Після трьох чемпіонств поспіль Франківськ-Прикарпаття завершив сезон жіночої Суперліги зі сріблом. Втім, цей результат команда може записати собі в актив — на фоні суттєвого омолодження складу і зміни поколінь.
Паралельно клуб продовжує підтверджувати статус однієї з найкращих систем розвитку молодих гравчинь в Україні — зокрема перемогою в Європейській баскетбольній лізі U-19.
Про підсумки сезону, прогрес молодих гравчинь і очікування від фіналу ВЮБЛ-2009 в Івано-Франківську — в інтерв’ю з Юрієм Процюком.
— Після трьох чемпіонств поспіль — цього сезону срібло. При цьому команда суттєво омолодилась. Наскільки цей сезон був про результат, а наскільки — про перебудову і розвиток гравчинь?
— Звичайно, що цей сезон можна більше занести як розвиток гравчинь. Ви правильно підмітили, тому що Франківськ-Прикарпаття, за виключенням капітана Ольги Алексейчик, — це команда, яка складається з дуже молодих гравчинь, від 14 до 22 років.
І кожна з них у клубі не просто так. Це дівчата, які в першу чергу залучені в системі баскетболу 3х3, тому що для клубу це пріоритет, але разом з тим вони є лідерками своїх вікових категорій у збірних України.
Якщо взяти Катерину Сапригу — вона 2011 року народження і вже цього року буде виступати за старшу вікову категорію збірної. Марія Марків також має хороші шанси потрапити в збірну. Якщо говорити про старших — це Уляна Космач, сестри Мурзови, які є лідерами свого покоління.
Є і наступне покоління — Боровська, Полянцева. І той факт, що ці дівчата виграли Європейську баскетбольну лігу U-19, говорить сам за себе. Тим більше, що це вперше в історії українського баскетболу, коли ми виграли цю категорію.
Тому вже за результатами видно, що ми рухаємося правильно.
— Наскільки в такому випадку срібло жіночої Суперліги — це хороший результат після трьох чемпіонств?
— Якщо врахувати всі обставини — це хороший результат. Тому що ми втратили багато досвідчених гравчинь, фактично п’ять ключових виконавиць в порівнянні з минулим сезоном: хтось перейшов в інші клуби, хтось поїхав за кордон.
І при цьому команда омолодилася, але ми все одно показали результат. У третьої команди чемпіонату ІнтерХіма з врахуванням матчів регулярки і плейоф у нас 6:0 в серії. Чесно кажучи, я десь навіть не очікував такого.
Особливо хочу відзначити виїзні перемоги в Одесі — по цих іграх було видно, що ми рухаємося правильно.
Але за цим стоїть дуже велика робота. Ми фактично працюємо без вихідних, дворазові тренування, плюс участь у всіх турнірах — Суперліга, Вища ліга, європейські змагання, юнацькі та молодіжні ліги. Це велике навантаження на дівчат, є втома, але з іншого боку — це їхній ріст. Через ці ігри вони прогресують і готуються до рівня національних збірних.
— Перемога в ЄЮБЛ U-19 і індивідуальні нагороди — наскільки це показник правильної системи?
— Це прямий показник. Якщо подивитися динаміку — минулого року виграли U-16, цього року — вже U-19.
Три гравчині отримали індивідуальні нагороди: MVP, символічна п’ятірка, найкраща гравчиня команди. Це говорить про те, що ми не просто беремо участь, а реально конкуруємо і перемагаємо.
І найголовніше — ці дівчата логічно повинні складати основу збірних України. Тут нічого не треба вигадувати — треба просто брати тих, хто вже показує результат і працювати з ними далі.
Тому я вважаю, що філософія клубу — розвиток молодих гравчинь — повністю виправдовує себе.
— Хто з гравчинь зробив найбільший крок вперед цього сезону?
— Якщо почати зі старших — це Ірина Бугайова. Вона заслужено отримала відзнаку найкращої молодої гравчині. Дуже великий прогрес, і я думаю, що вона вже найближчим часом буде на рівні національної збірної.
Богдана Лапхан — це вже лідер команди. Вона визначає гру, і з кожним сезоном стає сильнішою. Це видно і по якості гри, і по відношенню до тренувань.
Анастасія Шепелюк, Євгенія Безкоровайна та Анна Шахватова з кожним сезоном стають сильнішими і вже складають основу команди. Анна Шахватова влітку виступала за національну збірну U-20 Євгенія Мурзіна. Шепелюк, Безкоровайна та Ірина Бугайова в Бразилії здобули срібні нагороди чемпіонату світу з баскетболу 3х3 серед студентських команд.
Якщо говорити про середнє покоління — дуже великий прогрес у Анастасії Боровської. Це, можна сказати, відкриття сезону. Вона вже отримує ігровий час у Суперлізі, і є всі передумови, щоб стати гравчинею високого рівня.
Світлана Полянцева — також дуже талановита, вже фактично основна гравчиня, просто потрібно стабільність і щоб обійшли травми.
Відзначимо також гравців ротації Софію Лісюк та Софію Яненську, які літом минулого року взяли участь в складі юнацької збірної України з баскетболу 3х3 поряд з Анастасією Боровською та Світланою Полянцевою в міжнародних змаганнях з баскетболу 3х3, зокрема Олімпійському фестивалі в Македонії.
І окремо хочу виділити Катерину Сапригу. У 14 років вона грає проти 19-річних і не губиться, а навпаки — займає своє місце. На неї зараз велике навантаження, бо вона грає у всіх командах клубу, але справляється. І якщо так буде працювати — це майбутній гравець дуже високого рівня.
Також є сестри Мурзови, Марків, Космач — це нове покоління, яке вже стукає в команду Суперліги.
— Переходимо до ВЮБЛ-2009. Ви підходите до Фіналу чотирьох без поразок і ще й приймаєте його вдома. Наскільки це тисне?
— Я скажу так: регулярний чемпіонат без поразок — це добре, але у фіналі це вже нічого не значить. Це зовсім інші ігри. Плюс через те, що у цю вікову категорію ми заявились двома окремими командами, у нас непроста ситуація з ротацією — фактично є 8 гравчинь, і велике навантаження лягає на лідерок.
З іншого боку, ми граємо вдома — і це плюс. Ми заслужили це, вигравши регулярний чемпіонат. Але разом з тим є і відповідальність, тому що від нас всі чекають перемоги.
— Чого очікуєте від Фіналу чотирьох?
— Я думаю, що буде дуже конкурентний фінал. Не можна недооцінювати жодну команду. МОБІ додала, Багіра має сильних гравчинь, Дніпро вже показав, що може створювати сюрпризи.
Я добре знаю багатьох дівчат по ЄЮБЛ, адже ми залучали їх до своєї команди — у кожній команді є лідери, які можуть вирішити гру.
Минулого року долю фінального матчу вирішила різниця в одне очко, цього року може бути ще складніше, бо у нас менша ротація. Але для глядачів це точно буде цікавий баскетбол.
— Наскільки важливий фактор домашнього майданчика?
— Це важливо. Коли граєш вдома, є підтримка, це додає емоцій. Дівчата багато працюють — по два тренування на день, без вихідних — і їм важливо відчувати цю підтримку. Я думаю, що це додасть нам агресії і бажання грати на перемогу.
