Президент Запорізької обласної федерації баскетболу Валерій Елькінсон став гостем програми "Тайм-аут" на місцевому телеканалі МТМ Запоріжжя, в якій розповів про розвиток баскетболу у Запоріжжі.
— На жаль, війна торкнулася всіх сфер життя, зокрема й спорту. Як вона вплинула на запорізький баскетбол?
— На жаль, у перші місяці війни загинув тренер дитячо-юнацької школи Юрій Немченко. А так наша мета завжди була зберегти баскетболістів, тренерів, аби добиватися результатів тут, в Україні.
Деякі молоді гравці тимчасово грали за молодіжні збірні інших країн, але поверталися назад. Один гравець — Артем Покоєнко— не повернувся, тому був дискваліфікований довічно.
Загалом серйозних проблем не виникало. Є певна плинність кадрів: багато молодих гравців виїжджають за кордон, і вплинути на це ми не можемо. Тому залучаємо гравців з інших міст, а також легіонерів — переважно американців. Вони підвищують рівень гри нашого клубу.
— Зараз у багатьох видах спорту бракує суддів. Яка ситуація у баскетболі, зокрема в Запоріжжі?
— Суддів загалом вистачає, але, на жаль, не завжди вистачає якості. У Запоріжжі є певні проблеми — кілька хороших арбітрів переїхали до інших міст. Проте у Федерації баскетболу України вистачає суддів, тому на загальноукраїнському рівні ця проблема не критична.
— Нещодавно стало відомо, що у Запоріжжі відновлюється жіноча команда. Розкажіть про це детальніше.
— Так, вдалося відновити жіночу команду, яка вже виступає у чемпіонаті України. Це наші вихованки, яким зараз 17–18 років. У минулому році вони стали другими у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі, а ще раніше — чемпіонками.
Ми бачимо в них майбутнє і розвиваємо команду спільно з КПУ та обласною ДЮСШ. На жаль, цього року вони не зможуть грати саме у Запоріжжі, але ми сподіваємося, що війна завершиться, і завдяки нашим захисникам знову побачимо дівчат вдома.
— Скільки зараз у місті працює дитячо-юнацьких шкіл з баскетболу?
— У чоловічій ДЮСШ №12 (директор Кирило Вікторов) команди грають у п’яти вікових категоріях у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі. Є певні труднощі, адже багато дітей виїжджають, тому баскетбольний клуб «Запоріжжя» відчуває нестачу місцевих гравців.
У дівочому напрямку працює обласна ДЮСШ (тренер Мороз). Там наразі лише двоє тренерів, але дівчата прогресують. Ми сподіваємося, що команда «Козачка» поступово зможе складатися переважно з власних вихованок.
— Які цілі ставить федерація перед тренерами і клубами?
— Якщо говорити про ДЮСШ, то раніше в нас був інфармклуб, де молоді гравці-студенти могли грати й розвиватися. Зараз через війну це ускладнилося, але ми хочемо, щоб школи готували резерв для основних команд.
А що до професійних клубів — мета незмінна: у кожній грі боротися за перемогу. І Запоріжжя, і Козачка грають із таким настроєм.
— Як змінився склад БК Запоріжжя під час війни і як команда виглядає перед стартом сезону?
— Війна триває вже третій рік, тому зупинюся на сьогоднішньому стані.
Перше півріччя клуб мав певні фінансові труднощі, але більшість питань уже вирішено. Є ще певна заборгованість перед людьми, які допомагають клубу, але сподіваємося владнати це до Нового року.
Капітан команди — Антон Буц, якому вже 37 років. У складі також Андрій Величко, Кирило Кліманов, Ілля Ліщина (наш вихованець, який грав у «Дніпрі»), В’ячеслав Кіктєв.
Також запросили трьох американських гравців — Таріга Ейсу, Брекстона Ловінгса і Каліба Метьюза. Вони непогано себе проявляють, і ми сподіваємося, що тренеру Дмитру Щіглинському вдасться створити боєздатний колектив.
Наразі шукаємо ще одного українського гравця, адже за регламентом у складі може бути лише троє легіонерів.
— Якими були результати міжсезонних спарингів?
— Ми грали з командами з Миколаєва та Кривого Рогу. З чотирьох матчів один програли, три виграли. Тренувальний процес іде нормально, і ми сподіваємося боротися за перемоги й гідні місця у турнірній таблиці. Хочеться ще підсилитися одним гравцем.
— Чому відбулася зміна тренера перед стартом сезону?
— Раніше команду очолював Валерій Плеханов. Через фінансові труднощі він і частина гравців перейшли до іншого клубу. Потім команду очолив наш вихованець Олександр Пащенко, але йому не вдалося укомплектувати склад.
Тому ми повернули Дмитра Щіглинського, який довгий час працював поруч із Плехановим і добре знає клуб. Сподіваємося, що він зможе досягти результату з цим складом.
— Хто, на вашу думку, фаворит Суперліги цього сезону?
— Я не люблю давати прогнози. Але, думаю, за призові місця боротимуться Дніпро, Харківські Соколи і Київ-Баскет.
Хоча баскетбол — гра непередбачувана. Були роки, коли ми з невеликим бюджетом фінішували серед призерів. Усе залежить від гравців, тренера і злагодженої роботи клубу.
— Що сьогодні є головним викликом для запорізького баскетболу?
— Найбільша проблема — брак спонсорів. Баскетбол у Запоріжжі вдалося зберегти завдяки підтримці обласної військової адміністрації та мерії. Ми розуміємо, що без команди буде дуже важко відродити баскетбол з нуля. Тому робимо все, щоб і чоловічий, і жіночий баскетбол у Запоріжжі жив і розвивався.
