Головний тренер чоловічої збірної України U-20 Валерій Плеханов підбив підсумки виступів своєї команди на чемпіонаті Європи. Його підопічним вдалося зберегти прописку у Дивізіоні А, посівши підсумкове десяте місце. Це при тому, що перед стартом команда мала кадрові проблеми:
- Наприклад, відсутність «великих». Це так. Але хочу подякувати усім хлопцям. Вони вірили у досягнення результату з першого тренування. Команду вдалося об’єднати спільною метою. І вона виглядала на чемпіонаті згуртованою, зарядженою, мотивованою. Це і дозволило виконати завдання-мінімум.
- Що вніс у команду Іссуф Санон, який приєднався в останній момент?
- Іссуф закрив дуже проблемну першу позицію. Закрив якісно, при цьому постійно був націлений на кошик суперника. Зважте на те, що він увійшов в ігровий ритм з чистого аркушу, не провівши до старту в Ізраїлі жодного тренування. То ж нам довелося корегувати позиційний напад. Але рівень майстерності, щирість і відкритість дозволили цьому хлопцю швидко знайти спільну мову з партнерами. Вдячний Іссуфу і за те, що він виявився відмінним мотиватором. Коли відчував, що у деяких хлопців гра не йде, вони губляться, підбадьорював, заводив їх, завжди працював на команду.
- Які емоції відчули після перемоги над поляками, що дозволила вам зберегти прописку у Дивізіоні А?
- Буду відвертим, перед матчем з поляками були у такому стані, ніби перед державним іспитом. Але ми дуже ретельно підготувалися до цього суперництва. Окремо хочу подякувати своїм асистентам Дмитру Болдаєву і Дмитру Забірченку, які зробили відмінний скаутінг. Безсонні ночі не пройшли дарма! На гру виходили вкрай мобілізованими. Так, за рахунку 52:26 відчув, що хлопці трохи розслабилися. Але подальші дії на паркеті показали, що у команди є характер. Це підтверджують і дві заключні гри в Ізраїлі. В жодного не промайнуло думки грати аби як. Тому обіграли Чорногорію та й у матчі з Грецією хоч і поступилися, але зіграли якісно. Відтак, команда до кінця зберегла своє обличчя, була згуртованим механізмом.
- Яку роль у цьому механізмі відіграв Андрій Войналович?
- Андрій був єдиним членом команди, хто мав досвід матчів у Суперлізі. На чемпіонаті Європи він діяв на невластивій позиції, зазвичай грає на третій, а тут діяв на 4-5. Хлопець талановитий, працьовитий, з характером, з амбіціями. Був душею колективу. Після того, як зламався Грицак, витягнув на собі матчі з Чорногорією і Грецію. Грав у них фактично без замін. Я йому кажу: - Андрюша, ну як? Підмінити? Він відповідав: тренере не треба, можу грати. Отака жертовність заради результату команди. У нього велике майбутнє, не здивуюся, якщо найближчим часом побачу його у національній збірній. Але звісно, і йому, і його партнерам, треба не зупинятися, багато працювати. Та вони молодці!
