Директор департаменту з проведення змагань ФБУ Лариса Шабанова згадує, як в Україні з’явився баскетбол 3х3. 9-го червня 2017-го його включили до програми Олімпійських Ігор, а 28-го травня 1995-го провели перший турнір з баскетболу 3х3 в Україні. Але щоб ця подія відбулася, потрібно було створити їй передумови. А їх було закладено у 1992-му.
- 1995-й – 1996-й роки - той час, коли усе було новим. У 1992-му році було створено Федерацію Баскетболу незалежної України. Вперше провели два чемпіонати України. Один навесні і один, як і зазвичай, восени. Взимку ми отримали від ФІБА пропозицію для клубів України взяти участь у Єврокубках, а для цього треба було провести свій національний чемпіонат. Тому навесні у стислі строки відбувся перший чемпіонат України, який і визначив учасників єврокубків. Тоді і команд було, як кіт наплакав – Будівельник, БК Миколаїв, луганський Спартак та команди першій лізі. А вже з осені розпочався повноцінний чемпіонат України, за номером 2. А у 1994-му році, 5-го квітня, було зареєстровано організацію "Асоціація баскетбольних клубів України". До її складу увійшли усі найсильніші і найкращі баскетбольні клуби того часу. Тоді ж, 1994-го року, Асоціація баскетбольних клубів України (АБКУ) проводила чемпіонат України вищого дивізіону, що його ФБУ доручила проводити Асоціації Баскетбольних клубів України. І тоді ж вперше пролунало слово, до речі, з вуст Михайла Бродського, президента Асоціації Баскетбольних Клубів України – "Суперліга". Відтоді найвищий дивізіон Чемпіонату України так і зветься. А навесні 1995-го року до Асоціації Баскетбольних клубів України надійшла пропозиція від ТМ ADIDAS щодо спільного проведення - вперше в Україні! - турніру з баскетболу 3х3. Президент Асоціації Михайло Бродський активно підтримав пропозицію і доручив мені, тоді виконавчому директору АБКУ, зайнятися організацією цього турніру. Як написали тоді у газетах: "Стрітбол масовістю взяв одразу ж!". Перший турнір, що його ми провели 28-го травня 1995-го року, зібрав 355 команд. На Передстадіонній площі (нині – Олімпійська), протягом одного дня, з 8-ї ранку і до ночі – 355 команд боролися і визначали переможців у різних вікових категоріях – там були і дорослі і діти. У ті часи ще не було розподілу у баскетболі 3х3 на дві вікові категорії – до 18 років і 18+ років. Організатори могли самі визначати групи, у яких брали участь бажаючі зіграти у баскетбол 3х3. У нас таких категорій було дуже багато: і старших ділили, і ветерани були, і сімейні турніри, і змішані, мікс був 2 чоловіка і 2 жінки. Різні варіанти були і усі зіграли. Турнір у 1995-му році відбувся на 28-ми майданчиках. Наступного року у нас вже було 512 команд і 32 корта – це 1996-й рік. Повертаючись на рік раніше: у 1995-му усе було вперше – вперше майданчики, вперше розмітки, вперше встановлення кортів, навіть саме слово "корт" – і то пролунало вперше, бо ми завжди у баскетболі вживали "майданчик". Вперше м’ячі були для баскетболу 3х3 (з сувенірним варіантом того самого м'яча Лариса Шабанова позує на головному фото публікації - ред.), вперше кожний гравець отримав футболку з логотипом турніру і вперше – пряма трансляція на Європу цього заходу. А встановити ці майданчики, а визначити суддівські бригади, сітки змагань, зібрати заявки з усієї України: на той час заявки на участь у турнірі приймали у магазинах "ADIDAS", приймали їх і потім передавали до головної суддівської колегії.
Усе це треба було доставити з усієї України, створити турнірні сітки, яких також до цього ніхто не складав, турнірні таблиці, бо усі мають дивитися свої результати, суддівство – сотні робочих питань треба було вирішувати оперативно і вони вирішувалися вперше, бо раніше такого заходу в Україні не проводили.
- І усі ці питання хто вирішував?
- (сміється – ред.). З нашим президентом (Бродським М.Ю.) можливо зробити все! Я і моя молода команда. Дійсно, нам доводилося придумувати багато чого разом з Нінель Волинець, Володимир Карпухін багато у чому допомагав, інші друзі-баскетболісти.
- За рахунок чого вдалося досягти такої масовості заходу?
- За рахунок інтересу людей до цього турніру. Вони цікавилися баскетболом і баскетболом 3х3 зокрема. Змагань з якого не було до цього, і у який люди із задоволенням прийшли зіграти. І грали з ранку до пізнього вечора. Цей момент і залучив людей – провести час разом з друзями, з сім’ями у свій вихідний день на турнірі, за гарної організації, за цікавої конкурсної і концертної програми. Змагалися і команди посольств, журналістів. А вже у 1996-му році переможці нашого турніру поїхали до Іспанії. Не можу сказати, що це був чемпіонат світу або ж Європи – але вперше переможці національних турнірів змагалися на міжнародному турнірі в Іспанії.
- Тобто вже тоді було закладено підвалини для сьогоднішнього рівня баскетболу 3х3 в Україні?
- Тоді був поштовх у розвитку баскетболу 3х3, як виду спорту в Україні. Бо він дійсно привертає увагу, дійсно, це цікаві змагання, це не такий баскетбол, як 5х5 – це більш енергійний, емоційний, можливо, більш контактний вид спорту, демократичний, не потребує значних матеріальних витрат, був би тільки майданчик і кільце – у баскетбол 3х3 можна грати скрізь.
- І не лише у Києві, де ви організовували такі грандіозні турніри.
- Починаючи з 1995-го року ми проїхали усю Україну з цими конструкціями, де ми тільки не були – по всій Україні проводили турніри. В усіх областях. Масовість і інтерес до баскетболу 3х3 були величезними.
- Ви як той Містер Ферст з кінофільму "Людина з Бульвару Капуцинів", тільки той возив сінематограф, а ви – баскетбол 3х3.
- Так – у нас була машина, у ній – конструкції, покриття такого красивого ще не було, а футболки, м’ячі і усе, що треба було для організації, перевозили. Приїздили, розбиралися із заявками, організовували турніри, проводили чудове дійство для місцевих мешканців. До речі, з нами їздили, як до Києва приїздили з усієї України, так і з нами подорожувало чимало команд, їздили усією Україною і грали у баскетбол 3х3. Тоді ще це не був чемпіонат України – тоді це було задоволення, радість від спілкування з колегами по баскетбольному м’ячу, і від перемог. Та й від поразок не сильно засмучувалися.
- Відтак ви створили грунт, з якого пішли паростки.
- Грунт напевно створювали люди, які 22 роки тому хотіли грати у баскетбол 3х3 і завдяки своєму сильному бажанню розвивали його. Бо вони в першу чергу грали у баскетбол 3х3, а ми їм у цьому допомагали.
- І тепер, після включення цього виду до програми Олімпійських Ігор шанси України успішно виступити на Олімпіаді значно підвищуються?
- Звичайно, дуже приємно, що нарешті баскетбол 3х3 включений до програми Олімпійських Ігор. Наші збірні вже беруть участь у чемпіонаті світу, жінки – віце-чемпіонки світу. Відмінний рейтинг України. Відтак, ми недарма працювали увесь цей час. Не тільки ми, а й в усьому світі недарма працювали прихильники баскетболу 3х3. Будемо сподіватися, що наші збірні добре виступлять на чемпіонаті світу і вдало пройдуть олімпійський відбір.
