Коли громадськість відзначає ювілей жінки і приставка «най» вживається неодноразово, інші, як правило, не висловлюють невдоволення, а слідом за чоловіками також у захопленні повторюють: «Вона у нас, дійсно, «най», «най», «най»...
Український жіночий баскетбол по праву пишається своїми найвродливішими красунями, зірками, чаклунками, незрівняними, блискучими, самобутніми, скромними, найкращими, найталановитішими, настирливими, пристрасними, палкими, відданими, рішучими. У грі вони краще інших реагують, бігають, стрибають, б‘ються, борються, відбиваються, бачать, рухаються, розуміють, вражають кільце, захищаються, розігрують, вчасно йдуть у наступ, повертаються «додому», беруть і віддають, приймають і нагороджують.
Відносно Олени Вергун, заслуженого майстра спорту України, володарки Кубка СРСР (1987), багаторазового чемпіона і переможницю Спартакіад України, чемпіонки СРСР (1991), СНД (1992), чемпіонки світу серед молоді (1989), чемпіонки Європи серед кадеток (1987), юніорок (1988), дорослих (1995), володарки Кубка Європи ім. Л.Ронкетті (1988), срібної призерки Кубка європейських чемпіонів (1992), бронзової призерки чемпіонату світу серед клубних команд (1992) такі епітети можна вживати чи не щоденно. І їх ми не придумували, а брали з газетних звітів, відгуків тренерів власних і чужих, подруг по команді, уболівальників.
Ось, наприклад, що писав одного разу у «Спортивній газеті» гравець «Будівельника», журналіст Юрій Виставкін: «Серед учасниць турніру є самобутня блискуча баскетболістка Олена Вергун».
А ось відгук з газети «Советский спорт», коли динамівки перемогли московський «Спартак» і стали чемпіонками: «Саме тут і виявився організаційний талант першого номера киянок. Її блискавичні проходи у поєднанні з вірними по технічному виконанню пасами і влучними дальніми кидками, за оцінками спеціалістів, значною мірою забезпечили долю тієї зустрічі, за якою виблискували золоті нагороди.
Коли Олену назвали кращим гравцем і вручили спеціальний приз, її щиро обіймали подруги по команді, навіть ті, які набрали більше очок і внесли більшу частку у перемогу».
А ось відгук з турецької газети, коли за їхній клуб «Ботаж» виступала Олена Вергун: «Тренер хотів змінити їй амплуа, а потім зрозумів, що такого першого номера йому не відшукати ні за якими морями. Олена вела усю гру від першої до останньої хвилини, вміло диригуючи діями новоспечених подруг, сама чимало забивала. Українка була дуже активна, через це і краща».
Перший тренер нашої героїні Зоя Леонтіївна Стасюк під час свого ювілею була присутня на грі динамівок. По закінченню, приймаючи подарунок від учениці, сказала: «Найкращим подарунком для мене була твоя натхненна гра».
Володимир Заморський, тренер Республіканського спорт інтернату, прийнявши Олену до своєї групи зажадав, щоб вона якнайшвидше оволоділа майстерністю паса. В дівчини боліли руки, а вона не переставала вправлятись із шкіряною кулею. Зате через рік – два усі визначатимуть, що краще неї ані в «Динамо», ані в збірній ніхто не давав таких м‘яких та вивірених до сантиметру довгих передач. Послані нею м‘ячі знаходили не тільки подруг, які були поблизу, а й тих, які пішли у глибокий відрив, кому лишалося кілька метрів до щита супротивника.
Після перемоги в турнірі «Євростар – 99», коли киянки здобули Кубок, що не влазив у черево літака, тренер Володимир Рижов заявив: «Олена через ряд обставин три роки не грала, але зберегла прекрасну мобільність, швидкість. Порадувала своїми коронними номерами – швидким проривом та передачами через весь майданчик. Усі дівчата казали, що на майданчику, нарешті, з‘явилася справжня господиня паркету».
Що до цього усього можна додати: Олена Вергун у свій ювілей така сама. Спілкуватися з нею – саме задоволення. Вона скрізь на своєму місці. Баскетбол не полишає. Тренується сама і вдало виступає на найповажніших турнірах ветеранів, де також здобуває головні призи. Щастя тобі і здоров‘я, подальших успіхів, не втрачай отих приставок «най».
Анатолій Волошин
Федерація баскетболу України щиро вітає Олену Вергун з днем народження. Зичимо удачі, успіхів у житті, щастя, радості, здоров'я, незмінного благополуччя, довгих років життя, повного радісних хвилин.
