У неформальній обстановці в офісі ФБУ відбувся обмін думками щодо відвідин Євгеном Мурзіним турецького клубу "Дурашафака". З головним тренером національної чоловічої збірної України спілкувалися менеджери збірних Наталя Жержерунова та Андрій Лебедєв, тренер команди ВЮБЛ "СДЮСШОР-КСЛІ" Андрій Харчинський, заступник голови тренерської комісії ФБУ Віталій Черній і голова тренерської комісії ФБУ Дмитро Базелевський. Пан Мурзін розповів, як побудований клуб, як налагоджена у ньому робота, як працює головний тренер команди Євроліги Девід Блатт. Один з важливих моментів, на який звернув увагу Дмитро Базелевський – дитячі групи БК "Дурашафака". Як у ньому виховують дітей, як розставляють пріоритети у цьому питанні?
- Клуб побудований за такою схемою, якщо у двох словах – це виглядає так. З 8-ми років набирають дітей у баскетбольні команди. Вони займаються у своїх групах, групи нараховують 20-25 дітей. Заняття проходять тільки по суботах і неділях, одне тренування тривалістю 1,5 години. Завдання початкових груп – прищепити любов до баскетболу і до клубу. Відповідальний за набір дітей зізнався, що він категорично проти ігор на результат, ігор на перемогу, ігор за чемпіонство тощо. Найголовніше, щоб діти ходили грали, хотіли грати, вміли вправлятися із м’ячем. І любили свій клуб. Двічі на тиждень вони займаються і це задоволення для батьків коштує 130 доларів.
- 130 доларів на тиждень?
- Ні, на місяць. Виходить, за 8 занять сплачуєш 130 доларів. Важливо, окрім цих восьми разів на місяць тренери баскетбольних рекомендують – кому зайнятися плаванням, кому гімнастикою, кому танцями. З цих дітей, які складають ось ці розширені групи.
- Це окрім баскетболу?
- Окрім баскетболу. Вони рекомендують, щоб діти ходили на суміжні види. У такий спосіб підвищують їхню кординацію , зміцнюють здоров’я дітей. Потім з цих великих груп, які нараховують по 20-25 людей, перспективних дітей відбирають у менші, але безкоштовні. Це усе залежить від тренера, від того, наскільки дитина перспективна, як це побачать тренери. І вже ось в цих групах діти займаються безкоштовно, по 4-5-6 днів на тиждень.
- Що ми можемо з цього у них перейняти?
- Хотілося б, щоб тренери звертали увагу на якість оволодіння навиками молодими гравцями. У нас усе заточено на наступне: або ж зробити якусь Зірку, або ж зробити результат. Це мінус, на мій погляд. У клубах, які хочуть виховати гарних гравців, завдання має ставитися – не перемагати, акцент на роботу, на навчання навичкам баскетболу. А ми дивимося на результат. Також Євген Мурзін відзначив роботу з батьками. Розмовляють, спілкуються, пояснюють – наскільки важливо і корисно займатися баскетболом, наскільки це перспективно. Завдяки баскетболу дитина може отримати освіту – в Туреччині, в Америці. Робота з батьками ведеться, оскільки багато футболу у Туреччині, але спілкуються з ними, щоб діти не залишали баскетбол. І важливо, що усе створено для баскетболу – є зали, є тренери, у тому числі з фізпідготовки. У нас цього фактично нема. Є фізіотерапевти, є тренер з індивідуальної роботи. Ось така структура, звісно вона має свою вартість, але ми бачимо і віддачу. 20 гравців з цього клубу є кандидатами до Національних збірних по своїх вікових групах. І тут важливий момент – усі ж розуміють, що гравцями ТОП рівня стануть одиниці. А у баскетболі залишаться. Якщо знайдуть слова, переконають, людина залишиться у баскетболі. Якщо ми залишаємо людину у баскетболі, вже не так важливо – яким він стане супергравцем. Важливо, що він залишиться у баскетболі. Скільки у нас прикладів таких людей – які не грали на топ-рівні, але допомагають баскетболу. Можливо це теж вірний шлях. Скажімо, Михайло Бродський любить баскетбол, хоча не грав на топ-рівні? Так само і Юрій Колобов. Список можна продовжити – Анатолій Буряк, Валерій Кондратьєв – це люди, що залишилися у баскетболі. Таких людей, що люблять баскетбол, треба долучати – не перед усіма стоїть завдання – досягти мегарезультатів, потрапити в НБА. Так, одиниці можуть вийти на цей рівень, але треба не відштовхувати хлопця в бік тільки тому, що у нього щось не виходить. Або ж не видно, що він буде суперпрофесіоналом. Може він буде суперменеджером, такі приклади є. І я думаю, про це мають почути якомога більше людей, тренерів: якшо ми прийдемо до того – що ми виховуємо людей, що люблять баскетбол, то з усіх боків самому баскетболу буде краще.
