Опинитися у потрібний момент у потрібному місці. Чи присутній елемент випадку, коли бачиш себе у списку національної збірної України? Можливо, але це лише додаток до головних чеснот, якими має володіти гравець, аби звернути на себе увагу головного тренера, - вважає гравець збірної України Олександр Рябчук.
- Мій шлях до національної збірної не зовсім пов’язаний з виступами у юнацьких командах. Я хіба що залучався до кадетської збірної України U-16 за часів керівництва нею Віталія Лебединцева. Я був на зборах, але на чемпіонаті Європи так і не зіграв. До команд U-18 і U-20 я вже не потрапляв. Точніше, тренувався з ними, але до складу не потрапив і потім мене вже не запрошували. А коли я потрапив до кадетської збірної, я тільки потрапив до южненського "Хіміка" і мене Лебединцев одразу ж запросив до збірної. Два роки поспіль запрошував, увесь цей час я грав у Южному.
- Як сприйняв виклик до національної збірної України?
- Для мене це була велика несподіванка. Я довго очікував на це запрошення, з 20-ти років. І коли мені цього року зателефонували і запропонували, я дуже зрадів. Бо це великий крок для гравця і для його особистого прогресу. Думаю, це і дуже добре для клубу, коли його гравець виступає за національну збірну. Цього року зі мною пере підписали контракт і я ще на рік залишився у Южному.
- Ти погоджуєшся з думкою, що треба опинитися у потрібний момент у потрібному місці, щоб на тебе звернули увагу?
- Частково, можливо і так. Відсутність легіонерів підштовхнула тренера звернути увагу на моє прізвище. Та й травмовані бул, Діма Глєбов, наприклад. То ж тренер звернув увагу і запросив, дав невеличкий шанс себе проявити і показати, що ти вмієш.. Зізнаюся, я довго на нього очікував, а коли вже отримав, то прагнув показати, що тренер не дарма мене запросив.
- Зараз попереду у команди турнір в Естонії. Чи будете ви прагнути до перемоги у кожному матчі, чи може є якісь інші більш важливі завдання?
- У першу чергу команда, хлопці, налаштовані тільки на перемогу. А у тренерського штабу? Зрозуміло, перемога – на першому плані, а друге – вдосконалити гру команди, подивитися, що і як краще проходить і яку п’ятірку краще сформувати. На минулому турнірі у Словаччині тренер міняв п’ятірки, дивився, хто і як краще взаємодіє один з одним. На цьому турнірі пошук оптимального складу п’ятірок буде завершено.
- Коли ти відчув, щ потрапив до чільної 12-ки, хвилювання поменшало?
- По-перше, нас ще 13 гравців, невідомо, хто ще один відійде від збірної. Хотілося б потрапити до Топ-12. Певне хвилювання присутнє, але коли ти вже трохи показав, що можеш, тоді і впевненість з’являється, що ти можеш грати на такому рівні. Тебе не просто взяли, а ти можеш допомогти команді.
- Хто був твоїм першим тренером?
- У мене їх було два. Нажаль, вже покійний Валентин Сосін (тренер легендарного Олександра Бєлостєнного - ред.), і Олексій Діберт. Він зараз директор ДЮСШ-2 в Одесі, там я і тренувався.
- Збірній по силах подолати кваліфікаційний бар’єр на шляху до фіналу Євробаскета?
- Думаю, усе можливо, тим більше з нашим настроєм. Завдання стоять високі, ми сповнені бажання їх виконати.
- Наскільки важлива присутність глядачів на трибунах для тебе( відбір на Євробаскет збірна України розпочне 31-го серпня домашнім матчем з болгарами у Київському Палаці Спорту – ред.)?
- Коли глядачі приходять і підтримують, не просто сидять і спостерігають, це дуже піднімає бойовий дух. Тоді гравцям вдається навіть трохи більше, ніж вони вміють. Глядач – це шостий гравець.
