До гравця збірної України з баскетболу 3х3 Олександра Кобця, що в Амстердамі разом зі своїми колегами по команді виборов бронзу Чемпіонату Європи, зараз підійде прислів'я: З корабля на бал. Він та Максим Закурдаєв не гаючи часу приєднуються до студентської збірної України, що у Запоріжжі готується до Всесвітньої Універсіади. Єдине, що встиг Олександр Кобець в аеропорту Київ після повернення додому – відчути тепло вболівальницьких сердець, почути привітання команді від Президента НОКу Сергія Бубки, стисло проаналізувати виступ на першості Старого Світу і поділитися секретом, як він так усе встигає?
- Баскетбол 3х3 насправді дуже специфічний. Це як березневе шаленство у студентській лізі США. Грають лише до 21 очка, завжди можуть залетіти шальні м’ячі. То ж хоча б яким не був рахунок, треба завжди залишатися розсудливим і сконцентрованим, грати уважно як у нападі, так і у захисті. У тебе нема можливості перепочити на майданчику. Втрата концентрації вартує перемоги. Ми зберегли її, на зубах витягли ігри. Не все вдалося, їхали за чемпіонством, хотіли здобути для України золото. Але і бронза – теж високий результат. Є чого прагнути далі. Таким складом ми зібралися вперше і вже показали гідну гру. Я вважаю, якщо ми працюватимемо так само і надалі, наша команда має гарне майбутнє.
- Ви з Максимом Закурдаєвим одразу ж приєднуєтеся до студентської збірної. Чи зможеш швидко переключитися з 3х3 на 5х5?
- Звісно, правила відрізняються, і відрізняються вони кардинально. Навіть у таких дрібницях, як м'яч. М'яч – інший. І тому я вважаю, для того, щоб втягнутися, день-два мені потрібні. Перебудуватися треба, у захисті грати не так жорстко. Думаю, процес надовго не затягнеться.
- Чи встигнеш перевести подих, без жодної релаксації знову у бій?
- Насправді, перевести подих не встигну. Фактично, сьогодні-завтра треба прибути у тренувальний табір студентської збірної. Але думаю, тренер Валерій Плеханов мені дасть відпочити. Так, з командою знайду собі день-два відпочинку.
- У баскетболі 3х3 ви фактично грали без тренера, то тут настанови, тренер теж у грі, бере тайм-аути, відчувається його присутність. Це, напевно найбільша відмінність 3х3 від 5х5?
- Так, це чи не найсильніша відмінність. Тренерська робота у 3х3 – це насамперед тренувальний процес. На майданчику тренер вже нічого змінити невзмозі. А баскетбол 5х5 це як шахи. Тренер може робити заміни необмежено, обирати свої схеми, зовсім по-іншому проце гри організований.
- Що для тебе важливіше: баскетбол 3х3 чи 5х5?
- Ключове слово тут баскетбол. Неважливо – чи то буде 3х3, чи то 5х5. Найголовніше – бути корисним. Бути корисним для своєї країни. Якщо на сьогодні треба їхати 3х3, відтак так краще для України, від цього я і відштовхуюся.
- У такій динаміці літо для тебе мине швидко, і почнеться новий сезон, ти знов його зустрінеш у Черкаських Мавпах?
- Побачимо. Не можу зараз нічого стверджувати щодо клубного майбутнього.
