Капітан Черкаських Мавп - Олександр Кольченко відбуває режим карантину у рідному Южному. Тут він живе з родиною, говорить, що це ідеальне місце для проведення карантину, є можливість індивідуальних тренування. Саме їх чергує з прогулянкою з родиною. Прес-служба Черкаських Мавп поспілкувалася з Олександром про підсумки минулого сезону та пригадала перемогу у чемпіонаті України, яку Черкаські Мавпи святкували рівно два роки тому.
- Сашо, розкажи як підтримуєш зараз кондиції?
- Дуже сподіваюся на швидке поверненя баскетболу в Україну, правда не живу ілюзіями, думаю раніше осені офіційних матчів не буде. Намагаюся тримати себе у кондиціях. У мене хороші для цього умови, живу з родиною у Южному, а тут для цього усе є. Можна побігати у безлюдних місцях та провести тренування. Кілька разів на тиждень проводжу кардіотренування, така ж кількість силових тренувань. Не вистачає лише м’яча. На відкритому повітрі є ігрові майданчики, але не можу собі дозволити тренування, все таки відчуваю соціальну відповідальність, не хочу щоб хтось з мене брав приклад. Дуже чекаю послаблення карантину і стабілізації ситуації в країні, коли уже можна проводити колективні тренування, а також тренування з м’ячем.
- Як можеш оцінити останній сезон для команди?
- Думаю, як і для більшості клубів він видався неоднозначним. Нам не вдалося показити свій кращий баскетболу, ми були лише у пошуках його і в останній місяць бачили дуже хороші відрізки. У цьому році ми програли клубам, що нижче нас у турнірній таблиці, ми не добрали своїх очок у матчах із Запоріжжям та Соколами, натомість впевнено виглядали у матчах з Прометеєм, обігрували й Київ-Баскет, тому я думаю у нас були дуже високі шанси у плей-оф. Ми не обігрували лише Дніпро, але все могло змінитися у вирішальних матчах сезону, плей-оф це взагалі інша історія. Але що гадати, чемпіонат зупинився для усіх, хто був вищим – той і виявився кращим, але є відчуття недосказанного слова. Мене навіть певною мірою мандражило перші тижні. Знаєш, у тебе була мета, ти йшов наміченим шляхом, а потім просто провалля і ти не знаєш, що робити…. Це усвідомити було важче ніж здавалося на перший погляд, я ледь не вперше опинився у подібній ситуації. Але нічого від нас не залежить, так само, як нічого не залежало від ліги, нам усім хотілося дограти сезон, але усі ми виявилися безсилими перед пандемією.
- Днями виповнилося рівно два роки, як Черкаські Мавпи виграли перше і єдине своє чемпіонство у Суперлізі. Ти і тоді був капітаном Черкаських Мавп, пригадай, що було головною рушійною силою того колективу?
- Ключове у цьому визначенні саме слово «колектив», він у нас був дуже злагоджений і сильний. Правда, усе прийшло поступово, нам не дуже вдався старт сезону, але ми почали набирати, і тут як замкнуте коло, від великої кількості перемог прийшла упевненість у своїх силах і згуртованість колективу, а від згуртованості – велика кількість перемог. У нас був хороший баланс командного духу та спортивного результату, доволі сильні гравці, які могли самотужки вирішити долю гри і грали доволі командно. В одному матчі міг взяти на себе один, в іншому – інший. Ми тоді виграли 17 матчів поспіль та 8 ігор у плей-оф – це був фантастичний результат.
- Це краща серія твоєї кар’єри?
- Так. Це була одна з кращих серій в Україні. У мене були хороші довгі серії в Азовмаші, але такої тривалої не було. На той момент Черкаські Мавпи були найкраще з усіх українських команд готові вирішувати поставлені завдання.
- Чому цього не вдалося повторити Мавпам у наступних двох сезонах?
- У мене була схожа ситуація з Азовмашем. Після успішного сезону ми мали відіграти сезон 2010-2011 ледь не на усіх фронтах, ми грати в ВТБ, євроарені, чемпіонаті та Кубку України, загалом ми мали зіграти 109 ігор у сезоні, ми просто не витримали такий графік і тоді у команді було 14-15 гравців. До нового року у нас майже всі встигли побувати у лазареті, а деякі командні тренування замінювали індивідуальними, тому що нам не вистачало гравців не те що на двосторінку, а на те щоб відпрацювати комбінації.
Схожа історія була у Черкасах після чемпіонства. Ми мали грати у Кубку ФІБА, у нас був шалений графік у першій частині року і ми просто "не вивезли" той сезон. Зважаючи на фінансову ситуацію у країні, ми не могла дозволити собі чартери, як у Маріуполі, з використанням регулярних перельотів іноді витрачали добу на перельоти, часто траплялося, що через день після матча єврокубка нам потрібно було грати у чемпіонаті, такий графік просто зламав нас. Майже відразу посипалися травми, розпочалося все з ушкодження Бояркіна потім на довший час вибув Липовцев, прооперували Вову Конєва, я теж пропустив певний відрізок сезону. Та у нас не було напевне гравців, які були без травми протягом сезону, словом ми не витримали. Хоча й у першій серії плей-оф були близькими до того щоб пройти «Запоріжжя», яке виграло регулярку, не вистачило однієї атаки в останньому матчі 1/4. У цьому сезоні ситуація була дещо іншою, ми дійсно набирали хід по сезону, але що з того вийшло, на жаль, не дізнаємося уже.
- Хто на твій погляд був MVP цього сезону у Суперлізі?
- Звання отримав Терелл, думаю він дійсно був найсильнішим гравцем чемпіонату. Сильний фізично, підготовлений індивідуально, він показував дуже високий рівень баскетболу і так вийшло, що він грав за чемпіонську команду. Правда, він відіграв не весь сезон, адже уже по ходу чемпіонату приєднався до Дніпра.
