Під час прес-конференції напередодні відкритого тренування національної жіночої збірної України її головний тренер Володимир Холопов проявив відвертість у спілкуванні з журналістами. Зокрема, з його відповідей у прес-центрі Міжнародної Тенісної Академії у Пущі Водиці можна було без проблем дізнатися про особливості підготовки збірної, силу суперників на Євробаскеті тощо.
- Команда розпочала підготовку до чемпіонату Європи 7 травня, до Пущі Водиці доїхали ще не всі гравці. Аліна Ягупова і Людмила Науменко лише 12 травня закінчили чемпіонат Франції, стали чемпіонками. Лєра Бережинська має справи у США і з’явиться у тренувальному таборі до 25 травня. Катя Римаренко стала чемпіонкою Польщі, попросила хоча б тиждень перевести подих. Я не міг її не відпустити. Ці гравці приєднаються до нас, посилять нашу команду, є її частиною, основними гравцями. На цих зборах у нас було 15 гравців. Більшість – це були молоді гравці, які будуть представлені у збірній України U-20. Зараз, ви знаєте, проходять Студентські Ігри і я не мав права не відпустити двох гравців зіграти за свої команди (Кристина Карп, Тетяна Юркевічус – ред.). Вони вчаться в інститутах, отримують освіту і вони мають зіграти. До Латвії поїдуть усі, кого я хочу переглянути. Є ще такі моменти, як отримання візи. Коли ми дочекаємося безвізу, буде все гаразд і можна буде вирушати куди завгодно. Сьогодні такі суто технічні проблеми у на також виникають. Дівчата грають за кордоном і коли вони повернулися, просто деякі не встигли отримати візу. Отже, до Латвії вирушать 12 гравців. Думаю, це нормально – хтось потрапив, хтось ні. Головне, зможуть себе проявити ті люди, які менше запрошувалися до збірної, які так чи інакше є частиною цієї збірної і стануть основними гравцями цієї збірної. Ви розумієте, що у нас ряд гравців мають вік за 30 років. Хтось вже має плани на особисте життя, ще на щось. Відтак неминуча зміна поколінь і дуже добре, що у нас є можливість переглянути тих молодих гравців, які є на підході до національної збірної.
- Хто поїде до Латвії?
- У задній лінії Оля Краєвська, Женя Спітковська, Д’Андра Мосс, Аріна Білоцерківська. Це чотири перших номера, на яких ми розраховуємо, яких хочемо переглянути. Ця ситуація дозволить мені подивитися на Д’Андру Мосс з іншого боку, як вона може грати на позиції другого номера чи навіть третього номера. Будь-яка ситуація може статися на чемпіонаті Європи, і якщо у позиції другого номера у нас є Ді (Д’Андра Мосс – ред.), у позиції третього номера у нас є Аліна (Ягупова –ред.), нашу міць це має тільки зміцнити. Тільки залишилося визначитися з позицією першого номера, який вивезе м’яч і віддасть їм, щоб вони вирішувати питання. Добре, що у Латвії ми усе це зможемо подивитися. З "великих" поїдуть Оля Яцковець, Таня Юркевічус. Вони були у збірній, але не завжди потрапляли до основної обойми, не так багато грали. Тая Удоденко поїде, Аня Ольховик. Натомість Аня Зарицька через відсутність візи не поїде до Латвії. Поїдуть Катя Дорогобузова, Віта Горобець, на яку ми сильно розраховуємо. Правду кажу, для Жіночої збірної Віта Горобець – це як Святослав Михайлюк для чоловічої збірної. Я їх можу поставити в один ряд. Вона дуже талановита дівчина, втім, не розкрила свій потенціал навіть на десяту частину. Вона може і вести м’яч, і висока, і швидка, і рухлива, добре захищається. Нажаль ця травма плечового суглобу – це реальна проблема, з якою їй треба у першу чергу, як професійному спортсмену, боротися. Вона потребує постійної увани, постійного закачування. Добре, що у нас є трохи часу насісти на неї, щоб вона зайнялася собою і постаралася її прибрати. Даша Завідна, одноклубниця Горобець – це гравці ТІМ СКУФА, які дуже добре відіграли чемпіонат України, стали чемпіонками. І вона була одним з лідерів, капітан ТІМ СКУФ.
- Крістіна Карп поїде?
- Крістіна Карп не поїде. У неї візи немає. А ось Вікторія Кондусь вирушить до Латвії у складі збірної України.
- Проясніть, будь-ласка, ситуацію з Малашенко?
- Дійсно, з Олесею Малашенко ситуація дуже непроста. Ця травма спини тягнеться за нею ще з листопада 2016-го, коли ми грали кваліфікаційні ігри. Через цю травму у неї виникли і проблеми з клубом. Він не пішов їй на зустріч, їй не дали можливості вчасно пролікуватися. Тим не менш вона прийняла рішення на користь національної збірної. Для нас це дуже добре. Вона пожертвувала своїми грошима, пожертвувала своїм контрактом, щоб добре зіграти на чемпіонаті Європи і встигнути відновитися до чемпіонату Європи. Її реабілітація після цієї травми триватиме два місяці і закінчується наприкінці травня. Вона займається за індивідуальною програмою, готується, лікується і після нашого повернення з Франції вона з’явиться у лавах збірної України. У неї є велике бажання грати як самій, так і команда щоб добре зіграла, досягла максимального результату.
- Як триватиме підготовка до чемпіонату Європи?
- Нами було прийняте рішення усю підготовку зробити не таким чином, як знаєте – заїжджають на базу, зачиняють, кроси, тренування тощо. На мій погляд усе це має відійти на другий план. Більше наша підготовка має бути пов’язана з іграми. Ми будемо менше часу знаходитися тут, в МТА, їздитимемо по турнірах і набиратимемо спортивну форму в іграх. У гравців з’являтиметься впевненість у тому, що вони спроможні вирішувати будь-які завдання. На нас чекають гарні турніри – спочатку два матчі у Латвії, потім Франція і Греція, і далі – чемпіонат Європи. Тобто ми здебільшого завдяки іграм набуватимемо оптимальних кондицій.
- Як ви сприймаєте той факт, що на збірну на Чемпіонаті Європи покладені медальні сподівання?
- Безумовно, ця ситуація тисне на гравців і на мене теж. Ну, ви можете собі уявити, що уся Україна сподівається побачити збірну чемпіоном, бо десь хтось запланував. Будь-який виступ нижче фіналу сприйматиметься катастрофою. Реально так воно і є. І як ви думаєте, тисне це чи ні? Звісно, тисне! І вимагає від нас максимальних зусиль у роботі, концентрації у роботі. Треба сфокусуватися на цьому відрізку у підготовці, на самих іграх і спробувати дати максимальний результат. Яким він буде – ми побачимо 25 червня. Але до цього часу ми маємо зробити усе, щоб того дня ми опинилися у фіналі. Чи легко це? Ні, не легко. Безумовно, складно. Мені дивно, що думає, скажімо, тренер збірної Франції, Іспанії, Сербії, Росії. Вони що, не хочуть стати чемпіонами? Усі хочуть. Кожна збірна заявляє, що хоче стати чемпіонами. Інакше, який сенс туди їхати? Взяти участь, нагуляти апетит? Навіщо? У нас завдання одне – опинитися на п’єдесталі. Це безумовно складно, і це безумовно на нас тисне, але ми зробимо усе, щоб туди пробитися.
- Ну так ви Сербію двічі обіграли!
- Ось це помилка тих людей, які вважають: раз так, значить ви, як мінімум, маєте стати чемпіонками Європи. Але є й інші команди, які не гірші були, ніж збірна Сербії, на останньому ЄвроБаскеті. Іспанки на Олімпіаді виявилися вищими за Сербію, а вони разом з нами у групі. Чехія – дуже сильна команда. Просто подумайте, скільки людей з цієї команди грають у Євролізі. Скільки гравців задіяно у Євролізі з України, і скільки – з тієї самої Чехії, з Іспанії, з Угорщини. Так здається – ну, ви обіграли, відтак ви повинні. Ми безумовно цього хочемо, як вийде – побачимо у фінальній частині ЄвроБаскету.
- Але ж у вас у команді грають досвічені виконавці, хтось взяв титул у Польщі, хтось – у Франції, як та сама Ягупова. Тобто ці люди мають виходити на паркет, впевненими у своїх силах на матч з будь-яким суперником.
- Так, безумовно, багато гравців виступають за кордоном, грають у єврокубках. Але неможна порівняти чемпіонат Польщі з усією повагою до нього з Євролігою. Ви, може не відчуваєте різниці у рівні суперництва у Євролізі і матчі чемпіонату якоїсь країни. Це велика різниця, але добре те, що наші гравці є лідерами у своїх командах. Це дуже добре. Тобто вони легіонери, вони заробляють там гроші, якби вони були поганими гравцями, їх би ніхто у командах не тримав би. Вони б там тижня не протрималися і втратили б роботу одразу ж. Просто завжди хто винуватий? Легіонер. Оскільки вони стали чемпіонами і вони грають на високому рівні, відтак вони спроможні видати гарний результат. Наша сила – не в індивідуальності гравців, а у командній грі. Ось у цьому нашу силу бачу. Не у прізвищах окремих виконавців. Ми маємо побудувати команду як один механізм, і втрата будь-якого гравця не має позначитися на результатах команди. Якщо нам вдасться цього досягти, поставити гарний захист у першу чергу, і ми будемо виглядати як команда… можу повторитися, якщо ми зіграємо так, як ми зіграли у гостях проти збірної Сербії, такий малюнок, така скамійка, така аура, якщо так буде – нам по силах вирішити будь-які завдання.
- Як ви підбирали суперників у товариських спарингах? Вони нагадуватимуть збірні, з якими зустрічатимемося на ЄвроБаскеті?
- Я відкрию вам секрет – ми нічого не обирали, нас запрошували. Звісно, дуже добре, що у Європі нас ставлять на перше місце, але фактично це не так. Ми погоджуємося чи не погоджуємося з тими варіантами, які нам пропонують. Ми обрали ті турніри, де будуть сильні команди. Маю на увазі турніри у Франції і Греції. А Латвія – це перша ластівка, лакмусовий папірець, пробна куля.
- Чи задоволені ви балансом фізичної готовності гравців, бо ж хтось відіграв місяць тому, хтось – кілька днів тому?
- Скажу вам, як тренер – просто не можеш бути задоволений, що хтось вже три тижні відпочивав, смакував шашлики, а хтось тільки но закінчив, змарнів, а йому потрібно їхати у збірну. Сьогодні загальний рівень команди різниться. Хтось вже готовий працювати на повну, а хтось ще ні. Найважче – це ось ця, перша частина зборів. Нема нічого гіршого, ніж коли дівчата тільки з’їжджаються, хтось днем раніше, хтось – пізніше. У когось номер такиЙ. У когось не такий. Але усі питання залагоджуються. Установчі збори – найважчі. Поки поставиш тактику, поки розповімо усе по комбінаціях, поки усе це відпрацюємо. Усе це вимагає часу. Тут від тренерського штабу вимагається набратися терпіння і крапля за краплею, крок за кроком ставити те, що ми маємо поставити – нашу гру. Ми не можемо охопити неохоплювальне. Люди не можуть сприйняти надлишок інформації. На усе бракує часу. Перед поїздкою до Латвії ми сконцентрувалися на мінімальних вимогах. Декілька комбінацій, кілька вкидань, пару форм захисту – поти пікенролу, особистий і зонний захист і усе. Далі крок за кроком підготовка до першого турніру, до наступного і безпосередньо участь у фіналі Чемпіонату Європи.
- Україна у фаворитах Чемпіонату Європи – це приємний аванс чи додатковий тиск?
- Безумовно, це додаткове психологічне навантаження. Коли ми починали відбір, ніхто не вважав нас фаворитами. Ми виходили, грали у свою гру. І не було тиску. Сьогодні він з’явився. Наші перемоги у відбірних іграх дали підстави говорити, що ми маємо бути кращими з кращих. Ми від цього не відмовляємося. Ми хочемо ними стати, але це тисне.
