник минулорічної золотої серії у Вищій Лізі "Золотий Вєк" з Кропивницького на другому етапі цьогорічного чемпіонату України у цьому дивізіоні дещо пригальмував, після 16-тиматчевої переможної серії у березні поступився по разу Дніпру-2 (85:91), Хіміку-2 (62:102) (у гостях) і Львівській Політехніці (79:96). Чому так сталося? Чого очікувати від виїзних протистоянь з Говерлою, з якою підопічні Андрія Білозерського є сусідами у турнірній таблиці? Наскільки далекоглядними, спираючись на баскетбольний бум у Кропивницькому, є плани "Золотого Вєку"? Розповідає головний тренер команди Андрій Білозерський.
- Бюджет був складений на рік. Наш президент (Сергій Сухий) вкладає чималі кошти, ви ж розумієте – для утримання команди Вищої Ліги потрібен ресурс. Через підвищення цін ми трохи вичерпали свій ліміт, переїзди, харчування. А те що ми поступилися? Думаю, тут кілька чинників. Перше, про це, напевно, не можна говорити, мене вже торік штрафували, але – вісім ігор поспіль нас судив один і той самий арбітр, відчуваю - до мене у нього не зовсім нейтральне ставлення. І ще у 5-ти гравців була температура 39. Одну гру я зміг з ними виграти, а наступну вони вже не витримали.
- Це про ігри з Львівською Політехнікою ми говоримо?
- Почалося усе з Южного. Ми туди приїхали хворими, а наступного тижня була Львівська Політехніка. Одну гру ми ще якось витримали, а другу вже ні. До того ж, я вважаю, що у Южному одну гру у мене вкрали, оскільки на мій погляд мали місце необ’єктивні суддівські рішення. Вважаю, що судді добре захищені, а ми, тренери – навпаки.
- Беззахисні?
- Так воно і є. Мене, скажімо, ледь не зняли після цих ігор. Якось так. Я, до речі, багато спілкуюся з колегами, ми напевно будемо створювати свою профспілку, бо реально – треба захищатися, зараз ми беззахисні. Не знаю, чому нас не захищає Федерація, суддів захистили, навіть дитячих тренерів намагаються захистити, а нас, тренерів, які працюють а Вищій Лізі – ні, ставлення залишає бажати кращого.
- Повернемося до ігрових моментів. Торік ви поступилися у "золотій серії" Вищої Ліги харківському Політехніку. Відтак, минулого року про підвищення у класі не йшлося?
- Торік це питання не стояло. Цього року – стоїть. У нас Президент такий, він шукає однодумців і наступного сезону це дасть результат. Розумієте, він бізнесмен, виділив бюджет на рік – і усе. Я так розумію, люди, що хочуть долучитися до фінансування клубу, можуть з’явитися.
- А у Кропивницькому є належна інфраструктура?
- Так. До того ж, ми цього року ДЮСШ відкрили. Якщо скрізь школи закриваються, а ми баскетбольне ДЮСШ відкрили, ДЮСШ-4. Нам там ще додали веслування і більярд, але ж ви самі розумієте, це має бути, щоб школа була на державному забезпеченні, а профіліруючий у ній – баскетбол. Маємо у школі вісім тренерських ставок. То ж, ми не стоїмо на місці, ми працюємо. У нас проходять матчі і серед студентів, існує аматорська Ліга, дитяча Ліга, до того ж з роз’їздами по області. Повірте, за останні п’ять років ми провели дуже велику роботу. І у нас вже зараз йдуть фінали дитячих змагань і серед дівчат і серед хлопців, починаючи з 2000-го року народження і закінчуючи 2005-м роком. Ми і 3х3 проводимо. Повірте, ми стараємося і багато чого робимо. Так, рівень, оскільки ми на початку шляху, не такий високий, відстає від того самого Запоріжжя, Дніпра, Одеси. Але, скажу вам, роки 3-4 і ми будемо з ними суперничати. Не хотілося б, щоб цей проект згорнувся.
- Діти зайняті улюбленою справою, і це найважливіше.
- Сто відсотків! Дітей дуже багато. Як не дивно. Я сам боявся, бо ж ви розумієте – у нас футбол вважають спортом №1, хоча я б з цим посперечався.
- Чому?
- Ви розумієте, я люблю футбол, але мені подобається, коли грають у футбол, а не ходять пішки по полю. А баскетбол – найкращий вид спорту. Краще за нього нема. Емоції – щосекунди. 15-20 секунд пройшло – емоція! Закинув – не закинув. У нас зал повний. Уявіть собі – вздохи змінюються оваціями, коли закинув, коли ні – розпач. Ну це ж клас! У нас балкон є, він завжди вщент заповнений. Так, у нас поки невеличкий зал, але порядка 600-700 глядачів на іграх буває завжди. Повірте, для Кропивницького це солідний показник.
- Чудовий приклад навели!
- У нас і ремонт зробили, у нас чудовий зал, єдине що – забіги під кільцями, а так в усьому іншому – у нас зал дуже затишний, у нас справді чудово, і люблять у нас баскетбол. Завдяки нашому Президенту ми провели велику роботу і зізнаюся відверто, на баскетбол у Кропивницькому ходять!
- Але у турнірній таблиці ви поки що впустили лідерство і йдете на третій позиції.
- Ну, ми ділимо 2-3 місця з Говерлою. Саме граємо з нею у перший вікенд квітня. Ось. Але у мене завдання – трохи зберегти хлопців і передусім – потрапити до Топ-4. А вже далі пробиватися у фінал і боротися за золото. Для початку: Топ-4 – це треба вирішити у будь-якому разі. Будемо рахатися покроково.
- З цими хлопцями, які перебувають у Вашому розпорядженні, реально вирішувати такі завдання?
- Однозначно. Відверто скажу, якщо усі одужають і травми нас оминуть... якщо відсотків на 70 хлопці відновляться, буде зовсім інша команда. Ми це і на початку сезону демонстрували. Спочатку поступилися у Маріуполі, а потім йшли без поразок. У нас було 16 матчів без поразок, а потім хвороба підкосила, але то таке. Ніхто не може пройти без спаду, без якихось хвороб – жодна команда не може пройти увесь сезон. Це природньо. Слава Богу, Президент клубу поки це розуміє і я зміг йому це донести. Відверто скажу, останні ігри були зі Львовом – у нас і депутати були присутніми на іграх – бомонд був серйозний. Люди почали ходити, їм це подобається, вони пишуть у соцмережах, підходять навіть на вулицях, запитують – коли і з ким гратимемо наступного разу. Повірте, баскетбольний рух у Кропивницькому вирує. Не хотілося б усе це втрачати.
- Якщо дивитися на статистичні показники – кістяк команди складають усім відомі прізвища – Андрій Куліш, Богдан Сосой...
- З Сосоєм я взагалі працюю вже чотири роки. Бузько у мене вже чотири роки, Куліш у мене два роки. Ворнік повернувся до нас. Дроб’язко грав, потім пішов до Кривбасу і повернувся. Вони побули в інших клубах і повертаються. Не на ті гроші, які у них були, але вони із задоволенням приходять, бо вони знають наше ставлення. Скажу вам, у чому сила нашого Президента? У нас може не такі великі зарплати, але більше двох днів затримок не буває, жодного разу не було.
- Далі можете не продовжувати, нема чим крити!
- Так, тому і йдуть. Людина дотримується свого слова – два дні буває, коли на вихідні (день зарплати – ред.) випадає. Як кажуть, ніколи не кажи ніколи. Але я з ним працюю п’ять років, було одне виключення – попросив колись відтермінувати на п’ять днів виплати, бо треба було розрахуватися за сировину. Людина слова, людина справи, справжній бізнесмен, кажу не тільки тому, що він Президент клубу, а те, що бачу.
- Якими на ваш погляд будуть матчі в Івано-Франківську з найближчими сусідами по турнірній таблиці?
- Дуже непростими. Говерла – напрочуд досвічена команда, у ній переважно 30-тирічні гравці, у мене склад значно молодший, в середньому 24-25 років. З більш досвіченими командами грати важче. Але будемо боротися.
