Михайлюк у США: що чекати українцю наступного літа

У найсильнішій баскетбольній лізі світу Україна наразі має представництво з двох гравців – центрового Олексія Леня та важкого форварда Джоеля Боломбоя. Наступного літа до їх товариства може приєднатися вихованець "Черкаських Мавп" Святослав Михайлюк, який лише в ніч на 26 березня припинив свої виступи у плей-оф студентського чемпіонату, зупинившись зі своїм Канзасом за крок до Фіналу чотирьох. Подальші перспективи українця - в розгорнутому матеріалі Максима Гайового для "Планети Баскетбол".
 

За моїми спостереженнями, щодо Свята серед українців існують два радикальні і полярні стереотипи.

Перший полягає в тому, що Михайлюк є найкращим молодим баскетболістом світу, який вміє все і неодмінно стане зіркою в НБА. І взагалі, ви бачили, що хлопець виробляв на юнацькому Євробаскеті-2013 у Києві?

Другий звучить приблизно так: де Святослав, і де НБА? Михайлюк грає за Канзас невдало, піймав зірку, щороку деградує і взагалі – треба було погоджуватися на пропозицію "Реала". Хоч грошей заробив би…

Оскільки на ТБ у нас американський баскетбол не побачиш, а матчі в інтернеті шукати переважній більшості ліньки, то я вирішив заповнити певну прогалину і спробував розібратися, чи готовий наш співвітчизник до того, щоб вже цієї осені спробувати щастя на драфті, що буде, якщо він лишиться в колективі Білла Селфа ще не рік, і чи варто українцям чекати вихованця "Черкаських Мавп" у національній збірній.

Питання перше. Наскільки добре Михайлюк провів минулий сезон і чи він прогресує?

Насправді Михайлюк провів кампанію 2016/17 цілком вдало, особливо, якщо порівнювати з його виступами в перші два роки. Цьогоріч наш свінгмен в середньому отримував від головного тренера 27.3 хвилини за гру, набирав 9.8 очка, реалізовував 39.8 % триочкових, збирав 3.0 підбирання, віддавав 1.3 передачі та робив 0.9 перехоплення. У порівнянні з минулим роком Святослав додав до своєї статистики 14.5 хвилин, 4.5 очка, 0.4 асиста, 1.7 підбирання та 0.6 перехоплення. Свят викинув на 84 триочкових більше, ніж минулого сезону, проте його точність знизилася лише на 0.4 %.

Очевидно, що в очах наших фанів акції Михайлюка відчутно впали після молодіжного Євробаскету-2016, коли свінгмен показав жахливий % реалізації кидків з гри, був серед лідерів усього турніру за втратами, і загалом не виглядав впевненим у собі баскетболістом. Тим не менш, не найкраща гра у молодіжці насправді мала і зворотній ефект, оскільки у Максима Міхельсона Святослав отримав той імпульс довіри, якого йому не вистачало для впевненості у Джейхоукс. Вже зі старту сезону наш хлопець почав грати у Білла Селфа по 15-20 хвилин і довіру виправдав, згодом виборовши і місце у стартовій п’ятірці у зовсім не безталанного Ладжералда Віка. В стартовій обоймі Свят і залишався (за рідкими виключеннями) до самого кінця сезону.

Так, українець дещо провалився в кінцівці регулярки, проте був у повному порядку саме тоді, коли було потрібно найбільше – в матчах на виліт. У плей-оф Михайлюк мав статистику в 12.6 очка + 2.6 підбирання +0.8 передачі + 1.0 перехоплення, реалізувавши 40.7 % дальніх кидків (11 з 27). Останній показник особливо важливий з точку зору вузької спеціалізації українця в команді Селфа. Від нього чекали передусім точних триочкових - він і завершив сезон з другим показником у команді (39.8 %), видавши 6 поєдинків у сезоні з 15 або більше пунктами за гру.

Питання друге. Чи міг він досягти більшого за ці три роки в США?

Святослав навряд чи міг показати більше у системі Білла Селфа. З 15-16 років Михайлюк звик бути людиною, яка багато грає з м’ячем, регулярно користується заслонами бігменів, виконує немало середніх кидків в ізоляціях і взагалі - є безумовним лідером серед своїх партнерів на паркеті. Переїхавши до США зіркою у своїй віковій категорії, українець в перших двох сезонах боровся лише за саме потрапляння в основну ротацію, маючи 12 хвилин за гру у середньому. Окрім того, що Свят був молодший за майже усіх гравців першого дивізіону і не був готовий фізично (важивши на 10 кіло менше за опонентів на своїй позиції), він також не міг ментально адаптуватися до статусу рольовика та значного звуження своїх обов’язків на паркеті. Лише 2.8 очка за гру і 28.8 % триочкових у кампанії 2014/15 – насправді чудова ілюстрація того, як змінилася роль нашого свінгмена за ці роки і який шлях він пройшов.

Попри те, навіть в цьому році Михайлюк був далекий від того, щоб вважатися лідером "Джейхоукс", і тому є більш ніж об’єктивні причини, адже його команда настільки ж крута, наскільки і специфічна. "Канзас" Селфа цьогорічного зразка фактично не визнавав спроб з середньої дистанції, грав одночасно з двома номінальними і орієнтованими на набір очок розігруючими, завантажував в пост лише центрових, і 9 з 10 матчів грав мінімальну ротацію, окрім стартерів, часто даючи більше 5 хвилин на паркеті лише 1-2 баскетболістам. Коли ти снайпер, від якого чекають стабільних точних дальніх, а пара Грем-Мейсон віддає за сезон за 71.4 хвилини аж 9.3 передачі на двох, з яких половина одне одному – твоя робота не з легких.

Окрема тема – Джош Джексон, справжній діамант і ровесник Святослава, один із головних претендентів на перші піки драфту-2017. За антропометрією та навичками Джексон мав би бути прямим конкурентом Свята, проте рішенням Селфа виходив з українцем в одній стартовій п’ятірці. Свій дебютний (!) рік у Канзасі Джош закінчив з наступними цифрами: 16.3 очка + 7.4 підбирання + 3.0 передачі + 1.7 перехоплення + 1.1 блок-шота за гру, забиваючи 37.8 % дальніх. Треба щось додавати?

Звичайно, Святослав міг вибрати більш скромний коледж без переможних традицій, і можливо там став би лідером вже на другий рік. Цілком можливо, в такому разі, зараз ми б знали його як гравця з 20+ очками за гру, проте ніхто не гарантує, що там про нього б не забули, а за ці три сезони сам Михайлюк хоч раз зіграв би у Березневому Шаленстві. Не зайвим буде згадати про Джоеля Боломбоя, який виставлявся на Драфт-2016 з третім показником підбирань за матч серед усіх студентів в кампанії 2015/16 (12.6 за гру), став баскетболістом року в конференції "Bіg Sky", але був обраний лише під 52-м номером, і цілком міг свій щасливий квиток і не витягнути.

Ще один момент, який вказує на те, що Михайлюк не помилився - гравці Джейхоукс апріорі мають необхідну репутацію в очах скаутів НБА. Лише за останні 6 років до найсильнішої ліги світу після виступів у Лоуренсі переїхали такі хлопці як Бен Маклемор, Келлі Убре, Джоель Ембід, Ендрю Уіггінс, брати-близнюки Морріси та Коул Олдріч. Генеральні менеджери знають, що у Канзасі баскетболісти отримують не лише ментальність переможців, але й дуже солідний індивідуальний технічний вишкіл.

Ось як коментує минулий сезон Михайлюка менеджер збірних України Андрій Лебедєв:

"На мій погляд, сезон для Святослава вийшов неоднозначним. Так, радує збільшення ігрового часу і довіри з боку тренерського штабу, але мені особисто не дуже подобалася його роль в команді. Умовно кажучи - з нього ліпили гравця з прицілом на захист. В нападі, як ми бачили, він особливо не був задіяний і переважну більшість своїх кидків здійснював з кутів після пасів партнерів. Хотілося б більше активності і різноманітності від нього у нападі, адже ми знаємо, що Свят - індивідуально сильний гравець і завжди любив брати на себе відповідальність. Тому, мабуть, у "Канзасі" він грає так, як йому дозволяє головний тренер".

Питання третє. Наскільки Святослав ризикує бути невибраним, виставивши власну кандидатуру на драфт?

Теоретично - ризикує досить сильно, але лише теоретично. Насправді нашого співвітчизника ще з зими немає у найбільш популярних мок-драфтах, при тому, що ще в листопаді його шанси бути вибраним оцінювалися як кінець першого, або початок другого раунду. Очевидно, перенісши Михайлюка на Драфт-2018, американські журналісти керувалися певною інсайдерською інформацією від самого Свята або його оточення, інакше подібна зміна виглядає дуже нелогічною. Після невдалого літа і стабільного сезону в "Канзасі", акції 19-рчного українця мали аж ніяк не впасти.

У разі, якщо Святослав публічно оголосить, що не лишається у Лоуренсі, то увагою скаутів з НБА навряд чи буде обділений, ну а вже 22 червня може статися що завгодно. 

"Сезон тільки лише закінчився і не варто поспішати. Потрібно трохи відпочити, перевести дух і чітко зважуючи кожну дрібницю прийняти рішення. Адже це буде, цілком можливо, найважливіше рішення в його житті", - зазначає Максим Міхельсон.

Питання четверте. Що чекає на Свята, якщо він вирішить лишитися у "Канзасі" ще на рік?

Скоріше за все – значне збільшення ролі на паркеті та в роздягальні. Френкі Мейсон (гравець року у BIG-12) є випускником, точно залишає команду і має непогані шанси бути вибраним у другому раунді. 19-річний Джош Джексон навряд чи захоче втрачати шанс бути вибраним під лотерейним піком і починати заробляти багато мільйонів вже цієї осені. Цікава ситуація і з Гремом, якому пророчать пік вищий ніж у Мейсона (Девонта на рік молодший за Френка), і який може приблизно з однаковою вірогідністю як піти, так і лишитися у складі "Джейхоукс". Завершив свої виступи за команду і основний центровий Ленден Лукас…

Словом, Святослав у наступному році може якщо не отримати команду у своє розпорядження, то принаймні стати її лідером. "Канзас" ніколи не мав проблем з рекрутингом, влітку до команди Білла Селфа приєднаються талановиті гравці, проте Святослав вже буде для них досвідченим ветераном, а для тренера – перевіреним солдатом на полі та опорою у роздягальні команди. І головне – весь наступний сезон йому все ще буде лише 20 років!

Питання п’яте. Чи готовий Святослав до НБА в принципі?

Судячи з плей-оф - схоже, що цілком, просто перші рік-два там не буде йти мова про якусь істотну роль в ротації, але з цим українець уже стикався. Наш свінгмен був баскетболістом стартової п’ятірки у команді, яку багато хто останні кілька місяців називав найкращою в країні на студентському рівні, про що красномовно свідчать лише три поразки у регулярному сезоні. Те, що "Джейхоукс" спіткало величезне розчарування – зовсім інше питання, і цей провал слід пояснювати скоріше специфікою Березневого Шаленства, де грається один матч на вибування. До того ж у Орегона в ньому залетіло все, що його гравці в принципі випускали по кошику. Найбільш талановитим колективом серед студентів цього року вважався Кентуккі, проте Вайлдкетс теж програли свій регіональний фінал, а 28 січня колектив Білла Селфа на виїзді переміг підопічних Джона Калліпарі, і переміг по грі.

"Мені здається в Орегоні врахували не тільки те, що стосується баскетбольних моментів, а й особисті якості гравців. В нападі Канзас так і не зміг перебудуватися з того індивідуалізму, і я б навіть сказав егоїзму, який явно простежувався протягом всього сезону, але приносив результат. Вважаю, що Орегон просто переграв, якщо хочете - перехитрив Канзас", - коментує досить несподівану поразку команди Білла Селфа Міхельсон.

Михайлюк навчився ставити себе у вузькі рамки і бути ефективним далекобійним снайпером на найвищому рівні, на якому йому поки довелося грати, він відчутно додав в захисті один на один, виріс до 202 см і візуально наразі важить близько 100 кіло, маючи вже готовий до чоловічої боротьби організм. Не зайвим буде загадати і те, що українець не мав жодних проблем з дисципліною за три роки в Джейхоукс, до всього ще й ставши одним з найуспішніших студентів свого університету.

Так речі гарно розглядати під кутом порівнянь, а особливо порівнянь гравців аналогічних позицій. На свінгмена "Фенера" Богдана Богдановіча на найближчі роки нібито серйозно розраховує "Сакраменто", і серб справді крутий гравець. Він вже ставав найкориснішим баскетболістом чемпіонату Сербії та Кубка Туреччини, побував у Фіналі чотирьох Євроліги, грав у фіналі Кубка Світу, і має купу необхідних для НБА якостей, але він ще не зіграв жодної хвилини в неєвропейському баскетболі, і йому в серпні буде вже 25. Називати його перспективним вже якось язик не повернеться, а значить показувати результат йому доведеться вже "вчора" і часу на розкачку сербу ніхто не дасть. А от Святославу – зобов’язані будуть дати.

До всього іншого, в еліті світового баскетболу останніх сезонів спостерігається певний брак якісних високих свінгменів з хорошим дальнім кидком, і Михайлюк, який має величезну перспективу прогресувати хоча б в силу свого віку, може стати чудовим активом для будь якої команди. Його точно не виберуть високо – а отже і про те, щоб платити йому високу зарплатню мова не йде. Свят не має проблем зі здоров’ям, яких ще до драфту мав Олексій Лень, і він має досвід великих матчів, яких перед драфтом не мав і досі не має Джоел Боломбой. Словом – наразі не видно ніяких причин, чому командам НБА не слід повірити у 19-річного українця, який ще й має Кубок Світу за плечами у команді Майка Фрателло.

"Святослав в Канзасі вже настільки давно, що багато хто забуває його вік, і доводиться раз за разом нагадувати скаутам про цей момент. Як правило, в цьому віці гравці тільки починають виступати за університети. Така ситуація - величезний плюс для самого Михайлюка і для команд НБА, які ним цікавляться. Повірте, це дуже важливий фактор. 

Він значно додав у цьому сезоні, але я вважаю, що в цьому величезну роль зіграло минуле літо і його робота у таборі молодіжної збірної, та участь у чемпіонаті Європи в Фінляндії. Нам вдалося трохи реанімувати його гру після того, як він виконував дуже обмежену роль у перших двох сезонах в Джейхоукс.

Упевнений, що він міг би допомогти Канзасу в цьому сезоні ще більше, якби його активніше задіювала система і партнери. Але знову таки, він в чергове показав, що є абсолютно командним гравцем і готовий переступивши через власні амбіції виконувати ту роль, яку йому відводить тренер. Хоча, він міг би цього не робити, але хтось повинен був піти в тінь і бути тим гравцем, яким був Святослав. Гравцем, який робить чорнову роботу, за рахунок стабільного кидка стягує на себе захисника, звільняючи простір для тріо Мейсон-Грем-Джексон та центрового. Вважаю, що саме Михайлюк та Лукас були тими виконавцями, які створювали баланс між індивідуальною грою тієї трійки і командним баскетболом.

Над чим передусім слід працювати? Треба визнати, що такий стан речей, який був у цьому сезоні не дуже корисний для його майбутнього на драфті. Святослав втрачав навички гри з м'ячем, а це була одна з його найсильніших якостей. Він - те рідкісне поєднання снайпера і гравця, який вміє грати пік-н-роли, загострювати в проході, роздавати передачі, грати і спиною, і обличчям до кошика, при дуже хорошому зрості вже зараз. Він модель гравця рівня НБА. Ось над цим йому потрібно багато працювати - відновлювати ці вміння роботи з м'ячем і готувати себе фізично", - додає Міхельсон.

Питання шосте. Чи слід чекати Святослава у національній збірній України на Євробаскеті-2017?

Тут все 50 на 50. Святослав буде приймати найбільш зручне для себе рішення і дуже маловірогідно, що у ФБУ збираються хоч якось на це рішення впливати, а тим більше тиснути на одного з двох своїх головних проспектів.

"Михайлюк весь час перебуває у нас на радарі. З ним на постійному контакті Максим Міхельсон, головний тренер нашої збірної U-20. Щодо національної збірної поки рано говорити щось конкретне, адже все залежить від рішення, яке Святослав прийме щодо драфту НБА. Звичайно, більше шансів, що він допоможе нам, буде в тому випадку, якщо він залишиться у Канзасі. Але знову-таки, швидше за все, спочатку це буде команда U-20, а потім вже збори у Євгена Мурзіна. Але гарантованого місця в складі у Святослава, звичайно ж, немає. Рішення буде приймати Євген Вікторович за результатами зборів та контрольних ігор.

У будь-якому випадку – ми всі чекаємо новин від Михайлюка. Уболівальники повинні розуміти, що якщо Свят піде на драфт, але його не виберуть, то можливо він через Літню лігу буде пробиватися в НБА. Можливо, доведеться грати там, навіть якщо виберуть – як було у Боломбоя у минулому році. Михайлюк також цілком можливо знайде класний варіант у Європі, і його клуб захоче бачити його на зборах. Занадто багато невідомих наразі, тому особисто я не дуже сподіваюся на допомогу нам Святослава саме в цьому, доленосному для нього році. Але як би там не було – ми у ФБУ будемо реагувати вже по ситуації", - розмірковує Андрій Лебедєв.

Чи потрібен Свят національній команді – питання риторичне, а на фоні хронічних проблем з коліном у Сергія Гладиря і досить низьких шансів побачити його у збірній, важливість Михайлюка для колективу Євгена Мурзіна лише зростає. Цього року у "Будівельнику" насправді круто виглядає Руслан Отверченко, проте рівень чемпіонату України об’єктивно не дозволяє бути спокійним за Руслана у великих матчах.

Втім, у національній команді, з великою вірогідністю, Святослава бачитимуть переважно саме легким форвардом. Після праймового Артура Дроздова у "жовто-синіх" так жодного разу і не було універсальної, але реально класної трійки. Двометровий Липовий завжди мав природу атакуючого захисника (попри намагання деяких тренерів це змінити), Яковлєва у збірній так і не дочекалися, Бобров завжди тяжів до четвірки, а Гладир (який теж більше атакуючий захисник), по хорошому зіграв з великих турнірів лише на Євробаскеті-2013, хоч і дуже яскраво. Останні роки основним третім у команді Майка Фрателло, а потім і у Євгена Мурзіна в Ризі був Макс Пустозвонов, але нинішній гравецт "Клужа" попри те, що є відмінним снайпером у статиці, все ж об’єктивно провисає у кількох інших аспектах.

Мати у розпорядженні Михайлюка, Отверченка та Липового одночасно було б чудовим варіантом для Євгена Вікторовича. Тоді збірна мала б у задній лінії цілу низку різнопланових баскетболістів, з якими можна було б грати у баскетбол практично будь-якого стилю. Таким чином можна було б нарешті дати спокій вищезгаданому Гладирю і не переживати за пару Михайлюк/Пустозвонов на вакансії легкого форварда, яким цілком може скласти конкуренцію і лідера "Хіміка" Володимир Конєв. 

Втім, більшість з написаного вище поки лише теорія. Нам, вболівальникам, як і ФБУ, насправді не залишається нічого іншого, аніж просто чекати рішення Святослава. Чекати і сподіватися, що через 10 років ми будемо називати це рішення вдалим.