В Дебрецені в п’ятницю завершився чемпіонат світу з баскетболу 3х3 у віковій категорії U-18, на якому обидві українські збірні увійшли у топ-5 і показали кращі результати в історії.
Чоловіча збірна з Богданом Буром, Максимом Грищуком, Богданом Малічем та Єгором Сушкіним під керівництвом Ярослава Ковальова стала четвертою. Це повторення кращого в історії результату чоловічих збірних України U-18 на чемпіонатах світу 3х3. Такого самого результату досягли хлопці у 2022 році.
Ольга Алексейчик: Дуже пишаюсь дівчатками збірної U-18, вони моя друга сім'я
Після повернення в Україну тренер збірної Ярослав Ковальов поспілкувався з прес-службою ФБУ, прокоментувавши виступ своїх підопічних на світовій першості.
- Треба розпочати з того, що це склад в більшості ми зібрали ще минулого року і працювали на перспективу. Хочу відмітити Володимира Журжія, тому що в створенні команди є його велика заслуга. Хлопці під його керівництвом фактично цим складом грали минулого року, в тому числі виступили на чемпіонаті світу U-18, будучи на рік молодшими.
Коли ми зібрались в цьому році, то відзначили для себе, що є команди, яким потрібно віддати борг. В першу чергу це збірна Киргизстану, якій хлопці на минулому чемпіонаті світу програли одне очко.
Звичайно, хотіли, щоб підсумковим нашим результатом була медаль чемпіонату світу. І всі три тижні підготовчого збору ми працювали з цією думкою.
- З Киргизстаном ви якраз розпочинали чемпіонат світу і видно було, наскільки мотивованими вийшли хлопці. Але зі Словенією далі першого дня була вже інша гра…
- Перед чемпіонатом світу ми дуже готувались до Киргизстану, кілька днів розбирали їх комбінації. У них три гравці залишились з минулого року, які грали в переможній грі проти нас. Ми розуміли їх сильні сторони, наші слабкі, тому й змінили дещо склад, запросивши Єгора Сушкіна і Максима Грищука.
З Киргизстаном в підсумку хлопці відіграли дуже добре і вважаю, що завдання віддати їм борг – було виконане. Зі Словенією, думаю, нас підкосило те, як їх легко обіграла Франція (21:6 – прим.). У нас було небагато часу, десь біля двох годин, але ми розібрали їх, побачили їх помилки. Здавалось, гарно підготувались, але несподіванкою для нас стало, що їх "великий" після виводу м’яча буде нам забивати з-за дуги, а він нам забив чотири рази. Могли в кінці дожати суперника і вирвати перемогу в клатчі, але не вийшло, не підфартило. Програли 19:21.
З Францією у нас вийшла "гра життя", але у нас ніхто не хотів їхати додому, тому десь на характері ми вирвали цю гру. Франція, думаю, трішки розслабились, коли повела +7, у неї було 18, 19 очок. Залишався крок до перемоги. Але наші хлопці бились до кінця і за це були винагородженні.
- Чи залишалась у Вас віра в можливість перемоги, коли програвали -7?
- Чесно – коли Богдан Бур забив з фолом і мав виконувати два штрафні, у мене було передчуття, що якщо він заб’є обидва, то хлопці можуть виграти. І тоді я собі в голові намалював, що якщо хлопці виграють, то я перестрибну паркан і побіжу їх вітати. Так воно і сталось – так, як я собі представив.
- В чвертьфіналі ви зупинили Латвію, яка виграла іншу групу і показала результативний баскетбол. За рахунок чого вдалось їх обіграти?
- В чвертьфіналі більше розраховували зіграти з Хорватією, яка минулого року виграла чемпіонат Європи U-17, але Латвія їх обіграла. Ми вивчали хорватів, вивчали їх комбінації. Втім, хлопцям не казав, але для себе відмітив, що Латвія - це кращий для нас суперник.
Чемпіонат світу 3х3 U-18: статистичні показники українських збірників
- Вийшовши в четвірку кращих, команда все ж залишилась без медалей. Наскільки прикрий цей результат?
- У нас кожна гра була як остання. Ми хотіли йти до самого кінця. Ми бачили, що з нашим азартом, з нашим бажанням, настроєм ми можемо грати за медалі. В півфіналі з Іспанією нам трішки не вистачило ігрових взаємодій, щоб правильно зіграти у вирішальний момент. Так, ми відігрались, у нас був кидок на перемогу, але можна було цю останню атаку розіграти краще, краще підготувати. З Францією в групі вийшло влучити, тут – ні.
Ну а матч за бронзу з Францією – у нас було дуже мало часу на відновлення і психологічну підготовку. Після такої поразки Іспанії, коли вихід у фінал був поруч, я бачив в очах хлопців розчарування. Вони не могли повірити, що програли. Якби матч йшов не по рахунку, а на час і у нас була ще хвилина-дві, то ми б дотисли Іспанію.
На Францію хлопці не встигли емоційно відновитись, між матчами було хвилин 25. У них були сльози на очах, вони були в подавленому стані. Ніби хлопці і вийшли битись за бронзу, але не встигли перебудуватись на наступну гру. Якби на підготовку було хоча б пару годин, гра була б іншою. Ну і Франція, було видно, "мала на нас зуб" за поразку в групі, тому не дала шансів. Але з Францією ми грали під час підготовки до чемпіонату світу, грали в групі і це були рівні ігри. Хлопці не заслуговували на поразку в 9 очок в кінці.
В підсумку четверте місце на чемпіонаті світу, але якесь відчуття незадоволення залишається. Ти залишається без медалей, хоча вони була поруч. Ти програв останні дві гри, тому і морального задоволення не отримав. Таке…
Хлопці реально заслуговували на медалі в цьому році. Так як вони працювали, прокидались зранку на тренування о 7 ранку, проводили по три тренування в день і ще й додатково самостійно відпрацьовувати залишались. Така робота заслуговує поваги. Я дуже хочу, щоб вони знайшли собі гарні клуби, розвивались і не загубились в світовому баскетболі. У них ще все попереду. І в баскетболі 3х3 у них попереду виступи у Лізі націй, можливо національну збірну 3х3.
- На матчах збірної була неймовірна підтримка як глядачів, так і жіночої збірної U-18. Така підтримка допомагала?
- Звичайно. Хлопці і дівчата були на всіх іграх один одного і активно підтримували. Ми з однієї країни, робимо одну справу. Намагались на трибунах стати п’ятим гравцем.
- Як вам, як тренеру, працювалось з хлопцями? Відчувалось, що Ви не стільки їм як наставник, як просто більш досвідчений друг.
- Я завжди стараюсь будувати команду так, щоб бути на рівні з гравцями. У нас нема, що тренер їсть іншу їжу, чи живе в кращій кімнаті. Я показую їм, що я такий же як вони. Я з ними і у вогонь, і у воду. І вони за мною. Тому і вибудували такий клімат в команді.
- Як Вам розтягнутись формат чемпіонату світу з днями відпочинку?
- В такого формату є свої плюси. На більшість змагань ти приїздиш на два дні і не встигаєш насолодитись атмосферою, а тут матчі через день, сам чемпіонат світу розтягнутий на п’ять днів. У дітей є можливість спілкуватись з іншими дітьми з різних країн, з різних континентів і себе показати. Подивитись, як хто тренується, як відпочиває, як між іграми відновлюється. Це все досвід і крок у розвитку.
- Що для себе відмітили як тренер? Чи настільки всіх переважала збірна США, у якої ще в першій грі травмувався гравець і вони втрьох все одно виграли чемпіонат світу?
- Не лише США, але були й другі збірні, яким десь менше пощастило. Відмітив, що є такі гравці, які в цьому віці індивідуально вже виділяються на фоні однолітків і один в один проти них важко як в захисті, так і в нападі. Фізично вони більші, кремезніші, в 18 років вони виглядають як 22-24 річні.
Я спілкувався з тренерами інших країн, у них хлопці 16-18 років грають по 70 матчів за сезон і багато займаються в тренажерному залі. Це 5х5. А у нас в Україні добре, якщо ми назбираємо 30 ігор. І гравці грають в більш силовий, контактний баскетбол – в цьому компоненті ми трішки поступаємось.
Над цим треба думати. Я сподіваюсь, що як закінчиться війна, наші дитячі тренери зуміють виростити нових зірок і все у нас буде добре. У нас є приклад хлопців в ЗСУ, які роблять неможливе на полі бою. І ми теж маємо роботи все для розвитку баскетболу.
- Те, що дві наші збірні в топ-5 чемпіонату світу дає надію на світле майбутнє?
- Це закономірний результат. Ці хлопці два роки йшли до цього, ми підводили їх до цього чемпіонату світу. Ми не дарма витратили час на хлопців і вони віддячили нам результатом. Це ж саме стосується дівчат, які і минулого року цим складом працювали, були п’ятими у Європі і в цьому теж виступили гарно.
В Україні справді багато талановитих юних баскетболістів, які можуть вирости в зірок. Будемо працювати, розвиватись. Планів багато. Нам є куди рухатись, куди рости. Треба ставити завдання, цілі і прагнути до цього.
