Гравець національної збірної України Святослав Михайлюк провів вже два сезони в НБА. Цей сезон для нього став проривним. Михайлюк став одним із ключових гравців «Детройт Пістонс», потрапив на Вікенд усіх зірок НБА.
Нещодавно Святослав приїхав на кілька тижнів до Черкас. В інтерв'ю офіційному сайту Черкаських Мавп баскетболіст розповів про достроково завершений сезон, про НБА під час пандемії коронавірусу та нову баскетбольну реальність.
Читайте: Михайлюк підтримує кондиції на батьківщині
– Святославе, ти приїхав до України всього на кілька тижнів, але тут практично щодня ходив на тренування. Встиг відпочити?
– Я щороку приїжджаю до Черкас, працюю з тренером Максимом Міхельсоном. Також він до мене в США приїздив минулого літа, ми тренувалися. Зараз коли у нас був час, займалися індивідуально. Приємно повертатися додому, я побачив своїх друзів, всю баскетбольну родину, гравців дубля, Суперліги. Дома завжди добре.
– Також ти знайшов час, щоб відвідати кілька тренувань зовсім юних вихованців школи «Черкаських Мавп», нагородив чемпіонів та відкрив майданчик. Як тобі результати школи клубу?
– Результати чудові. Приємно приїздити щороку до Черкас і бачити позитивні зміни. Баскетбольна школа росте і розвивається, з’являється більше команд, бачу, що зарраз у клубі багато команд дівчат. Покращується інфраструктура. Баскетбол виходить на новий рівень. Я розумію, що це результат якісної роботи керівництва клубу.
– Святославе, розкажи про своє міжсезоння в НБА. Зараз «Детройт Пістонс» у відпустці?
– Грубо кажучи, так, у нас відпустка. Але всі гравці, хто хоче тренуватися – приходили на клубну базу і працювали. Ніхто не знав, що буде влітку. Думали, що для тих 8-ми команд, які не потрапили до плей-оф, зроблять такий мінітурнір, як для 22-ох команд в Орландо, тільки в іншому місці. Тоді я не міг приїхати додому, тому що не знав, коли все вирішиться. Зараз всі клуби роблять, щось таке, як Bubble (ізоляційна зона в Орландо, де дограють сезон НБА). У кожного клубу, в кожному місті буде така структура. У нас в Детройті система така – ми приїздимо на базу, заселяємося в готель, нас тестують кожен день. Пересуваємося тільки з готеля в ігрову залу і навпаки.
– Це буде в рамках підготовки до нового сезону?
– Ні, такі заходи будуть всюди, і ми будемо працювати за такою системою, щоб не втрачати час. 
– Зараз в розпалі плей-оф НБА. Чи є в середині клубу розуміння, коли стартує новий сезон? Раніше була інформація, що сезон розпочнеться в грудні?
– Офіційної інформації немає. Але найраніше – це грудень. Це при найкращому сценарії така ситуація. Хоча я думаю, що це буде не раніше січня, можливо другої половини. Втім дуже багато невідомого, ніхто не знає, як буде розвиватися ситуація.
– Які настрої в середині команди зараз, після того, як зняли жорсткий карантин, дозволили тренуватися, відновили поточний сезон?
– Я думаю, що ті, хто хотів, тренувалися і під час найжорсткіших заборон. Люди знаходили зали відразу після завершення сезону. Гравці з команд, які не потрапили в Орландо, знаходили можливість тренуватися. Клуби теж почали роботу. Зараз всі працюють, щоб не втрачати час.
Статистика Михайлюка в другому сезоні в НБА: 56 матчів (27 у старті), 9.0 очка, 1.9 підбирання, 1.9 передачі, 41% з гри, 40% триочкових, 81,4% штраних.
– Як ти вийшов з карантину? Як працював останні місяці?
– Командних тренувань ще немає. Всі працюють з тренерами індивідуально. У нас два майданчика, половина майданчика на одного гравця і на одного тренера. Зараз шість молодих гравців, які залишилися в Детройті, всі щодня так приходять і працюють. Спочатку в тренажерній залі, а потім на майданчику.
– А лідери команди Блейк Гріффін і Деррік Роуз зараз не тренуються?
– Вони тренуються самотужки, де проживають, там працюють. Нікого в клубі не змушують працювати. Хто хоче використовувати базу клубу, той займається в Детройті. Я залишився, тому що є зала, є вся інфраструктура, я живу в Детройті. Всі умови для продуктивної роботи. Для мене це був ідеальний варіант.
– Розкажи про пандемію в Детройті. Як все відбувалося в моменти найбільшого загострення і яка ситуація зараз, на той момент, як ти вирушав до України?
– Коли карантин тільки розпочався, нікого на вулицях не було. Всі сиділи вдома. Так було близько трьох тижнів – місяць. Далі почали послаблення. Я вже через місяць почав тренуватися на вулиці, а ще через кілька місяців, коли нам дозволили працювати в залах, я відновив повноцінну роботу. Зараз багато обмежень знято, але в заклади і ресторани не пускають без масок, люди ходять у масках, намагаються дотримуватися усіх норм.
– Як повернувся додому, чи побачив якісь серйозні відмінності карантинних заходів в Україні і США, у поведінці людей? Тому що зараз у нас багато людей починає скептично ставитися до всіх заборон, не вірить у серйозність вірусу…
– Так, я побачив, як приїхав. Пройшовся по вулиці, подумав, що люди не дуже знають про карантин. Культурного шоку не було, але побувши кілька днів тут, помітно, що люди не дуже серйозно ставляться до цього. Втім я вважаю, що потрібно дотримуватись усіх норм. Тому що це серйозна ситуація, з цим не жартують.
– Другий сезон в НБА для тебе став проривним. Ти починав як гравець ротації, а потім став одним із ключових баскетболістів «Детройта», стабільно виходив у стартовому складі, потрапив на Rising Stars Challenge. Як оціниш сезон для себе?
– Я думаю, що непогано відіграв цей сезон. Тренер почав мені довіряти. Я думаю, що показував якісну гру, за що й отримав більшу роль. Сподіваюся, що, якщо і далі буду наполегливо працювати, моя роль стане ще більшою.
– За рахунок чого ти здійснив такий прогрес?
– Я думаю, що завжди був готовий до того, коли мене випустять на майданчик. Я знав, що зможу якісно і продуктивно зіграти. Перші чотири матчі сезону я не грав. Потім мене випустили на майданчик, зіграв дуже добре – забив три триочкових, в захисті відпрацював. Далі почав отримувати більше часу. Завдяки роботі на тренуваннях і після тренувань, збільшилася довіра від тренера. Потім травмувався ряд наших гравців, я отримав більшу роль. Все так склалося.
– Розкажи про головного тренера «Детройта», Двейна Кейсі. Це досвідчений, свого роду, олдскульний тренер, втім він непогано працює з молодими гравцями. Які взаємини у тебе з ним?
– Двейн Кейсі – тренер-професіонал. Він дуже доброзичлива людина, і тренер дуже хороший. Він в НБА більше 30-ти років, знає, що робить. Тут ніхто ні на кого не кричить. Хоча, в якихось ігрових моментах можуть говорити на підвищених тонах, десь крикнути. Але в тренувальному процесі, постійно ніхто не кричить, як буває в дитячому чи студентському баскетболі. Тут всі все розуміють. В НБА все просто: якщо не виконуєш те, що тобі кажуть – ти не граєш. Не дієш так, як потрібно – ти не отримуєш хвилини. Якщо не показуєш результат, не розумієш настанов і вимог – тобі буде дуже тяжко пробитися кудись.
– Як зараз оціниш вашу команду? По суті у вас основний кістяк – це молоді гравці, але, в той же час, у команді досвідчені Блейк Гріффін, Деррік Роуз. Чи є розуміння, що буде далі? Перебудова?
– Так, зараз у нас молодий склад. Але є Гріффін і Роуз. Також, думаю, в міжсезоння клуб підпише нових гравців, можливо одну зірку. Гроші в платіжній відомості є, тому точно когось підпишуть. Також у нас є 7-ий пік на драфті. Ми вже поступово перебудовуємося і цей процес продовжиться. Вже зараз роблять ставку на молодих гравців, а не на ветеранів.
– У «Детройта» дуже насичена лінія свінгменів, де є гравці більш-менш одного рівня – Кеннард, Браун, Гелловей, Снелл, ти. Розкажи трохи про конкуренцію на своїй позиції. Яка атмосфера в команді, яке спілкування з гравцями-конкурентами?
– Всі розуміють, якщо ти показуєш результат – ти граєш. Якщо ні, то сидиш на лаві запасних. Всі професіонали, всі спілкуються нормально. У нас всіх одна мета – виграти якомога більше матчів. Коли ми перемагаємо, то всі задоволені. Коли в когось вдалий матч, то ніхто не засмучується, а намагається підтримати один одного.
– Яке бачення наступного сезону? Скоріше за все його проведуть у схожому стилі, як зараз в Орландо? Яке твоє ставлення до такого баскетболу, без глядачів?
– Для мене навіть є певний позитив у цьому. Бо по суті ти граєш у тренувальній залі. Нікого в залі немає, просто дві команди приходять пограти 5 на 5. Ментально це навіть трохи легше. Як зараз під час догравання сезону НБА практично в кожному матчі гравці забивають по 40-50 очок. Для скорерів і снайперів значно легше виконувати кидки у маленькій залі, коли немає трибун і глядачів, тому що перспектива для зору не така широка. Я думаю, мені навіть легше буде за таких обставин.
– Цей сезон у тебе буде останнім за контрактом новачка. Вже наступного літа ти можеш претендувати на значно солідніший контракт. З огляду на це, чи є якась особлива підготовка, щоб краще відіграти сезон у свій контрактний рік?
– Готуюся як завжди, як і минулого сезону, наполегливо тренуюся. Головне, бути хорошим партнером по команді, прагнути перемогти і завжди віддаватися максимально на майданчику. Виконувати настанови тренера. В міжсезоння стараюся працювати із Максимом Міхельсоном, а також з тренерами «Детройта». Все проходить, як зазвичай. Єдине, я в НБА вже провів два сезони, тому ментально вже розумію, що очікувати на наступний сезон. Знаю, як все працює. З цього боку мені легше, ніж було на старті кар’єри в НБА.
