В Івано-Франківську на минулому тижні відбулись вирішальні матчі чемпіонату України ВЮБЛ серед дівчат 2011 року народження.
Чемпіоном стала команда Рівненщина-ОСДЮСШОР-БАСЛ, яка у фіналі переграла ІФОДЮСШ Івано-Франківськ з рахунком 52:43.
Головний тренер команди Марина Максимчук прокоментувала прес-службі ФБУ успіх команди.
- Пані Марина, для початку розкажіть, як на складі команди позначилась війна?
- Якщо говорити про той склад команди, який грав цей чемпіонат України, то ми втратили тільки одну дівчинку і то не через війну. Вона встала перед вибором займатись баскетболом чи іншим видом діяльності і зробила вибір не на користь баскетболу.
А так весь склад у нас зберігся. При цьому команда молода – у мене лише 5 дівчат 2011 року народження, а решта молодше, але ми разом тренуємось три роки, непогано зіграні. Тренувальний процес у нас був хороший, повітряні тривоги з тренуваннями майже не співпадали, тому в цьому плані у нас все гаразд.
- Перші тури другого етапу ви проводили вдома і не зазнали жодної перемоги. Допоміг фактор рідних стін?
- За виключенням однієї поїздки влітку в Залізний порт наша команда нікуди не їздила, тому ми попросили перший тур прийняти в себе. Оскільки ми були молодші за всіх, хотіли побачити як наші діти виглядають на фоні інших, на якому рівні ми знаходимось.
Другий тур теж пройшов в Рівному, тому що ніхто інший не мав можливості провести його в себе, ну а на Фінал чотирьох ми відправились до Івано-Франківська.
- На Фінал чотирьох їхали за перемогою?
- Звичайно ми їхали за перемогою, але в півфіналі ми грали проти Львову і для нас це була дуже принципова гра, оскільки дома ми виграли у них найменше і вони тоді грали не в повному складі. Тому ми знали, що у них є резерв, є ким підсилити гру, але і ми вдома грали без MVP сезону Ярослави Омельчак, яка захворіла.
Ми якраз більше за все готувались до півфінальної гри, розбирали гравців, розбирали лідерів. Як показала гра – ми справились, діти налаштувались. Для їхнього віку вони виконали всі завдання, все що я просила.
У фіналі ми виграли у команди господарок спокійно, діти чудово зіграли, мені не було необхідності тримати всіх лідерів на майданчику, мала змогу випустити всіх пограти.
- Емоції дуже позитивні. На початку ми взагалі не розраховували, що зможемо претендувати на золото чемпіонату. Але я скажу, що я дуже пишаюсь дітьми, я отримала стільки компліментів від інших тренерів, батьків, які казали, що мої діти розумні, швидкі, чудово чують на полі. Мені це було дуже приємно чути і я пишаюсь, що в мене діти проявили розум. Були моменти, що я сама не думала, що в такому віці діти можуть приймати такі розумні рішення. Я задоволена всіма учасниками від першої до останньої дитини на майданчику.
- Наскільки взагалі важливим було проведення чемпіонату ВЮБЛ у військовий час?
- Це дуже важливо, тому що діти відволікаються. Ось ми виїхали у Франківськ і у дітей настільки яскраві були емоції від самого проживання в готелі, прогулянках після матчів, тренувань в новому залі. Саме спілкування з іншими дітьми, вони познаходили собі нових друзів.
Діти були настільки зайняті тренуваннями, що я сподіваюсь, це їх відволікло від подій в країні, від негативних новин. Я бачила емоції своїх гравців від участі у змаганнях – вони усміхнені, задоволені, щасливі, очі їх сяють. Це варте того, щоб проводити подібні змагання. Дякую ФБУ, що змогли організувати, провести змагання.
- Кого з команди можете окремо виділити?
- Окрім тих, хто отримав індивідуальні нагороди після фінального матчу, а це MVP сезону Ярослава Омельчак і Дарина Бондарчук, я виділю Тимків Ангеліну. Вона перші два тури була одна з кращих в команді, непогано відіграла в захисті, і в нападі. Вона також непогано виступила з командою 2010 року народження.
ВЮБЛ серед дівчат 2011 року народження: визначилися символічна п’ятірка та MVP
І дуже хочеться виділити Олександру Спірідонову, яка на 2 роки молодша за всіх, в команді вона наймолодша, але провела на майданчику стільки ж часу, як і четвірка лідерів. В захисті вона змогла дуже багато перехопити м’ячів, керувалась розумом і далі віддавала м’яч лідерам, щоб вони атакували. Вона дуже допомогла нашій команді.