На цьому тижні в Здолбунові Рівненської області були зіграні вирішальні матчі фінального етапу змагань чемпіонату України ВЮБЛ серед дівчат 2006-07 років народження.
Чемпіоном стала команда КСЛ-Київ-Баскет, яка пройшла сезон без поразок. Втім, в фіналі фавориту було непросто – підопічні Олени Федченко переграли Рівненщину лише в овертаймі 75:70.
В інтерв’ю прес-службі ФБУ Олена Федченко відмітила, що була вражена характером своїх вихованців, а також розповіла про складнощі підготовки до Фіналу чотирьох.
- Сезон команда пройшла без поразок, але в фінальній грі Рівненщину дівчати "дожали" лише в овертаймі…
- Нам може й хотілося виграти фінал малою кров'ю, але з огляду на те, що один лідер команди отримав травму в третій чверті (Анастасія Любенська - прим), а другий також у третій десятихвилинці сів на лаву через перебір фолів (Анна Тонконожко – прим), у мене взагалі закралися сумніви, чи зможемо ми виграти… Чи зможуть інші дівчата взяти на себе ініціативу та проявити лідерські якості?
ВЮБЛ серед дівчат 2006/07 років народження: визначилися символічна п’ятірка та MVP
- Що стало тим ключовим моментом для перемоги в фіналі?
- Однозначно це характер. Варто сказати, що у нас не було нормального тренувального процесу, була складна ситуація перед Фіналом чотирьох. Як ви знаєте, у Києві у травні майже щоночі звучать сирени і ми в ліцеї всі спускаємось у бомбосховище. Фактично, за весь тиждень перед Фіналом чотирьох у нас дівчата лише один раз ночували у своїх номерах.
Добре, що завдяки керівництву нам вдалося заздалегідь приїхати до Здолбунова, трішки відновитись. Плюс я провела з дівчатами психологічні бесіди, переконала, що крім них ніхто не зможе виграти цей фінал і чемпіонат.
З дівчатами ми пройшли початок війни, завжди були разом, думаю, що завдяки цьому ми довіряємо один одному. Я їм вселила упевненість, що ви зможете, а вони прислухались до моїх слів.
- Який матч сезону ВЮБЛ Ви би виокремили?
- В нашій віковій категорії було всього 4 команди і в цілому ми провели 6 матчів. Ми дуже гарну гру провели у Дніпрі, де йшли очко у очко і нам вдалося переламати хід гри лише у четвертій чверті. Із Рівненщиною на груповому етапі у нас теж була гарна гра, да і фінал вийшов рівним, цікавим для глядачів.
- Фактично цим складом ви провели сезон у Жіночій лізі, ставши четвертими. Отриманий досвід допоміг у чемпіонаті ВЮБЛ?
- Безперечно. Це дало нам ту ігрову практику, яку ми використали у чемпіонаті ВЮБЛ. Потрібно грати, бо лише ігри розвивають гравців. Тренувальний процес без ігор нічого не дає.
Дарина Степанюк: Моя мета - виграти не одне чемпіонство, в мене тепер ще більше нових ідей і планів
У нас були дуже хороші ігри в Жіночій лізі, ми виграли гру з Інваспортом, яка фактично була програна. Це теж загартування характеру. Ми виграли непросту гру з Вінницею, хоч і програли їм в другому матчі. Ми мали віртуальний шанс зачепитися за третє місце, ми дали бій Рівному, граючи на рівних половину матчу.
Хочу подякувати ФБУ за проведення чемпіонату. Якщо ми – тренери та гравці – вирішили залишитися в Україні у цей тяжкий час, то ми повинні мати можливість жити наближеним до нормального життя, робити те, що вміємо, грати в баскетбол, розвиватися і чекати доки не настане перемога, допомагаючи по можливості ЗСУ. Але в плані баскетболу ми маємо працювати над собою.
- Кого зі своєї команди Ви би виділили за цей сезон?
- Я вважаю, що всі додали, без винятку. Насправді, у нас був доволі обмежений склад, було 7-9 гравців, бо решта виїхала.
Ми зіграли 27 ігор в Жіночій лізі та чемпіонаті ВЮБЛ. Мало, але в цій ситуації непогано. Хотілося б 40, але що маємо. Необхідну кількість ігор ми все ж награли для розвитку баскетболісток.