Головний тренер чемпіонок ВЮБЛ (дівчата-2006) СДЮСШОР-5 Олександр Чередниченко розповів, чому його команда не програє своїм суперницям півтора сезони. Його підопічні не поступалися нікому ані в чемпіонський сезон, ані у той, що триває зараз. Переможна серія дніпрянок становить 33 матчі! З таким показником вони вступають у новий 2020-й.
- цій команді, що здобула чемпіонський титул вже чотири роки. Завдяки гарній селекції, а підбирали двчат за антропометричними даними, намагаємося дати їм максимально техніку. Щоб вони могли це реалізовувати в іграх. За рахунок цього виходить, що технічно вони классом вищі, ніж їхні суперниці. І за добором гравців команда краща, то ж і результат виходить відповідний. Хочу відзначити, що той результат, який маємо, досягнутий завдяки гарній взаємодії тренерського складу. Мені дуже допомагає другий тренер Тетяна Сович.
- Ваші дівчата вчаться в одному класі чи це діти з різних шкіл?
- Система СДЮСШОР-5 – це спортивні класи, які базуються на певних загально-освітніх закладах. Під них спеціально роблять розклад, щоб вони могли двічі на день тренуватися. Вони тренуються вранці, йдуть до школи, вчаться у загально-освітній школі, потім ввечері знову тренування у СДЮСШОР-5.
- Продовжуєте виступи у новому сезоні тим самим чемпіонським складом?
- Так. Люди ті самі, нових поки не додалося. У перспективі плануємо посилюватися, але це у подальшому. Ми співпрацюємо з інтернатом ДВУФК. Туди ми можемо набирати талановитих гравців з усієї України, щоб потім розвивати їх у своїй команді. Там вже є команда з гравців 2003-го року народження. Наступний вік, де спостерігають за найбільш перспективними гравцями з усієї України – це 2006. На наступний рік ми цих дівчат будемо запрошувати.
- У такому віці дівчат напевно важко відпускати батькам?
- Так, важко батькам перебудуватися, бо вони переймаються – діти їдуть в інше місто. Я в конкретному випадку кажу за ДВУФК. Але якщо зараз вони упустять цей момент, потім наздогнати буде вкрай важко, технічний аспект складно буде на них накласти. Вони тоді пропустять саму базу. А що стосується спортивних класів СДЮСШОР-5, ми з 5-го классу їх формували. Теж було багато розмов з батьками, деякі були протии. Але усі наші намагання себе виправдали. Завдяки запевнянням, доказам. Розповідали, які команди у нас були до цього, хто з них куди потрапив. Хто де зараз грає і тренується. Запевняємо їх у тому, що це принесе користь, неодмінно.
- Щоб дістатися рівня тієї самої Оксани Фастової (учениці Чередниченка – ред.), скільки треба працювати дівчатам?
- Зараз у нас у команді 2006-го року займається рідна сестра Оксани Фастової Наталя. Після того, як Оксана випустилася, батьки Фастової попросили, щоб ми взяли її сестру. А для того, щоб дістатися рівня Оксани – усе через працю і час. По-іншому ніяк. У цих дівчат перспектива однозначно є. Але зараз важко сказати, у кого шансів більше чи менше закріпитися у дорослому баскетболі. Бували випадки, коли людина перебувала на останньому рядку у списку, а до 11-го классу ставала лідером команди і очолювала рейтингову статистику. Може бути і навпаки. Тому тільки копітка праця і час.
- Щоб Ви побажали своїм підопічним та їхнім батькам у 2020-му році?
- Побажати можна тільки одного – ніколи не опускати руки і прагнути рухатися вперед і тільки вперед. Усіх з прийдешнім Новим роком!
