Переможцем Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги серед дівчат 2008 року народження, Фінал чотирьох якої відбувся на цьому тижні у Рівному, стала команда Рівненщина-ОСДЮСШОР. Вона у фіналі переграла чемпіона минулих років одеську СДЮСШОР ім. Літвака Б.Д. 72:67.
Перемога підопічних стала особистим тріумфом наставника Рівненщини Дарини Степанюк – 26-річна баскетболістка активно продовжує грати і в цьому сезоні з БК Рівне-ОШВСМ завоювала бронзу Жіночої ліги, а з осені минулого року вона спробувала себе в якості тренера і в дебютний же сезон виграла золото з дівчатами 2008 року народження.
Рівненщина-ОСДЮСШОР - чемпіон України ВЮБЛ серед дівчат 2008 року народження
- Які емоції переповнюють молодого тренера, який в перший же рік роботи виграє золото?
- Я досі не можу повірити в це. Мене переповнюють тільки позитивні емоції. Незважаючи на складнощі, які були на моєму шляху в ролі тренера, я можу впевнено сказати, що воно варто цих емоцій, сліз щастя дітей і також і моїх сліз.
Я дякую всім, хто вірив в мене, і в мої починання. З великою підтримкою можливо досягнути великого результату. Моя мета - виграти не одне чемпіонство. Тому, цей успіх дає великий поштовх в майбутнє. Тепер в мене ще більше нових ідей і планів для своїх вихованців.
- Одеситки, враховуючи минулорічні досягнення, вважались фаворитами фіналу. Який був план на гру?
- Для мене було важко розпочинати сезон, так як я не знала жодної команди, чого від кого можна очікувати. Ми готувалися до кожної гри максимально. Від дітей на тренуваннях я чула,що Одеса - сильний суперник, але, повторюся, я не знала команд, та і плюс, нажаль, під час війни багато гравців виїхали грати за кордон…
На фінал був один план - боротися до останньої хвилини і бути одним цілим. Дивлячись на своїх вихованців, я бачила велику віддачу і бажання обіграти головних для них конкурентів, оскільки в минулому це не вдавалось. Я багато раз повторювала, що потрібно мати тільки віру в себе. Провівши три чверті з рівним рахунком, вони зрозуміли, що можуть і мають вигравати і не опустивши рук, довели цей матч до перемоги.
- Що стало вирішальним фактором, який дозволив виграти?
- Головним фактором стала віра в себе і бажання стати чемпіоном. Наші гравчині отримали урок на все життя, що "без поразок немає перемог".
- Який матч в сезоні був найважчим? І чому?
- Найважчий матч для мене був якраз фінальний. Я дуже вдячна колегам з клубу, які на фінальному турі допомогли мені і вносили свої корективи стосовно команди і гри. Я відчула велику підтримку від досвідчених тренерів.
Читайте: В'ячеслав Ковалевский: Без змагального процесу взагалі важко було б втримати дітей в баскетболі
- Дуже в цьому сезоні допомогла Анастасія Боровська - вихованка з Нововолинська. В кожній грі вона боролася до останнього, показувала свій характер, лідерські якості...
Катерина Гаврильчик дуже мене здивувала на фінальному турі, дивлячись на останні тренування, я сильно не розраховувала на неї, але на іграх вона показала свій характер, своє бажання боротися, перемагати. Не побоюся сказати, що якщо вона буде тренуватися з таким бажанням як грала останні ігри, вона буде кращою за свою сестру Тетяну Гаврильчик.
ВЮБЛ серед дівчат 2008 року народження: визначилися символічна п’ятірка та MVP
- Ви доволі молода баскетболістка, чому вирішили спробувати себе в тренерстві?
- Вирішила не зупинятися на досягнутому, а йти до найвищих висот. Так як в ролі гравця я змогла добитися не малих успіхів, отримати досвід, я вирішила поділитися ним з молодшим поколінням. Я вважаю, що дуже добре, коли тренер може показати і розказати ситуацію на власному досвіді і в тренувальному процесі навіть зіграти проти вихованців.
Також розумію, що все життя я не зможу грати в баскетбол, а мені хотілось би чим більше часу залишатися в цій грі, я вирішила продовжити свою кар’єру в ролі тренера.
Чемпіонат України ВЮБЛ серед дівчат 2008 року народження: фотогалерея фінальних матчів
- Для мене в цьому сезоні більш важливіша перемога в ролі тренера, що я змогла довести команду до фіналу.... у мене були сумніви на рахунок того чи готова я до такого випробування зразу, в перший рік з тоді ще чужими для мене дітьми грати зразу такий чемпіонат, я боялася підвести дітей....
Я вважала, що я в ролі гравця на майданчику не завжди роблю правильний вибір, а тут потрібно керувати зразу п’ятьма гравцями... це було сильне випробування. Хоча, зараз згадуючи деякі ігри, я розумію, що десь щось потрібно було зіграти по іншому. Але я буду вчитися, розвиватися....
- З точки зору і гравця, і тренера: наскільки важливим стало проведення в цьому сезоні баскетбольних змагань?
- Я дуже рада бачити команди, в яких містах звучать постійні вибухи та тривоги. Незважаючи на це, вони тренуються і показують хороший результат.
Дивлячись на дітей на майданчику, я розумію, що хоча б на пару годинок вони відволікаються від нашої тяжкої буденності. Для дітей дуже важлива ігрова практика, конкуренція, азарт. Я дякую нашим хлопцям з ЗСУ, які дають змогу грати в такий не легкий час. Навіть для мене, як гравця, цей сезон був як відволікання від думок про війну. Адже, граючи, твої думки лише про гру.
